Підтримайте тих, що страждають, «бо Ірод розшукуватиме дитя, щоб його вбити» (Мт 2,13).
У нашій східнохристиянській традиції Різдва ми радіємо і святкуємо, що «з нами Бог», прославляючи Христа, Князя миру, в піснеспівах і колядках. Однак коли перечитуємо різдвяну оповідь, то дізнаємося про Богородицю, якій не знайшлося місця в заїзді, страждання і сумніви Йосифа та про Ісуса, що у немовлячому віці стає біженцем у Єгипті. В цій історії з’являється Ірод, кровожерливий тиран, який наказує вбити невинних дітей у Вифлеємі, щоб серед них знищити Месію. Який яскравий образ жадоби всевладдя! Бажання панувати для Ірода було настільки великим, що він навіть убив трьох рідних синів. Святе Дитя, яке дарує спасіння всьому світові, виглядало загрозливим для цього сатрапа, котрий жалюгідно чіплявся за власну важливість.
Протягом різдвяного часу Росія розмістила більш ніж 100 тисяч своїх військових на кордонах з Україною – молодою демократичною державою, що саме здійснює непросте паломництво до свободи та гідності після років тоталітаризму, який жорстоко знищив 15 мільйонів людей на українських землях.
Сьогодні весь світ спостерігає і запитує: як можна карати війною незалежну державу за її бажання свободи слова, совісті, розвитку громадянського суспільства, відповідального урядування та інших свобод? Невже той факт, що український народ прагне жити згідно зі своєю Богом даною гідністю, може бути загрозою для сучасних іродів, що жадають влади і панування?
Це питання життя і смерті, адже ностальгія за втраченою імперією призводить до масових убивств і безмірних страждань в Україні.
Богом дані гідність і свобода є загрозливими для правителів, що бажають панувати над іншими, будувати імперії, підкоряти і поневолювати. Тих, що відчайдушно чинять спротив і насмілюються відходити від страху тоталітаризму до свободи і гідності, безжально карають. «В Рамі чути голос, плач і тяжке ридання: то Рахиль плаче за дітьми своїми й не хоче, щоб її втішити, бо їх немає» (Мт 2,18). За вісім років війни, яку розпочала Росія, Україна втратила значну частину територій, загинуло понад 14 тисяч людей, серед яких діти, 1,5 мільйона осіб були змушені покинути свої домівки і переселитися в інші частини України, сотні тисяч живуть безпосередньо біля лінії зіткнення під постійними обстрілами, мільйони страждають від посттравматичного шоку. Вже тепер в Україні налічується близько 400 тисяч ветеранів російської війни, і є тисячі тих, що втратили рідних і близьких.
Скільки це ще триватиме? Скільки ще буде розбитих сімей, знедолених вдів і сиріт, згорьованих батьків і матерів, бабусь і дідусів? Скільки ще буде зруйнованих церков, мечетей і синагог, шкіл і лікарень, мостів і доріг, будинків і квартир, заводів і летовищ? Скільки ще мільйонів людей в Україні збідніють, втратять роботу і домівки та будуть змушені тікати зі своєї країни? Як довго кримінальні угруповання, керовані агресором, бездумно спустошуватимуть і плюндруватимуть? Скільки ще підступних кібератак, що паралізують цілу країну? Скільки ще триватиме знущання над волелюбним народом та як довго терористи катуватимуть захоплених заручників? Коли це припиниться?!
Починаючи з лютого 2014 року, коли в центрі Києва при спробі придушити прагнення народу до гідності були жорстоко розстріляні більш ніж 100 мирних протестувальників, українське суспільство живе під пеленою болю і скорботи. У кожному місті й містечку, у сотнях сіл є свіжі могили загиблих – синів і дочок, сестер і чоловіків, батьків, дідусів. Вони віддали своє життя за те, що Господь дарував кожній людині, – свободу і гідність.
Війна в Україні реальна. Вона вбиває, калічить і знищує щодня. Якщо російське вторгнення посилиться, воно принесе мільйони біженців, ще більше вбитих і поранених, ще більше сліз і болю. Проте народ України сміливо переносить терпіння. Його життя під загрозою, і він потребує нашої підтримки та солідарності.
Що ми можемо зробити?
Молитися. Моліться за мир і справедливість в Україні. Бог є Господом історії і Чоловіколюбцем. Його благодать перемінює найчерствіші серця. На Україну жорстоко напали, захопили її територію, травмували її суспільство. Нехай Бог наверне серця тих, що чинять насильство. Господь дивом визволив народи Радянського Союзу, який розпався без кровопролитних воєн. Нехай Бог оберігає Україну та її людей від лиха. Відстоювати правду. Дізнавайтеся факти і боріться з брехнею та російською дезінформацією у світі постправди. Діліться правдою з іншими. Світ не повинен відвертатися, ви не повинні відводити погляд. Шукайте і діліться правдою, яка визволяє і дає мудрість.
Підтримувати. Україна переживає глибоку гуманітарну кризу. Людям на лінії розмежування бракує найнеобхіднішого – питної води, пального, продуктів харчування, одягу, ліків. Загоюйте рани. Допомагайте жертвам цього жорстокого вторгнення.
Пожертви можна скласти за посиланням: https://ukrarcheparchy.us/donate.
Нехай Божий дар людської гідності та свободи захищають і шанують в Україні та по всьому світу!
Вислухай, Боже, мою молитву,
і не ховайся від благання мого…
Я мучуся у моїм болі
й хвилююся ворожим гуком,
Залиши на Господа твою турботу,
і він тебе підтримає
(Пс. 55, 1,2-3, 23).
22 січня 2022 року Божого, День Соборності України
+Борис Ґудзяк,
Митрополит Української Католицької
Церкви у США, Архиєпископ Філадельфійський, голова Відділу зовнішніх зв’язків
Української Греко-Католицької Церкви
+ Павло Хомницький, ЧСВВ,
єпископ Стемфордської єпархії
+ Венедикт Алексійчук,
єпископ Чиказької єпархії
Святого Миколая
+ Богдан Данило,
єпископ Пармської єпархії
Святого Йосафата
+ Андрій Рабій,
єпископ-помічник Філадельфійський
Джерело: фейсбук-сторінка Українського Католицького Університету
