Свіжий номер

«Тайно образующе». Молитви візантійської Літургії як містагогія

Час ставати сильнішими

Стати автором

«Літературна Україна»

З Днем народження, Незалежна Україно!*

Постанова Верховної Ради Української РСР
про проголошення незалежности України

Верховна Рада Української Радянської Соціалі­стичної Республіки постановляє:

Проголосити 24 серпня 1991 року Україну незалежною демократичною державою.

З моменту проголошення незалежности чинними на території України є тільки її Конституція, закони, постанови уряду та інші акти законодавства республіки.

1 грудня 1991 року провести республіканський референдум на підтвердження акту проголошення незалежности.

Голова Верховної Ради Української РСР Л. Кравчук

Акт проголошення Незалежности України

Виходячи із смертельної небезпеки, яка нависла була над Україною в зв’язку з державним переворотом в СРСР 19 серпня 1991 року

  • продовжуючи тисячолітню традицію державотворення в Україні,
  • виходячи з права на самовизначення, передбаченого статутом ООН та іншими міжнародньо-правовими документами,
  • здійснюючи Декларацію про Державний суверенітет України, Верховна Рада Української Радянської Соціалістичної Республіки

урочисто проголошує незалежність України та створення самостійної Української держави — України.

Територія України с неподільною і недоторканою.

Віднині на території України мають чинність виключно Конституція і закони України.

Цей акт набирає чинности з моменту його втілення.

Верховна Рада України

* * *

У Президії Верховної Ради України

25 серпня відбулося засідання Президії Верховної Ради України.

Розглянено питання про власність Компартії України та КПРС на території України і прийнято постанову, яка друкується в пресі.

Президія розглянула питання про амністію з нагоди прийняття Акту про проголошення незалежности України. Вирішено застосувати амністію по кримінальних справах, порушених в умовах найбільш гострого протистояння різних соціяльно політичних сил при визначенні шляхів утворення Української державности, стосовно громадян Батовкіна О. В., Березанського Л. В., Виняра С. М., Воробйова В. А., Головача М. І., Ковальчука О. М., Лупиноса А. І., Ратушного М. Я., Сергієнка О. Ф., Хмари С. І.

З метою посилення відповідальности за псування зерна та насіння олійних культур Президія видала Указ про внесення відповідних змін і доповнень до Кримінального і Кримінально-процесуального кодексів.

На засіданні, що відбулося 26 серпня, Президія Верховної Ради України розглянула питання про тимчасове припинення діяльности Компартії України, Указ Президії з цього питання буде надруковано в пресі.

Розглянуто питання і прийнято постанову про утворення тимчасової Комісії Верховної Ради України для перевірки діяльности посадових осіб, органів влади, управління, об’єднань і організацій у зв’язку з державним переворотом 19-21 серпня 1991 року.

У зв’язку з рішенням Верховних Рад Латвійської Республіки, Литовської Республіки і Естонської Республіки про проголошення їх державної незалежности Президія Верховної Ради України прийняла постанови про визнання державної незалежности цих республік. Міністерству закордонних справ України доручено провести відповідні переговори і підписати угоди про встановленя дипломатич­них відносин між Україною і Латвійською Республікою, Литовською Республікою, Естонською Республікою.

Вів засідання Голова Верховної Ради України Л. М. Кравчук.

* * *

Народе України!

Твоєю силою, волею, словом утворилась на Українській Землі вільна Українська Народня Республіка. Здійснилася давня мрія Твоїх батьків, борців за волю й право робочого люду!

Віднині Українська Народня Республіка стає самостійною, від нікого незалежною, вільною, суверенною Державою Українського народу…

… всіх горожан самостійної Української Народньої Республіки зазиваємо стояти непохитно на сторожі добутої свободи й прав нашого народу й усіма силами боронити свою долю від усіх ворогів селянсько-робітничої Української Республіки. Українська Центральна Рада. У Києві. 9 (22) січня 1918 р.

* Передруковуємо за «Літературною Україною» з 29 серпня 1991 р.

 

Набожні хахли

Зійшов Господь на землю
В свою Галичину.
— Чого тут люди б’ються,
Ніяк я не збагну.

І б’ються не де-небудь,
А все біля церков.
Де має бути згода,
Там ллється людська кров.

Наблизився Всевишній
До храму, під котрим
Так бились дві громади.
Що аж курився дим.

В ходу кілки, цапіни,
Каміння та ножі.
Це рідні рідних луплять,
А не чужих — чужі.

Ви хто! — питає Панбіг,
Отих, що праворуч.
— Ми є автокефальні,
І гонять нас за Збруч.

А ви! — До тих, що зліва,
Звертається Господь.
— А ми — греко-католики,
Землі цієї плоть.

Всевишній здивувався:
— Ви часом не хахли!
Скажіть мені, а де ж то
Донині ви були!

— У партії, звичайно, —
Відповідають ті, —
І там то ми навчились
Принципіальності.

Як бачиш, пане Боже,
За правду стоїмо.
І знищуєм вороже
Насіння і клеймо!

Ми будем битись доти, —
Запам’ятай собі, —
Допоки всі не згинем
За тебе в боротьбі!

— Амінь, — Всевишній мовив,
І знов сховався в тінь. —
Амінь вам, безголові,
Дурні хахли, амінь!

Дмитро Павличко
«Літературна Україна»,
11 квітня 1991 р.