День батька

З Днем Батька, вітаємо батьків і при тому бажаємо підкреслити, що батько і матір треба все любити і шанувати, це значить весь час, бо вони були для нас усім. Без них ми ніщо. Ось ці два дуже простенькі слова пов’язані з батьками — все й усім, були, є і запишуться незмінно глибокого змісту у яких немає початку, немає кінця. Це є ця неохопна бездонність, що вип­ливає з любови батьків до нас. Немає такої сили, яка б могла змінити, чи заступити ти Божі Закони, бо ж Божі Закони не підлягають жодним змінам. У Божих Заповідях говориться: «Шануй батька твого і матір твою, щоб тобі було добре і щоб ти довго прожив на землі». У цьому Божому законі не говориться про якийсь день, час, чи тим подібного, але про весь час, завжди. Ось цей один день, себто «День Батька», це додаток людський, щоби в якийсь особливий спосіб підкреслити цю любов, пошану і вдячність до батька. Тому то один день у році відведено окремо пошанувати матір і батька, себто зробити їм запляновану несподіванку. І треба сказати, що це вже стало навіть своєрідною урочистістю, загально людською традицією . Це добре.

Незаперечною правдою є, що батько і матір, це така суспільна клітина, яка не повинна бути розривною, бо вона творить, це найнижче й основне звено з яких складаються громади, парафії, суспільства і держави.

Якщо є здорові, сперті на Божих Законах, родини, тоді такими є, здоровими, суспільства і держави. Тому так важливо шанувати, плекати і любити членів родини, батька і матір, бо від них залежить наше життя. Звідти випливає ця особлива пошана і любов до батьків, а які для нас, як вже вище сказано є все й усім. Вони промощують нашу майбутність, щасливу майбутність. Тому ми в травні місяці, що є чудовим місяцем року, відзначаєм матір, а на День Батька, призначений місяць червень.

Журнал «Патріярхат» долучується і крім цього Божого «Шануй батька…» і до того людського надбання, підкреслення, традиції відзначення «Дня Батька» і складає доземний поклін, пошану і любов усім батькам, а зокрема тим про яких забули їх власні діти. З приводу цього заносимо наші щирі молитви до небесного Вітця і дякуємо Йому, Всевишньому, за всі блага і просимо, щоби наших батьків нагородив кріпким здоров’ям і довгим життям.

З цієї особливої нагоди вітаємо нашого главу Помісної УКЦеркви Блаженнішого Мирослава-Івана, як батька — Патріярха УКЦеркви, а також з нагоди його дня народин, себто з його 85-літтям багатотрудивого життя, яке сповниться 24 червня 1999 р. Вітаємо і складаємо наш синівський доземний поклін від всього українського патріярхального руху у розсіяні. Всевишній Триєдиний Бог поклав на його немічні плечі велике завдання — керувати кораблем УКЦеркви серед розбурханих хвиль на пост-комуністичному океані. Ми свідомі того, що це вагоме завдання. Просимо Всевишнього Господа Бога і Покровительку українського народу Божу Матір, щоби нагородили Вас, Блаженніший Мирослав-Іване кріпким здоров’ям і довгим життям, щоби Ви ще могли дальше успішно керувати кораблем нашої Церкви на славу Божу і добро нашої УКЦеркви та українського народу — української незалежної держави. Щоби Ви Блаженніший Мирославе дальше шукали шляхів до злагоди і замирення між різними конфесіями, що є на українських землях.

