Найкраще віддзеркалив відхід людини чи людей відомий український поет Богдан Лепкий у своїх поетичних словах, які окрилено музикою: «… відлітають сірим шнурком журавлі…». І так до цього «шнурка журавлів» останньо долучився наш член патріярхальної родини, д-р Микола Барусевич, що відійшов у Божу Вічність в середу, 20 грудня 1989 p., на 79 році життя у Венесі, у Флоріді. Покійний народився у свідомій українській родині 27 травня 1911 року в Західній Україні. Батьки покійного, що походили з священичої родини, були дуже побожними і бажали віддати свого сина Миколу на службу Богові і з цією метою послали його до школи Отців-Василіян у Бучачі, сподіваючись, що молодий юнак полюбить монаше життя. Дійсність була іншою, бо Микола, молодий спортовець, пішов іншим шляхом, не маючи покликання до чернечого життя.
На одинадцятому році життя Микола втратив свою маму, а батько одружився вдруге. Микола закінчив середню освіту в 1930 році у Львові. Після цього пішов на високі студії ветеринарії у Ветеринарному Інституті в Брні — Чехо-Словаччина, які закінчив у Неаполі -— Італія з науковим званням доктора ветеринарії. Свою дипломну працю нострифікував у Варшаві. Згодом як ветеринарний лікар працював у Рудках, Жмигороді, Ярославі й як асистент у Ветеринарному Інституті у Львові. Після великого ісходу з рідних земель працював за своєю професією у Німеччині, Австрії, Арґентіні і в CШA.
В 1944 році д-р Микола Барусевич одружився з вдовою Святославою Софією з Сиротюків і одночасно став батьком доні Іванни, яку виховував і любив, як свою рідну до кінця свого життя. Покійний Микола вів примірне життя. Поза своєю професійною працею займався також громадсько-політичним і релігійно-церковним життям.
З Европи покійний М. Барусевич з родиною емігрував до Південної Америки — Арґентіни, а в 1957 році переселився до США. Довгі, довгі роки прожив біля Союзівки у Кергонксоні, де брав активну участь у громадському і релігійно-церковному житті. Був активним членом Об’єднання Українських Ветеринарних Лікарів. Як тільки почав формуватись Патріярхальний мирянський рух, Микола Барусевич включився в його ряди. Він же підготовив грунт для оснування відділу Українського Патріярхального Товариства у Кергонксоні. На основуючих зборах авторові цих рядків разом з сьогодні вже покійним мгром Ярославом Щербанюком довелося бути, з рамени крайової управи, і тоді на цих зборах першим головю відділу було обрано покійного Миколу Барусевича. На цьому пості М. Барусевич залишився довгі роки аж до виїзду до Венесу — Флоріда. Як голова відділу покійний провів вагому працю. Крім цього він також належав до провідних членів мирянського руху, будучи членом крайової управи Українського Патріярхального Т-ва в США.
Покійний Микола Барусевич, з яким мені довелося на протязі довгих років бути у постійному контакті і співпрацювати, належав до надзвичайно приємних, милих людей. Він був людиною з тактом, почуттям громадської відповідальности, чесним і глибоко віруючим. Ставив вимоги до інших, але водночас був дуже суворий і строгий до себе самого. Він був людиною з виразним українським обличчям, багатотрудивою людиною, великим українським патріотом. Він був справжнім батьком для своєї доні Іванни і дідусем для своїх онуків.
В особі покійного Миколи дорога дружина, пані Соня, втратила вірного і милого друга — мужа в житті, доня Іванна справді дорогого і любимого батька, внуки незаступимого дідуся, сестра д-р Марія-Надія, ЧСВВ, і брат д-р Іван Барусевич — милого брата, друзі, знайомі і співпрацівники Патріярхального товариства милу, дружню і віддану людину, українського патріота. Після Панахиди Олена Качала прочитала прощальне слово, надіслане Миколою Галівим. Похоронні обряди довершив о. мітрат М. Берко. В похоронах взяв участь православний священик о. мітрат М. Форостій. Хай гостинна американська земля буде йому легкою, а пам’ять про нього хай іде з роду в рід. Дружині покійного, пані Соні, доні Іванні з мужем Богданом Качорем та внукам, сестрі й братові висловлюємо глибоке співчуття.
М. Галів