д-р Олександер Авраменко

Найбільш визначним українським місцем у Вільнюсі є безумовно церква Святої Трійці, що розташована у самісінькому центрі литовської столиці. Церква була збудована у далекому 1594 році князем Констянтином Острозьким в подяку за перемогу над московським військом під Оршею, а відразу після з’єднання нашої Церкви з Апостольським Престолом саме тут розташовувався митрополичий осередок.

Тут жили і діяли митрополити М. Рогоза, Потій, В. Рутський. Юнаком прибув сюди Йосафат Кунцевич у 1604 році. Тут він провів довгих 20 років, пройшовши шлях від свічконосця до настоятеля манастиря і єпископа. Можна привести багато фактів з життя Святого Йосафата у Вільнюсі, та зазначимо лиш, що й дотепер зберігся бічний вівтар церкви Святої Трійці, де молився найбільший український Священномученик. Згодом церква і манастир стали центром Василіянського чину, тут постала одна з найвідоміших друкарень. Зрештою, перша граматика давньої української мови вийшла друком власне у Вільнюсі.

Впродовж століть церква Святої Трійці була заступницею українців і білорусів проти зазіхань Московської Церкви. Тому й не дивно, що відразу по захопленні Вільнюса і Литви за спеціяльним наказом царя Миколи І церква була зачинена. Але Провидіння Боже чувало навіть над нашою будівлею — ніколи не вдалося московським попам зробити тут свою церкву.

Впродовж років старовинну твердиню пристосовували під шпиталь, школу, навіть тюрму. Та найбільшої шкоди довершили комуністи за останні роки, фактично знищивши все внутрішнє упорядкування храму, що має 400-річну історію. Тому тепер в умовах демократичної Литви громада українців розпочала роботи по відновленню святині. Та не відомо, чи й за 20 років своїми силами вони спроможуться щось зробити, позаяк матеріяльні умови в Литві ще важчі, ніж на Україні, бо ця невелика республіка виборює незалежність в умовах економічної бльокади з боку СССР та постійних нападів на її кордони. Тому українці Литви, насамперед спираючись на власні сили, усе ж таки звертаються по допомогу до всіх українців світу. З допомогою церковних чинників у Ватиканському банку відкрито спеціяльний допомоговий рахунок для відбудови церкви Святої Трійці. Розуміючи, що увага всіх свідомих українців світу тепер прикута до подій на батьківщині — Україні, громада українців Литви сподівається, однак, що і її прохання буде ласкаво почуте.

Д-р Олександер Авраменко

Ваші ласкаві пожертви, запити чи листи чекаємо на адресу:

ВІДБУДОВА ЦЕРКВИ СВ. ТРІЙЦІ Жертводавцям надсилаємо посвідку на податок
Alexander Avramenko Collegio di San Giosafat Pessegiata di Cianicolo, 7
00 165 ROMA ITALIA
Konto (account) : 001 1 16513 В AA
Instituto per le opere di religiose (JOR)
Citta del Vaticano

Слава Ісусу Христу!

Вельмишановні панове! Уважне читання часопису, видаваного управою, осмілило мене до думки звернутися до Вас з цим листом. Широкий розголос набуло отримання незалежности балтійськими країнами, зокрема й Литвою. Та напевне світова українська громадськість не знає, що в Литві під сучасну пору проживає близько 40 тисяч українців, а історичні шляхи Литви і України пов’язані протягом багатьох століть. Від трьох років в Литві існує Громада українців Литви, працюють п’ять українських шкіл, виходить газета, є українське радіо, існують хори і громадські осередки.

Від липня цього року (по тяжкій, нераз і судовій боротьбі з Російською Православною Церквою) українцям остаточно передано одну з найславніших наших церков — церкву Святої Трійці. Один священик і один монах, що нещодавно прибули зі Львова (до них часом долучається і наш 80-літній парох о. Володимир Прокопів, що перебув сталінські табори та потайки працював навіть і при комуністах в Литві) намагаються підняти релігійний запал серед українського загалу в Прибалтиці. Умови тієї роботи важкі, бо українці розкидані по всіх більших містах, зденаціоналізовані й деморалізовані (якщо така проблема стоїть перед українцями Сходу У країни, то тим важча вона для нас).

Але попри все ця праця поступає, ба більше, можливо власне у нас дійде до того омріяного об’єднання в одному патріярхаті, не дійде до тих суперечностей, що спалахнули на Батьківщині — Україні. Але для цього всього потрібна наша виснажлива праця та бодай невелика, спрямована на відродження 400-річної катедри, допомога всіх добрих людей. Тому ми просимо управу Українського Патріярхального Світового Об’єднання та редакцію журналу «Патріярхат» привернути увагу своїх членів і читачів до долі українців Литви та надати посильну допомогу Фондові відродження церкви Святої Трійці, з якою пов’язані постаті як греко-католицького Святого Великомученика Йосафата, так і православного Тараса Шевченка — постатей, що йшли до всеукраїнського духовного єднання.

Власне, відновлення церкви і суспільного центру при ній вже триває, але в умовах переходу Литви на власну економіку та загального зубожіння людей невідомо, чи й за двадцять років власними силами нашим осередкам вдасться відбудувати церкву (обсяг робіт оцінюється в 16,600 ам. долярів). З іншого боку, вже існуючий фонд у Ватиканському банку, постаюча українська підприємницька ініціятива в Литві, допомога українських організацій інших країн вселяють в нас надію мати бодай одну нашу спільну святиню на всі прибалтійські республіки.

З пошаною і найліпшими побажаннями,

д-р Олександер Авраменко,
Представник УКЦ Литви у Римі