Також заносимо наші щирі молитви до Всевишнього Господа Бога за глав — патріярхів УПЦ КП, Патріярха Філарета, Патріярха Димитрія УАПЦ, щоб їх нагородив кріпким здоров’ям, довгим життям та допоміг їм знайти правильний шлях, що веде до цього Євангельського, — щоб усі були одно. Не забуваємо у наших молитвах і Митрополита Володимира (Сабодана) УПЦ МП, щоб йому Всевишній Господь допоміг побачити, що Московський Патріярхат, це не християнський шлях, але імперська політика. Молимо Господа Бога і Матір Божу, щоби Вам допомогли зустріти третє тисячоліття, як одна Христова Церква, яка буде служити для спасіння людських душ. Щоб зникла у Ваших працях, у Вашій кермі ненависть, злоба і диявольські пляни. Молимо Бога, щоби Ви мали відвагу і силу, як Христові керманичі у Божому винограднику і засудили зло. Подія, що трапилась у Маріюполі, де брати православні пішли силою проти своїх братів православних, проти Патріярха Філарета. Їх Святості Патріярхові Філарету висловлюємо наше глибоке співчуття і просимо Всевишнього, щоб Вам допоміг, після побиття, скоро видужати. Тим, що допустились того чину, хочемо вказати, що це не християнський шлях. Христос казав, що хто з мечем воює, той від меча гине. Молимо Бога, щоб вам допоміг замінити вашого меча, вашу ненависть на любов, яка все переможе. Любов, це шлях до спасіння.

Віримо у силу нашої молитви і напевно Всевишній Господь вислухає наших молитов, нагородить наших батьків кріпким здоров’ям і довгим життям, а главам наших Церков допоможе побачити, що одинокий християнський шлях, що веде до справжньої злагоди, це Любов, любов до Бога, любов до Христової Церкви, любов до свого народу, любов до своєї незалежної української держави — української батьківщини. Пригадаймо, Господь вислухав наших щирих молитов і наші жертви і послав нам вільну незалежну українську державу. Шануймо її.

М. Г.

Кожному віруючому у Бога Творця, відомо, що це слова одної із десяти Божих Заповідей, яку біблійний Мойсей одержав від Бога Творця. Наводжу ці вагомі слова, щоби на їх маргінесі сказати дещо про батька. Звичайно з приводу Дня Батька бажалось би сказати, щось нового, щось путнього і логічного. Прийшов до незаперечного висновку, що це не так легко і крім цього, що ж можна більше суттєвого сказати, як «Шануй батька твого…». Якщо я не помиляюсь, то здається мені, що у далеко минулому не було ось цього окремого дня у році присвяченого батькові, який ми називаємо «День Батька», щось подібно, чи вірніше сказати паралельно, як День Матері, але про те не менше шанували батька, який все був відповідальним за долю родини, який з матір’ю творили одну нерозривну одність. Роля батька у той час не змінилась сьогодні, вона залишилась незмінною. Батько все був є і залишиться підставою, головою найнижчої суспільної клітини, якою є родина. Ось це найнижче звено, яке творять батько і мати, все було і таким залишилось дуже важливим у житті і розвитку кожного суспільного життя: громади, парафії, церкви і держави. Це велике і благородне діло батька, який має цілу низку синонімів: «тато», «вітець», «отець» й інші. Можна сказати, що батько і мати творять і є вагомою суспільною інституцією, яка є водночас людською і Божою.

Власне ця дуже вагома і особлива суспільна інституція є окремо підкреслена у Божих Заповідях і яка є на одному з перших місць Божих Заповідей, яка слідує після перших трьох заповідей із десяти, які відносяться до Бога Творця, що немає ні початку, ні кінця, до Того небесного Отця, Триєдиного Господа Бога. І власне у цій заповіді говориться: «Шануй батька твого і матір твою, щоб тобі було добре і щоб ти довго жив на землі». Це справді глибокі і непроминальні слова, що їх для нас визначив Бог Творець. Це глибока і невичерпна оцінка, оцінка Господня — шануй батьків. Себто віддай твою пошану, а заразом і безмежну любов для того, що трудився все своє життя, щоби його потомки і наслідство, жили довго у затиші і добрі.

