Свіжий номер

«Тайно образующе». Молитви візантійської Літургії як містагогія

Час ставати сильнішими

Стати автором

Києво-Печерська Лавра

Феномен святости

(Декілька слів про сенсаційні відкриття у Києво-Печерській Лаврі)

«Дивні діла Твої, Господа!» — поволі згадуємо ми, зіткаючись з непізнаним, ретельно шукаючи відповідь в аналах закутої в матеріялістичні ланцюги офіційної науки. Може, досить лякатися інших альтернативних шляхів у дослідницькій роботі, спрямованих будь-що пояснити те, що має назву факти.

Заради істини, що збагачує нас не тільки матеріяльно, а й духовно, про що не треба забувати, здається, маємо право інколи йти на компроміс з нашим традиційним матеріялізмом. Заради розвитку в науці, заради прогресу. А поки факти існують, факти свідчать…

Розмови, що точаться навколо чудес у Києво-Печерській Лаврі, поширюються серед людей, породжують плітки та легенди. Тому й треба дати пояснення, як кажуть, з перших рук, що за дивовижні явища були зафіксовані науковцями у печерах Лаври до 1990 року, тобто до передачі Ближніх печер Церкві.

Наша невеличка студентська дослідницька група в складі: Новакович Р. Л., Дудник С. В., Столяров В. В., Пашкович C. B.+ (зараз ми студенти 5-го курсу КМІ), виконувала гігієнічні та мікробіологічні дослідження, проводила комплексне вивчення мікроклімату печер. Ця робота велася на базі катедри загальної гігієни нашого інституту під проводом відомого гігієніста, доцента цієї катедри І. І. Нікберга і тривала з 1988 по 1990 pp.

Дослідження ці охоплювали вивчення температурно-вологісного режиму Ближніх печер, характеру переважаючих повітряних потоків у них, вмісту недоокислених речовин, двоокису вуглецю, інших складових повітря печер. Метою наших досліджень була розробка гігієнічних рекомендацій для створення та підтримання оптимальних для збереження мощей умов мікроклімату.

В колі цих досліджень ми проводили цікаві за результатами експерименти. Була проведена порівняльна аналіза проб повітря печер (підземних церков) і повітря безпосередньо з труни св. Аґапіта та труни св. Варлаама (труни їх не герметичні). Вивчався сумарний вміст недоокислених речовин (окислюваність повітря) в паралельних серіях проб повітря. Цей показник є важливим індикатором забруднення повітря.

І що ж ми побачили? Виявлено чітке зниження окислюваности повітря у трунах у 2-9 разів порівняно з повітрям підземних церков, де експонуються ці труни!

У іншому експерименті вивчалася порівняльна якість повітря по показнику загального мікробного забрудження. Нами використовувалася метода аспіраційного сіяння повітря на чашки Петрі з кров’яним агаром за допомогою двох апаратів Кротова. Після одномоментного сіяння на двох апаратах в одній точці, одна з чашок ставилася на труну на 5 хвилин. Друга чашка (контроль) залишалася в апараті. Потім обидві чашки ставилися разом у термостат і через добу підраховувалась кількість вирощених колоній мікробів. Як же ми здивувалися, коли виявили зниження числа колоній у всіх чашках, які підверглися експозиції всього в 5 хвилин на трунах Святих! Так зниження загального мікробного числа спостерігалося в 6-7 разів (чашки, що стояли на труні св. Агапіта) або навіть у 10 разів (чашки з труни св. Варлаама) від цього ж показника у церкві Введення та Варлаамівській церкві, де зберігаються мощі цих Святих!

Крім того, що саме цікаве, на всіх чашках з трун Святих ми відмічали повне зникнення гемолітичних форм бактерій, тобто хвороботворчих бактерій, найбільш шкідливих для організму людини, таких, що руйнують еритроцити.

Окислюваність повітря та бактеріяльна флора є небезпечними факторами не тільки для здоров’я людини, а й шкідливими щодо збереження мощей Святих, що покояться у печерах вже по 800-900 років!

Ці експерименти ми ретельно перевіряли й декілька разів повторювали. Результати були однозначні. Наче якась невідома сила пригнічувала ріст хвороботворних мікроорганізмів!

Базуючись на цих експериментах, ми припускаємо незвичайний вплив мощей на показники гігієнічного стану повітряного середовища, а також сануючу бактерицидну дію мощей (на малих відстанях).

