д-р Олег Снилик

Богдан Мигаль

Сходить сонце волі

І світ ясний, невечерній
Тихо засіяє,
Обніміться ж, брати мої,
Молю вас, благаю!

Волелюбний, дорогий народе.
Настала в тебе історична мить,
Тобі сьогодні сонце волі сходить
Від нині будеш вічно вільним жить!…

Прийшла до тебе світла ця хвилина,
пісня щастя злине до висот,
Воскресла рідна Мати-Україна.
Розправив плечі велетень-народ!…

Сьогодні, Друзі, історична дата.
Змінивсь ґрунтовно майже цілий світ,
Тож ми всім серцем хочем побажати:
«Живіть щасливо понад сотню літ!»

Щаслива нині Мати-Україна
Вітає вільних дочок і синів.
То ж, будьте, милі, як одна родина.
Щоб наш народ віками вільно жив!…

Рожище — 1.12.1991 р.

За єдність Церкви і народу

Всесвіту Творче, Боже наш!
Прийми молитву гарячих благ.
Хай дружньо гомонить Твій глас,
Щоб справедливий був наш світлий змаг.

В мольбах смиренних серцевільних,
За Патріярха України
Твій люд встає у змаг з руїни,
Й «ми» хочем Бога» кличе спільно.

Бо Заповіт нам Йосиф дав,
Він, патріярший світоч і праведний закон
У молитовному поході наказав
Народові йти у Рідний Пантеон.

Клич патріярший лине до небес:
«За Єдність Церкви і Народу»!
Всесвіту Творче! Владико всіх чудес!
Єдиномисліє пошли, і Божу згоду.

Д-р Олег Снилик

Леся Нікітюк, Підгайці

Я іду на прощу

Я іду на прощу,
Вже до Лаври близько.
В Бога щастя прошу,
Молоде ж дівчисько.

Ще здалека бачу
Купол золотистий,
І від щастя плачу,
Чую дзвін іскристий.

Підійшла до Лаври
Та й перехрестилась,
Бідним дала дари,
Щиро помолилась.

На коліна стала
Перед образами,
В Матінки благала
Долі із сльозами:

Зішли Мати Божа
Мені щастя й долю,
Не віддай Вкраїну
Назад у неволю.

Лікар-радіолог та громадський діяч, український патріот і глибокої віри християнин. Родженець Галичини, свою освіту здобув у Львові, а коли хуртовина Другої світової війни кинула родину Сниликів на захід, він закінчив свої медичні студії докторатом у 1947 році в Ерлянґені, Німеччина. В 1950 р. д-р Снилик емігрував до США, та після резидентури й медичної праці в різних шпиталях, склав докторські іспити. 1952 року, одержуючи «Ліценцію» на лікарську практику в Ілінойському штаті. Далі працюючи професійно, спеціялізувався у радіології в шпиталях Чікаґо, а в 1960 році як радіолог-інструктор в департаменті Радіології при Університеті Нортвестерн, Чікаґо.

Згодом д-р Снилик переїхав з родиною до Каліфорнії, де очолив Радіологічний Департамент Ветеранського Медичного Центру в Лос Анджелесі і там працював аж до пенсійного віку, що сталось у 1991 році.

Увесь вільний час від професійної праці посвятив родині, Богові та Україні. Він ревно займався вихованням молоді. Був засновником українського лікарського товариства УЛТП. Був головою «Українського Патріярхального Товариства» УПТ, «Товариства Св. Софії», та членом інших громадських організацій поважних імпрез та відзначень патріотичного й релігійного характеру в нашій громаді. Часто дописував для української преси, та залюбки писав емоційні поезії, а серце його до болю скиміло за долю сьогоденної У країни.

Нехай цих кілька слів залишиться коротким, але щирим спогадом про кращого Сина Української Землі!

Твої друзі, Оксана і Тарас Козбур