Ісус у своїх знаменних Нагірних проповідях, якими Він визначав шляхи своєї Церкви, звертається до Отця і каже до своїх апостолів, послідовників і слухачів Нагірних проповідей, щоб вони звертались до Отця. До Того, що все створив і всім управляє, це Він Отець — Батько. Ісус на святі обновлення храму, у книзі «Життя Ісуса Христа», на сторінці 482 написано: «Вчинки, що їх чиню в ім’я Отця мого, — вони свідчать за мене». А далі Ісус говорить: — Отець мій, який мені їх дав, більший від усіх, і ніхто не вирве їх з рук Отця мого. Я й Отець – одно». (Йо. 10, 25, 30).

З вище сказаного, виразно видно, що у плянах Господніх батько — отець, поставлений на високий п’єдестал, якому належить пошана і любов, а за те будемо жити добре і довго. Це чудова гармонія співвідношень, взаємодії людського, що провадить до того вічного і безконечного небесного життя. Про батьків, як підкреслено у Божих Заповідях, слід пам’ятати не тільки один день у році, але завжди треба їх шанувати і віддати їм нашу любов.

Ось цей День Батька, це тільки ще одна пригадка для нас, щоби його згадали у наших молитвах про мертвих і живучих, а до останніх прийти з доземним поклоном і виявити йому нашу вдячність і любов. Власне батько був нашою охороною, перед різними небезпеками, загрозами і як тільки міг промощував для нас шлях у наше щасливе майбутнє. Батько все радів нашими успіхами й уболівав над нашими невдачами, старався, щоби ніколи в житті не відчували голоду, а скільки було так, що сам недоїдав, давав нам, тільки щоби ми були ситі. Може тим, що живуть у добробуті важко буде їм ці слова зрозуміти…

А ось на хвилину подумаймо про нашу батьківщину, що є похідним від батька. Чи ми, ті що живуть, у меншому, чи більшому добробуті у діяспорі, як нам тяжко зрозуміти нашу вільну і незалежну Батьківщину — Україну. Наша велика подяка, щирі молитви належать Всевишньому Отцеві —Триєдиному Господу Богу за все, що нам послав. Пригадаймо, що ще не так давно багато з нас готові були віддати своє життя, щоб наша Батьківщина — Україна, наші брати і сестри, весь український народ, були вільними. Яка іронія долі, великі покійники у діяспорі залишили своє майно із думкою, якщо буде вільна і незалежна українська держава — Україна, це буде належати її — Батьківщині — Україні. Так довго, як Україна була поневоленою, ми не раз чули ці знаменні слова, — що готові віддати своє життя і чи мало віддало, а майно стане власністю України. Сьогодні коли Україна стала вільною нам так тяжко зрозуміти складний час і простягнути допоміжну руку… Тут можна сказати багато гіркої правди…

Все ж таки відзначім гідно День Батька, згадаймо у наших щирих молитвах тих, що перенеслись у небесні хороми, поклонімось живучим і згадаймо, не злим, тихим словом, з дружньою, радісною усмішкою і простягненою рукою допомоги нашій Батьківщині — Україні. Шануймо Отця, Матір і Батьківщину, а буде нам добре і будемо жити довго на землі.

Складаючи доземний поклін у День Батька, нашому рідньому батькові занесім наші щирі молитви до Небесного Батька — Отця, що є першою Особою Триєдиного Господа Бога та складім Йому, Всевишньому Отцеві, Творцеві всього видимого і невидимого, наші благально-подячні молитви. Крім наших щоденних молитов за батьків, ми повинні, в цей День Батька, скласти наші особливі молитви за нашого батька і застановитись, чим він, батько був у нашому житті. Наш батько був для нас усім, він визначував шлях нашого життя, турбувався за кожний крок, який ми робили у нашому житті. Був остоєю родини і охороняв нас від всяких небезпек. Ми все у його оточенні почувались щасливими і безпечними. Ми бажали, щоби він все був з нами. Пригадаймо скільки було розпачливого плачу, коли він виходив з хати до праці, чи полагоджувати різні справи. І скількі було втіхи й радості, коли батько повертав з праці до дому. Батько все жив нашим життям, все що він робив, то тільки для нашого щастя.