Наші дослідження доповнюють та підтверджують дослідження кандидата біологічних наук Т. П. Решетнікової (НДІ фізіології та генетики рослин АН України), яка вперше довела існування енергетичного поля навколо мощей. Ці її дослідження вперше змістовно освічує газета «Комсомольськеє знамя» від 26.08.1989 р. Після цієї публікації її сенсаційні дані передруковувалися в інших виданнях. Я лише коротко нагадаю про експерименти Таміли Петрівни Решетнікової.

Працюючи з зерном пшениці, вона помітила, що зерна, які полежать декілька хвилин на трунах Святих, скоріше проростають та дають міцніші, кращі сходи (біомоторна дія мощей), а зернята, які були опромінені дозою в 10,000 рад (!), після того, як полежать на трунах святих, дають сходи, не гірші за неопромінені: Тоді як зернята, що відразу ж висівалися в ґрунт після опромінення або не давали сходів зовсім,або з землі виходили страшні мутантні паростки заввишки всього декілька міліметрів (радіопротекторна дія мощей, тобто радіяційний захист)!

Палаючи бажанням знайти механізм дивовижних явищ, досвідчений дослідник не зупинилася тільки на отриманні фактів. Зернята, що просто лежали на трунах з мощами, були підвергнуті біохемічній аналізі та дослідженню за допомогою ядерного магнетного резонансу. І виявляється, що в них відбувалися трансмутації хемічних елементів, себто кількість одних елементів збільшувалася, а інших, навпаки, зменшувалася.

І знов ми відчуваємо дію явно не матеріяльної сили. Що це за сила, яка змінює будову біологічних сполук, діє на молекулярному рівні, захищає від всеперемагаючої радіяції, дає енергію для скорішого й якісного росту рослин, вбиває хвороботворчі мікроби й оздоровляє повітря навколо святині? А може десь тут прихована таємниця зцілення хворих, які споконвіч приходили до печерських мощей… Справді, «дивні діла Твої, Господи!».

Фахівці в галузі біоенергетики пояснюють таку дивовижну дію мощей їх початковою біоенерґетичною ємкісністю та біотрансформаційною властивістю на протязі багатьох століть.

А може це просто Святість, яку нам з матеріялістичних височин важко ще збагнути, осмислити, повірити? Адже, як бачимо, чудеса реґіструються за допомогою сучасних, досить матеріяльних, приладів.

Багато таємниць зберігає ще наша національна Святиня — Києво-Печерська Лавра. Взяти хоча б феномен мироточивих голів. Звідки береться духмяне масло-миро в звичайних, на перший погляд, черепах померлих декілька століть тому людей? Результати дослідження цього мира виявилися теж сенсаційними. Воно вміщує в собі до 60% неденатурованих білків та жирні кислоти, що входять до складу тільки живого організму! Що це? Чим пояснити?!

Не може пояснити сучасна наука і факту самого нетлінного збереження мощей. Жодна з двох існуючих наукових гіпотез (природня муміфікація та штучне бальзамування) після ретельного вивчення мощей так науково і не доведені! Залишається лише версія Церкви про спонтанну муміфікацію Святих…

Так чи інакше, але в Лаврських печерах по 800-900 років нетлінно зберігаються тіла наших перших лікарів, літописців, іконописців, будівничих, відомих державних, церковних та військових діячів Київської Руси. І всі вони канонізовані як Святі, залишками Святих є й вищезгадані мироточиві голови.

«Святая Святих» — назвав Києво-Печерську Лавру відомий дослідник старовини мистецтвознавець академік Д. С. Ліхачов. Замислимося над його словами.

«Феномен Святости» — ще потребує, вивчення, в цьому процесі необхідна допомога Церкви та її богословів. До цього треба підходити з благоговінням і молитвою, тільки так. І тоді може ми з’ясуємо для себе, що «об’єктивною реальністю, яка дана нам у відчуттях» (за Леніним) може бути не тільки матерія?! І що ідеальне, як і матеріяльне теж існує «незалежно від нас і наших знань про нього»!

* Студент медицини, Український державний медичний університет ім.. О. . Богомольця, Київ, Україна

В обороні Києво-Печерської Лаври

Заснована в першому десятилітті XI століття, Києво-Печерська Лавра являє собою найстарший український манастир та колиску чернечого життя в київській Русі-Україні. Прославлена її основниками — Преподобними Антонієм та Феодосієм — Печерська Лавра стала вогнищем християнської віри, культури, освіти та науки, свідком історичної долі й недолі українського народу; її храми та будівлі включають деякі із найстарших та найвидатніших історично-архітектурних та мистецьких пам’ятників українського народу. В печерах-катакомбах Лаври поховані численні подвижники християнства й культури в Україні, між ними й Преподобний Нестор-Літописець, основоположник української історіографії.

