Свіжий номер

Ідентичність: яка і чия?

Час ставати сильнішими

Стати автором

Белей Катерина

Священному Всеукраїнському церковному Собору Української Греко-Католицької Церкви

м. Львів, 6-10 жовтня 1996 р.

ВИСОКОДОСТОЙНІ УЧАСНИКИ СОБОРУ!

Ми, закарпатські греко-католики, які виступаємо за Церковну Єдність з усіма греко-католиками України своєю присутністю 480 осіб в день відкриття Собору у Львові, сердечно вітаємо всіх Високодостойних Учасників Собору з живою вірою, великою радістю, але й не з малою тривогою. З тривогою за церковну ситуацію греко-католиків на Закарпатті.

Ми, греко-католики Закарпаття, прагнемо мати в Україні єдину Греко-Католицьку Церкву в єдиній Незалежній Вільній Україні, бо єдність Церкви є основою єдности народу. Однак, наразі в Україні існують дві греко-католицькі церкви. З церковного боку нам у Вільній Державі говориться, що Закарпаття як невід’ємна частина нашої рідної України є чужою територією для нас, греко-католиків русинів-українців, щодо іншої території України, де живуть наші Брати і Сестри греко-католики, з якими ми на рідній, а не чужій землі, є одним і тим самим народом, тої самої віри, того самого обряду, тої самої мови. Яка справедлива причина може робити з нас дві церкви? Немає і не може бути такої справедливої причини! Причиною може бути, а на ділі і є тільки політичний сепаратизм під ширмою церковного сепаратизму з метою відчуження між русинами-українцями обох боків Карпат у повній безконтрольности і безвідповідальности. Кучка таких антинародних, антиукраїнських сепаратистів, не маючи жодних правдивих аргументів, приводять тільки одні фальшиві, що вже доказано як церковними так і світськими науковцями.

Противники Церковної Єдности не тільки заводять в оману й саму Апостольську Столицю, але й тоталітарно більшовицьким способом застрашують Апостольську Столицю «трагічними, траурними, непередбаченими наслідками», про шо свідчать вже численні документальні докази. Вони навіть осмілилися запротестувати проти проєкту Апостольської Столиці. На жаль, це фіктивне застрашування в деякій мірі й вплинуло на Апостольську Столицю, бо вона на кучку голословних противників Церковної Єдности дивиться як на велику силу, а основна маса греко-католиків русинів-українців на своїй рідній українській землі змушена почуватися на «чужій території» під гіршим тиском, яким був тиск більшовицьких кагебістів.

Закарпатські церковно-політичні сепаратисти запротестували проти проєкту Апостольської Столиці, в якому плянується єдина Греко-Католицька Церква в Україні, запротестували проти заплянованої закарпатської митрополії. Із-за цього протесту Апостольська Столиця відклала організацію закарпатської митрополії. Можливо це й буде Боже Провидіння, бо з часом може появитися такий кандидат на закарпатського митрополита, який буде достойний такого звання і перед Церквою і перед історією, бо не буде заплянований ні церковним, ні політичним антинародним, антиукраїнським сепаратизмом. А до того часу будемо щиро молитися Богу, від кого походить досконалий дар.

Тим часом найкращою розв’язкою закарпатської проблеми вважаємо на основі 146 і 148 канонів Кодексу для Східних Церков — встановити на Закарпатті якщо не єпархію, то адміністратуру без територіяльного обмеження для тих церковних громад, які ще в 1992 році протоколярно одностайно висловились за Церковну Єдність у єдиній Греко-Католицькій Церкві в Україні, яка є найбільшою католицькою гілкою між усіма Східними Церквами. В 1992 році в Церковний Синод у Львові були подані 63 протоколи 63-ох закарпатських греко-католицьких громад. Це наразі була б найкраща, найсправедливіша, найдемократичніша розв’язка на рівноправній основі з противниками Церковної Єдности, які не хочуть признавати ні єдину Греко-Католицьку Церкву в Україні ані закарпатських русинів-українців, а тільки українофілів. Цю останню витівку проводять разом з прибічниками єдиної на Закарпатті московської православії, яка віками була і є п’ятою колоною московського імперіялізму й русифікації, яка своїх прибічників надихає бити греко-католиків. Однак греко-католики ні з ким не бились, не б’ються і не будуть битись, бо вони хочуть бути християнами.

До нашого звернення долучуємо Ухвалу Міжнародної наукової конференції, присвяченої 350-річчю Ужгородської Унії (Ужгород, 3 квітня 1996 p.). (Згадана ухвала була надрукована в числі за листопад 1996.)

Ласкаво просимо Високодостойних Учасників Собору звернути увагу на тривожну ситуацію закарпатських греко-католиків і винести відповідні пропозиції для Синоду наших єпископів. Про це історія вже пише й буде писати. А Боже благословення нехай зійде на всіх нас!

Це звернення одноголосно схвалили закарпатські греко-католики, 480 осіб, на площі перед собором св. Юра у Львові в день відкриття Собору 6 жовтня 1996 р.

Від імені закарпатських греко-католиків, які схвалили це звернення:

о. Василь Носа, парох м. Рахова,
Белей Катерина, вірниця м. Мукачева та
Іван Маргітич, синкел для українців Закарпаття.
Далі слідують підписи