На хвилину застановімся над тим, скільки є таких, що забувають свого батька. Забувають все те неохопне, що для нас робив батько, який не раз відмовляв собі чогось конечного й особливого, тільки для того, щоб ми невідчули якогось недостатку. Батько робив все, що було у його силах, щоб тільки ми здорові росли та були щасливими. Він молив Всевишнього Отця за наше безтурботне і щасливе життя.

Згадуючи і складаючи наш доземний поклін нашому рідному батькові, згадаймо і поклонімось нашому Небесному Отцеві. Який благословив наше життя. Небесний Отець все обдаровував і обдаровує нас своїми щедрими ласками, щоби ми були добрими дітьми своїх батьків, прикладними членами Христової Церкви та все примірними членами суспільства. Скільки разів ми забуваємо Йому, Всевишньому Отцеві, у щоденних наших молитвах подякувати?

Правда, Всевишній Отець, вислухав наших благальних молитов і визволив з неволі, як колись ізраїльський народ, український народ і послав нашій Батьківщині волю. Молім Всевишнього Отця, щоб допоміг нам не піти шляхом ізраїльського народу, але щоб ми вистояли до кінця, нашою непохитною вірою у всемогучість Небесного Отця. Молім Його, щоби нам зберіг нашу Батьківщину та допоміг повністю відродити християнство серед українського народу, щоб наша Батьківщина, справді зажила вільним християнським життям. Ми повинні бути переконані й вірити, що запорука нашого вільного християнського життя є в руках Небесного Отця.

У цей День Батька молімось за глав — батьків, патріярхів наших Українських Церков і просім Небесного Отця, щоби їх нагородив своєю ласкою любови, братолюбія і злагоди. Щоби вони працювали у ласці справжньої, а не декляративної, любови для спасіння їм повіреної пастви. Щоб у них зникла ненависть, незгода і неправдомовність, а запанувало незмінне чоловіколюбіє. В цей сам день молімось і за вселенських глав-батьків Отців Христової Церкви. Вселенського Патріярха Православної Церкви і Папу Католицької Церкви, щоб Всевишній Небесний Отець нагородив їх ласкою любови і єдности, щоб здійснилось ось, це євангельське, «щоб усі були одно». Щоб стали дійсністю слова, у яких говориться: щоб усі, Небесний Отче, Тебе хвалили єдиним серцем, єдиними устами.

Також помолімось за главу української держави президента України, Леоніда Кучму, щоби Всевишній Господь Бог, Небесний Отець нагородив його кріпким здоров’ям, ясним розумом, щоби відновив володимирське християнство Київської Русі. Допоможи, Небесний Отче, щоб він побачив, що спасіння українського народу у християнському братолюбію. Допоможи йому, Господи Боже, щоб побачив світло Христової Правди.

Згадуючи у місяці червні День Батька, ми знаємо як високо цінувалась роля Батька у Старому і Новому Завітах. Відзначаючи цей День Батька не можемо забути про главу нашої Помісної Української Католицької Церкви — батька, Патріярха Мирослава-Івана Кардинала Любачівського, який 24 червня відзначає день своїх народин. В цей день Патріярхові Мирославу-Іванові сповниться 83 років життя. Тому молимось за здоров’я глави-Батька нашої Помісної УКЦеркви Мирослава-Івана і вітаємо Його з днем народження та складаємо наші найщиріші побажання: бажаємо кріпких сил, прожити довгі роки, сили витривалості при нелегкій кермі церковного корабля нашої Церкви, щоб успішно закінчив цей шлях, допливши до спокійних берегів, до єдности Христової Церкви серед українського народу. Бажаємо, щоб Патріярх Мирослав-Іван продовжував світлий шлях своїх попередників Слуги Божого Митрополита Андрея і Патріярха Йосифа. Всевишній Господь, Небесний Отець, був до тепер ласкавий для українського народу, тому просім Його Всевишнього, щоби держав його у своїй опіці та нагородив своїми обильними, щедрими ласками.