Із поневоленням України російськими комуністами, Києво-Печерську Лавру ограбовано з її майна й дорогоцінностей, що ними століттями обдаровували її українські князі й гетьмани та інші володарі, збезчещено мощі київських печер, переслідувану манастирську братію відсунено у закуток Лаври, здесятковано арештами й розстрілами. Врешті, в січні 1930 року, викинено з манастиря останніх 48 монахів, а Лавру перетворено у «музейний городок», в якому згодом відкрито й «антирелігійний музей». Хоча безцінні храми й будівлі Лаври вдалося врятувати від хвилі безбожницького вандалізму 30-их років — коли-то зруйновано в Києві низку старовинних храмів, в тому й ровесника Лаври — Золотоверхий Михайлівський Собор — восені 1941 р. залишеними після відступу з Києва, мінами більшовики висадили в повітря головний храм Києво-Печерської Лаври, Свято-Успенський Собор з XI століття.

Підчас другої світової війни серед лаврських руїн знову відкрився манастир, якому дозволено існувати і після повороту совєтської влади, хоча поступово звужено рамки його діяльности. В 1961 p., у розгарі хрущовської антирелігійної кампанії, влада виселила монахів із Лаври буцімто у зв’язку з загрозливим станом манастирських будівель. Так ліквідовано Києво-Печерський Манастир та закрито останній лаврський храм. На місце ченців у Лавру спровадились різні установи, які за свідченням самої совєтської преси (див. статтю М. Одинця в Правді з 11-го листопада 1978 р.) допомагають руйнувати цю святиню українського благочестя й розкрадати реліквії української культури, при неймовірній безвідповідальності міністерства культури та інших совєтських урядових установ. Поруч із музеями відкрито в Лаврі й постійну антирелігійну виставку, а монахів, котрі колись проводили паломників через лаврський некрополь, тепер заступили «гіди-антирелігійники».

Серед низки протестів від монахів і віруючих, в яких вони від років домагаються повороту монахів до Печерської Лаври, відкриття манастиря й збереження цієї святині українського народу від вандалізму та блюзнірства, слід згадати «Заяву» 12 колишніх монахів Лаври, з якою вони звертались у вересні 1977 р. до Л. І. Брежнєва. Недавно оприлюднений у самвидаві, цей документ відбиває обурення й розпуку його авторів та всього віруючого люду:

… Ми, монахи Києво-Печерської Лаври, тимчасово закритої на ремонт у 1961 році, опинилися в розсіянні і оце вже 16 років безуспішно чекаємо повороту до рідної обителі.

Православний народ, до глибини серця схвильований закриттям і потоптанням нашої святині, так тісно й органічно пов’язаної з історією нашої Батьківщини, позбавлену права почитати мощі Києво-Печерських угодників Божих … не один раз звертався до державної влади з гарячими мольбами про відкриття Лаври. А тому що офіційні органи (нпр. київський міський виконком) їм відповідали, що Лавра закрита тому, що «монахи самі роз’їхалися» і (що) «тепер немає бажаючих поселитися у Лаврі», то народ нас, монахів, обвинувачував у мовчазній байдужості до долі Лаври.

А ми тільки й плакали, молились і ждали… Цією заявою ми приєднюємо свій голос до голосу церковного люду і гаряче молимо Вас відкрити Києво-Печерську Лавру й дозволити нам відновити в ній монашу обитель.

Незважаючи на свої міжнародні й власні конституційні зобов’язання шанувати релігійні та національні права своїх громадян, совєтська влада залишається глухою на слушні протести й домагання тих, яким дорога ця старовинна українська святиня. Мовчить і московська патріярхія та її «екзарх» в Києві, під боком якого за потуранням совєтської влади руйнують скарби української християнської історії й культури.

Українські Церкви у вільному світі та вся українська громадськість, яку репрезентує Світовий Конґрес Вільних Українців приєднуються до акції духовенства й вірних в Україні та разом з ними домагаються звороту Києво-Печерської Лаври українським віруючим, відновлення Печерського манастиря й повороту його братії до Лаври, усунення з неї блюзнірської антирелігійної виставки та охорони архітектурно-мистецького ансамблю Лаври від поступового руйнування совєтськими установами. Зокрема ми вимагаємо, щоб совєтська влада, за дорученням якої знищено восени 1941 року Свято-Успенський Собор Лаври з XI ст., хоч частково понесла відповідальність за її злочин перед українським народом та урядовими коштами відбудувала цю безцінну святиню українського благочестя.

Світовий Конгрес Вільних Українців