Свіжий номер

Садочок, створений Революцією Гідності

Час ставати сильнішими

Стати автором

д-р Михайло Марунчак

Вшануймо М. Шашкевича в 150-річчя від дня смерти

В дні 7 червня ц.р. сповниться 150 років від дня смерти о. Маркіяна, пробудителя Галицької землі, цього незламного і тихого революціонера, що своєю послідовною і всесторонньою працею надав цій землі повне національне обличчя. В цьому році припадає також століття перенесення тлінних останків поета з Новосілок Лісних до столиці города Льва.

Коли в 1893 році зближався 25-літній ювілей Товариства «Просвіта» у Львові, головний відділ матірного Товариства вирішив цей ювілей відмічувати враз з перенесенням тлінних останків Маркіяна до Львова. В протоколах «Просвіти» залишилася ось така нотатка в цій справі з того часу:

«Могила галицько-руського поета Шашкевича у Львові частіше і більше буде нагадувати русинам дороге для кожного щирого патріота ім’я Маркіяна й його велику заслугу коло нашого відродження й частіше й більше зможе загрівати молодіж серед нашого народу до гарячої любови рідного краю і рідної мови».

В днях 31 жовтня і 1 листопада 1893 р. тлінні останки о. Маркіяна були перевезені з великими почестями до Львова, а тисячні маси народу на чолі з Галицьким митрополитом зустрічали їх на залізничній станції Підзамче та в церкві св. П’ятниць. Була це тріюмфальна зустріч Маркіяна Шашкевича зі своїм народом, бо, як писала тогочасна преса Львова, «в’їздив у мури престольного города Галицької Землі витязь духа і мислі, побідник злорадних мільйонів темряви, вістун кращої долі, керманич, а у його боку десятки тисяч апостолів й учеників — ціла Русь». Це, однак, була вже інша «Русь», як її залишав Маркіян в часі своєї передчасної смерти. В нашій добі ця «ціла Русь» тогочасної австрійської України стала сьогодні складовою частиною соборної і незалежної суверенної держави «Україна».

Інститут-заповідник Маркіяна Шашкевича у Вінніпезі в своїх лютневих постановах вирішив відмітити ці пропам’ятні дати національного дозрівання та національного тріюмфу окремими святкуваннями та пов’язати їх з датами місяців жовтня і листопаді. Листопад — це також місяць народження Маркіяна. Щоб дати шкільній молоді народніх шкіл в діяспорі масово включитися в ці святкування, Інститут-заповідник Маркіяна Шашкевича у Вінніпезі проголошує оцим конкурс на написання Шашкевичівських сценок для молоді. Сценки не довші як 20-25 хвилин, можуть бути віршем або писані прозою. Надсилати їх до 15 серпня в закритих ковертах з приміткою «на конкурс».

Окреме жюрі перегляне їх і присудить нагороди: перша — 300 долярів, друга — 200 дол., третя — 100 дол. «Рідна Школа» ім. Маркіяна Шашкевича у Вінніпезі на своїх 67 загальних зборах в дні 28 лютого зголосила свою готовість понести всі витрати конкурсу. Адресувати:

MARKIAN SHASHKEVYCH CENTRE 418 ABERDEEN AVE, WINNIPEG, MAN CANADA R2W 1V7 За кураторію Інституту-заповідника

д-р Михайло Марунчак, голова
Катря Янківська, секретар

Трирічна місія Митрополита Андрея поза межами батьківщини

Так можна назвати працю д-ра Михайла Марунчака під назвою: «Митрополит Андрей Шептицький на Заході 1920-1923», що видана заходами Крайової Ради Українських Організацій за Патріярхат Української Католицької Церкви, Вінніпег-Едмонтон, 1981 р. У зміст 47-сторінкової брошури входять: світлина Слуги Божого Андрея, вступне слово видавців і з’ясування діяльности Митрополита Андрея поза межами батьківщини пера М. Марунчака. У передмові представлено складну ситуацію того часу, зроблено натяк на причини, які примусили наш нарід шукати кращої долі у широкому світі, а зокрема у Північній і Південній Америках. При кінці вступного слова видавці заповідають, що заходами тієї ж самої Крайової Ради Українських Організацій за Патріярхат в Канаді підготовляється до друку монографія про Митрополита Слугу Божого Андрея, автором якої є ред. Михайло Хом’як. Задум добрий і вартий всесторонньої підтримки.

Слід підкреслити, що автор, д-р Михайло Марунчак, у своїй розвідці одного життєвого фрагменту життя великого Митрополита Андрея провів надзвичайно цікаву працю, зібравши з йому доступних джерел факти про незабутню місію князя нашої Церкви, Митрополита Слуги Божого Андрея. Автор зібрав порозкиданий і припорошений пилом матеріял в одну цілість, що з одного боку запізнає читача з важливого значення фактами в історії нашої Церкви, а з другого — буде цінним матеріялом і для майбутнього дослідника-історика для написання монументальної праці про Слугу Божого Андрея.