М. Г.

Від деякого часу уведено добрий звичай відзначати у місяці травні День Матері, а у місяці червні День Батька, щоб у такий спосіб звернути особливу увагу і підкреслити вагому ролю батька у родинному житті. Батько, який виявляється ніби сторожем непорушности членів родини і родинного життя. Батько разом з матір’ю дбають про своє наслідство, про продовження свого роду, про їх добробут. Батько докладає усіх зусиль і не раз готовий на велику жертву свого життя, щоб тільки вдержати здоровим родинне звено, яке є найменшою клітиною суспільного життя. Від цих родинних звен залежить життя громади, життя держави. Роля батьків, себто батька і матері, є колосально велика, прямо визначальна, не тільки у суспільному, але також у релігійно-церковному житті.

Зовсім не випадковим є факт, що у Десяти Божих Заповідях, які Господь дав Мойсеєві, є одна заповідь, присвячена батькам, себто батькові і матері. У наших катехизмах ця заповідь поставлена на четвертому місці, і кажемо, що четверта Заповідь Божа звучить: «Шануй вітця твого і матір твою, щоб тобі було добре, і щоб ти довго прожив на землі». Звичайно, є й інші формулювання чи переклади тієї самої заповіді, але зміст і суть її залишається та сама. Також слід при цьому завважити, що нумерація Десяти Божих Заповідей не є однакова. Скажемо, що у Святому Письмі й інших релігійних книгах і довідниках вона стоїть на п’ятому або й іншому місці. (Свого часу проф. Дмитро Степовик писав про цю ж саму Заповідь, називаючи її п’ятою. Власне він користувався не нашим катехизмом, але книгами Святого Письма й іншими релігійними довідниками, і там ця Заповідь стояла під числом п’ять, а не чотири).

З повищого бачимо, як високо цінувалась роля батьків і батька у Старому і Новому Завітах. Хоч батька треба все шанувати, бо його не можна ні змінити, ні заступити, а він для нас усе зробив і робить, щоб ми проживали в щасті і здоров’ю довгі, довгі роки. Тому батькові належить наш доземний поклін та щирі подячні молитви до Всевишнього Господа Бога за його безмежну доброту і просім Всевишнього, щоб нагородив його кріпким здоров’ям і довгим життям, а помершим батькам дав життя вічне.

Водночас у цей День Батька згадаймо у наших молитвах Небесного Батька, Який світ сотворив і ним управляє, і подякуймо Йому за всі Його щедрі ласки і безмежну доброту і любов. Подякуймо Йому за те, що вислухав наших довгих і щирих молитов і воскресив із тюрми народів, яким був Радянський Союз, нашу Батьківщину — Україну, і знову символ розп’ятого Христа, хрест, високо непереможно вершить на наших землях і приносить українському народові любов і тільки любов. Молимось і віримо, що Всевишній Господь і Пречиста Діва Марія допоможуть українському народові вирватись із Чорнобильської трагедії.

Також складаємо наш особливий доземний поклін Батькові — Главі УКЦеркви Патріархові Мирославові-Іванові кардиналові Любачівському і водночас вітаємо з днем народження, 24 червня, й бажаємо багато кріпких сил, довгих років життя, Божих ласк, успіхів у нелегкій праці на славу Божу і добро УКЦеркви.

