Свіжий номер

Ідентичність: яка і чия?

Час ставати сильнішими

Стати автором

ластівка

Поезія

Богдан Мигаль Україна

Люблю небо України!

Світе милий, як тебе збагнути
зрозуміти велич і красу?..
Й частину Правди і Добра здобути
Й знайти до щастя стежку ясну?!

Як бистро мчать короткочасні весни.
Минають швидко літа теплі дні
І осені зникають дні чудесні!
Повзуть повільно зими затяжні…

Скільки ж то весен в вічність промайнуло?
Пройшло вже літо нашого життя…
І осені зникають дні чудесні!
Повзуть повільно зими затяжні!..

Хай лазер щастя душу Вам зігріє,
Й прилине радість і палкий привіт.
Хай ваше серце вічно молодіє.
Живіть щасливо понад сотню літ!

Люблю до болю небо України
І чую холод в слові «чужина»
Хоча й тепліші в світі є країни.
Мені і радість там була б сумна!…

Василь Боровий

Ластівка

«Ластівка постука у вікно — чекай гостей
Народна прикмета

Ластівка в вікно —
Кажуть, буде вість.
Що ж бо то воно —
Лихо а чи гість?..

З болем в очах
Змучена, сумна
Дивиться на шлях
Мати із вікна.

Шляхом повели…
Де він, той Сибір?..
Пусткою з імли
Вигасає двір.

Зими степові
Їй віщують згин…
І нараз: — Живі?..
На порозі — син.

Просвітліли в мить
В хаті образи.
Лиш в очах тремтить
Яснота сльози.

Як же жде давно —
І не розповість!..
Ластівка в вікно,
А в хатину — гість.