Свіжий номер

«Тайно образующе». Молитви візантійської Літургії як містагогія

Час ставати сильнішими

Стати автором

Євген Крименко

Появилась нова збірка поезій Євгена Крименка

Заходами Української Федеральної Кооперативної Каси «Самопоміч» у Чікаго за 1991 р. з’явилась цінна й цікава збірка поезій під назвою «Містерія життя» відомого поета релігійної тематики Євгена Крименка — Євгена Іванкова. Збірка нараховує 87 сторінок.

До змісту збірки входять передмова д-ра Романа Кухара, а далі слідують такі розділи: «Рефлексії і картини», «Людина і природа», «Переклади», «Із ювілейної прощі тисячоліття» і «На світанку волі». Мистецьке оформлення належить Станиславу Скульському.

Слід підкреслити, що поет Євген Крименко належить до глибоко вдумливих поетів. Крименко у поетичній творчості не належить до новиків, він вміє схоплювати проблеми і їх образно представити у добірній ритміці слів. Автор має особливий свій кут бачення, який майстерно уміє передати читачеві, який є в злуці з творцем. Крименко у своїй творчості є ніжний, можна сказати, лірик. Ось тут можна б навести його поезію під назвою «Куток в душі», якою варто було відкрити, себто зачати збірку поезій, а вона є другою. Ось деякі уривки з цієї поезії: Знайди куток в душі своїй;

Привітність, радість, тишу милу,
Щоб обновити віру й силу
В щоденній боротьбі важкій.
Знайди в душі бальзам на болі,
Збудуй в ній храм і твердо стій,
На скелі Правди на престолі
Світилом вічним променій…
І з Богом, без хитких вагань,
До боротьби за правду встань!

Власне тут поет бажає визначити шляхи прямі, безсумнівні й одинокі. У творчості Крименка не відчувається штучної напушености, але, навпаки, все випливає логічно продумано, природньо і легко.

Ці феномени помітні у Крименка не тільки в його поетичній творчості, але також у його перекладах.

Творчість Крименка читається з душевною насолодою.

Патріярх

(В 6 річницю смерти Патріярха Йосифа)

Твої останки тлінні, Патріярше,
В підземнім Римі вічним сном спочили,
Стоять забуті і осиротілі
Надбання, гордощі — Твої і наші;
А на Тобою виплеканій ниві
Бур’ян росте; приятелі фальшиві
І недруги своє збирають жниво;
Підданчу вірність, лесть, хвалу невпинну
Чужим приносять зверхникам в данину.
Дорогоцінний скарб Твій золотий
На масу мідняків вже розміняли,
Промовчують Тебе, діла Твої й бажали б
Погребать ще й Твій заповіт святий.
* * *
Та Ти живеш! В ідеї, в силі духа,
Живеш в народі, що вже рве кайдани
Що вже хребет простує й мужньо стане
Як володар і волі запорука
У своїй хаті — в Церкві і державі,
Нова доба народжується в славі…
Чужі боги відходять в забуття,
Що поневолювали серце наше й душу,
Нові шляхи нам вказує життя,
Нові вітри хвилюють нас, ворушать.
Твій прах Святий Юр прийме і Софія,
А дух Твій зоряний над нами в небесах,
Вже дійсністю стає відвічна наша мрія:
Єдина вільна Церква України
Як рівноправний член Христової родини
Без нагляду чужого і сваволі…
В народі знов засяєм вольнім колі,
Як гордо в сонці мерехтить наш стяг!
А з ласки Бога і народу волі
У Києві наш рідний Патріярх.

Вересень, 1990 р.