Згадуючи у День Батька нашу Батьківщину — вітчизну — Україну, нам дивно, що сучасні державні мужі відкривають нам якусь іншу вітчизну, бо відзначають 51 річницю перемоги у Великій вітчизняній війні. На милість Бога, про яку ми вітчизну говоримо? Про ту вітчизну, що поневолила вільний український нарід у вісімнадцятих роках цього століття? Яка це вітчизна, що знищила на родючій українській землі у 1932-33 роках штучним голодом понад сім мільйонів життів українських селян. Чи, може, про ту вітчизну, що під кінець тридцятих років скосила українську інтелігенцію, залишила жертви у Биківні, Вінниці, Львові, Дрогобичі, Івано-Франківську і багатьох інших місцях? Чи, може, говоримо про вітчизну, яка мільйони людей з України вигнала на заслання і посадила у застінки КДБ, а другі мільйони створили великий ісход з рідних земель, пішли у незнане, шукаючи волі, які сьогодні становлять українську діяспору, зберігши незаплямленою українську ідентичність? Що ж це була за вітчизна, коли поставила брата проти брата. Українська Повстанська Армія боролась за справжню Вітчизну-Україну, у якій господарем мав бути український нарід. Перемога вашої вітчизни була трагедією людства. Ця вітчизна знищила брунатний фашизм, але встановила свій власний червоний фашизм, яким був комунізм, що знищував усе вільне життя та ніс загрозу для всього вільного світу. Ця ж вітчизна розпинала Україну. Погляньте, що сталось з кращими синами українського народу? Що сталось з тими, що у час процвітання тієї пекельної вітчизни несли світло правди, небагато з них залишились живими свідками, як Вячеслав Чорновіл, М. Горбаль, Е. Сверстюк, брати Горині, Л. Лукіяненко й інші.

На хвилину подумайте, ви є сьогодні носіями української державности, чи ви бажаєте сказати, що та вітчизна, що була тиранією всього вільного людства, варта уваги і величання, і поставити знак рівняння Вітчизни — України, української соборної і незалежної держави, яку Ви, Пане Президенте Л. Кучма, очолюєте. Може, ще не прийшов час, але треба про те думати, що ту вітчизну, яка була негуманною, яка була пострахом людства, треба засудити, і щоб така більше не з’являлась на цій земній кулі. Христос, розп’ятий на хресті, просив Небесного Отця не пімсти для своїх убивців, але прощення, кажучи: «Господи, Господи, прости їм, бо вони не знають, що роблять». Ми не просимо пімсти, але це не українська вітчизна! Шануймо нашу Батьківщину — Вітчизну — Україну, а буде нам добре.

М. Г.

Місяць червень у релігійно-церковному році звертає нашу увагу на три першочергові відзначення релігійного і національного характеру — три свята. Ці свята у нашій Українській Католицькій Церкві мали популярну назву «Зелені свята», які включають пам’ять Пресвятої Трійці, що є одним з трудніших богословських понять у Христовій Церкві, але основним і підставовим, і Зіслання Святого Духа. В цих святах на рідних землях наші хати були замаєні галузками з дерев, зеленим листям.

У зісланні Святого Духа відзначується дуже важлива істина у Христовій Церкві, коли Святий Дух сходить на апостолів і дає їм надприродню силу діяння. Поруч з цим в дні Зелених свят ми в нашій Українській Католицькій Церкві згадуємо відомих і невідомих героїв українського народу. До цього слід додати, що в червні також відзначаємо традиційно американський «День Батька». Ці три події — свята примушують нас до призадуми.

Звичайно, це ширші поняття, що вимагають ґрунтовної аналізи й обговорення. Ми собі такого завдання не ставили, але радше хочемо тільки зробити натяк, щоб вказати на їх особливу важливість у житті й розвитку нашої Церкви.

Коли ж ідеться про свято Зіслання Святого Духа, чи як Церква називає — Зшестя Святого Духа, яке після світлого і радісного свята свят — Христового Воскресення — є своєрідним завершенням плянів Божого Провидіння щодо людського роду. Після цього ученики Христа через діяння Святого Духа стають неустрашимими воїнами Христової Церкви, одержавши ласку нести світло правди для народів світу. Про це чудово й змістовно схоплено у тропарі й кондаку празника П’ятидесятниці:

Благословен єси, Христе Боже наш, що премудрими рибаків явив, зіславши їм Духа Святого, і ним уловив вселенну, чоловіколюбче, слава Тобі.