Час місії Митрополита Андрея поза межами батьківщини був дуже складний. Україна була роздерта окупантами, гоїла свої важкі рани після українських визвольних змагань. Окупанти України були жорстокі й безпощадні. Складна економічна ситуація українського народу приневолила деяку частину нашого народу шукати кращої долі поза межами своєї батьківщини. В такій дійсності чимало нашого народу опинилось по різних країнах західньої гемісфери. На нових місцях поселення не приходилось легко, треба було починати нове життя майже без нічого. Доводилось освоювати праліси, джунглі й пустирі. Але наш народ все мав велику віру в Христові правди і велику любов до своєї батьківщини, своїх сестер і братів, що остались на батьківщині. Ось ця сильна віра й любов допомагали їм бути самими собою. Для підкріплення цієї віри й любови до своєї батьківщини й Церкви Митрополит Андрей вибрався з візитою до них. Власне, в брошурі подані описи і зворушливі моменти зустрічі Великого Митрополита із своїми вірними, порозкиданими по різних місцевостях. Вірні на нових поселеннях вітали Слугу Божого Андрея з великим захопленням і радістю. Вони почувались дітьми одної і тої ж самої Української Церкви, українського народу.

Митрополит Андрей у своїй поїздці за кордон спершу завітав до Апостольської Столиці — Риму. Тут були вирішені важливі питання для нашої Греко-Католицької Церкви. Треба підкреслити, що місія Митрополита Андрея мала також і дипломатичний характер, про що відзначала тодішня преса. Після Риму Митрополит відвідав майже всі осередки, де жили українці в Західній Европі, а після цього виїхав до Канади. В Канаді Митрополита Андрея вітали, як подає М. Марунчак за газетою «Канадійського Українця», такими словами: «Ексцеленції Андреєві, графу Шептицькому, Митрополитові Львівському, Єпископові Кам’янця-Подільського сердечний привіт і доземний уклін від всіх українських поселенців в Канаді». Титулятура, що була вживана в той час, багатомовна й сьогодні. Те, що дещо відпорошено в наш час не є нічим новим, а радше приверненням призабутого… В праці подано зворушливі моменти відвідин українських поселенців в Канаді, Америці, Бразілії й інших місцевостях західньої гемісфери.

Драматичним моментом, як описує М. Марунчак, був поворот Митрополита Андрея (до речі хворого, якого везли на візочку) до Галичини. На кордоні польська влада затримала Митрополита Андрея, і замість Львова, його завезено до Познані. Хоч Митрополит мав всі свої пашпортові справи спорядковані, то все таки полякам не перешкоджало зробити того, що вони собі бажали. З приводу цього була широка реакція у закордонній пресі, як також у Польщі. Всі українці протестували проти цього акту. В кінці поляки булл примушені якось цю справу полагодити, проти чого також протестувала Апостольська Столиця. Правда, все це належить до минулого, але варто про це знати й не забувати. Під тим оглядом д-р Михайло Марунчак опрацював добрий матеріял для історії. Треба сподіватись, що цей фрагмент з життя Митрополита Андрея увійде до монографії ред. Михайла Хом’яка.

Працю можна замовляти в автора:

М. Marunchak 296 Knowles Ave.
WINNIPEG, Man. R2G 1E2, CANADA

Крайова Рада українських організацій за Патріярхат Української Католицької Церкви

Вінніпег, дня 4 липня 1974

До
Священної Конґреґації Східніх Церков
у Ватикані

Ваші Ексцеленції!

Крайова Рада Українських Організацій за Патріярхат Української Католицької Церкви в Канаді, яка об’єднує всі мирянські і громадські організації католицького формату, на своєму засіданні в дні 3 липня ц. р. заслухала інформацій про номінації нових єпископів для Української Католицької Церкви в особах Всечесніших Отців М. Ґрещука, І. Химія, та д-ра М. Марусина ствердила, що Священна Конґреґація Східніх Церков черговий раз надужила своїх прероґатив, нехтуючи при тому традиціями та законами Помісної Української Католицької Церкви.

Згідно з постановами Берестейської Унії та Декретом II Ватиканського Собору про Східні Католицькі Церкви як також згідно зі сучасним Патріяршим устроєм Помісної Української Католицької Церкви єпископа для означеної єпархії вибирає весь Помісний Собор єпископів Української Католицької Церкви під проводом Патріярха зглядно Верховного Архиєпископа (§§ 24 і 30, Патріярший устрій УКЦеркви, Благовісник, Кн. І — 4, Рік VIII, 1972).

Стверджено також, що поділ єпархій і креування нових єпархій, як одне з важливих і далекойдучих питань УКЦеркви, також зарезервоване компетенціям Помісного Собору єпископів Української Католицької Церкви.

Крайова Рада рішуче протестує проти того рода практик Священної Конґреґації Східніх Церков і закликає мирянство Української Католицької Церкви висловити свій широкий протест з найдальше йдучими консеквенціями.

Крайова Рада просить оцим Провід Священної Конґреґації Східніх Церков відкликати повищі номінації та віддати дальшу процедуру в руки Їх Блаженства Блаженнішого Йосифа, Верховного Архиєпископа та Голови Постійного Синоду Української Католицької Церкви.

Віддані во Христі та Мирі
За Крайову Раду Українських Організацій за Патріярхат УКЦеркви:

Д-р Михайло Марунчак, голова
Д-р Борислав Білаш, секретар