Коли Ти, зійшовши, язики змішав, розділив Ти народи; Всевишній. Коли ж вогненні язики Ти роздавав, у з’єднання всіх Ти призвав, і одноголосно славимо Пресвятого Духа.

Царю небесний утішителю, Душе істини, що всюди єси і все наповняєш, скарбе дібр і життя подателю, прийди і вселися в нас, і очисти нас від усякої скверні, і спаси, благий, душі наші.

З наведених рядків ми бачимо, як у цих молитвах згущеними фарбами показано поєднуючу, неохопну, животворчу композицію Божого Провидіння, із того животворящого Святого Духа і випливає традиційна, навіяна серпанком великого патріотизму, згадка про наших знаних і незнаних героїв, які життя своє віддали з любови до свого народу. Зрештою, Церква вчить, що немає більшої любови, як життя віддати за друзів своїх, за свій нарід, за Церкву. Власне тут підкреслені ось ці вічно живі духовні вартості, тих, які були, жили і в свойому розквіті життя своє віддали. І саме в час Зелених свят ми відвідували могили всіх відомих і невідомих героїв, підносили наші молитви у їх пам’ять. Ці відзначення приймали різні форми. В останні роки перед Другою світовою війною відзначення героїв виявились у насипанні могил з березовими хрестами, які ставали символічними могилами для поляглих невідомих героїв. Знаємо, що за останніх декілька десятиліть вінок наших героїв значно розширився, але для них не можна ні насипати могили, ні поставити березового хреста, бо жорстокий окупант — російський імперіялізм і комунізм — не дозволяє відзначати пам’ять поляглих за Україну. Але ми тут, у вільному світі, згадаймо хоч їх у наших молитвах. Згадаймо наших ісповідників-владик, священиків, монахинь і монахів та мирян, що згинули за Христову Церкву й за Апостольську Столицю, що їх могили розкинені по широких просторах Сибіру і вкриті снігом. Згадаймо всіх наших невідомих героїв, які також вкрили своїми тілами північ під полярним колом, які боролись за елементарні людські права, за свободу віровизнання, думки й слова, за права українського народу. Всі могили кличуть нас, щоб ми пам’ятали їхню смерть. Тому, хоч у святочні дні Зелених Свят піднесім наші щирі молитви за їх душі та їх пам’ять і просім Всевишнього Господа Бога, щоб їх вивищив у свойому царстві та прославив їх смерть.

І останнє свято, що належить згадати в місяці червні, це День Батька. Цього суворого, але справедливого й люблячого батька, який турбується за своїх дітей. Батька, що є охороною родини, того найменшого, але підставового звена суспільства і народів. В залежності від здорового заложення родини таким здоровим стає і суспільство.

Щоб відчути доброту, любов і радість батька до своєї дитини або дітей, можна найкраще зрозуміти після причти про блудного сина. Ми тут бачимо зухвалість сина, який вимагає, і батько з болем в серці дає йому належне. Робив це батько з великим болем серця. Ми можемо твердити це на основі того, як його залишений син повернув до нього. Ми бачимо, що для нього не було більшої радости, як воскресіння його сина, який для нього був уже мертвим. Це вияв безмежньої любови батька. В цьому є втілення нашого небесного Отця, Триєдиного Господа Бога. Батько заспокоює також свого вірного, слухняного сина, щоб він не турбувався, бо його місце буде завжди в славі біля нього. Це батьківська любов. Привітаймо в День Батька нашого батька земного, розвеселім його, воскреснімо для свого батька, якщо ми були будьколи до нього неуважні, та піднесімо наші щирі молитви до Небесного Отця за нашого земного батька. Хай Господь нагородить його в кріпкому здоров’ї прожити довгі роки.