Свіжий номер

Ідентичність: яка і чия?

Час ставати сильнішими

Стати автором

«Літургійно-Церковний Рік»

Літургійно-Церковний рік

Із датою 14 вересня 1977 появилось перше число видання «Літургійно-Церковний Рік». В цілості вийшло 12 тих книжечок, які появлялись кожного місяця і охоплювали цикль цілого літургійного року. Головною метою цього видання було познайомити не тільки членів парафії св. Михаїла у Філядельфії, але також широкі мирянські круги із загальною структурою та багатою символікою української Божественної Літургії.

Ініціятором і душею цієї важливої справи була д-р Стефанія Бережницька, яка дуже багато часу присвятила тій праці. Виданням займалась редакційна колегія під духовним керівництвом о. пароха Любинського, який прийняв єрейські свячення із мученицьких рук їх Святости Патріярха Йосифа.

Вже в першій книжечці відмічено, що наша Помісна Церква, як і всі інші Східні Церкви, зачинає церковний рік 1 вересня, як це було ухвалено під час Першого Нікейського Собору. Це і одна із різниць поміж східніми і західніми Церквами, які свій літургічний рік зачинають в першу неділю різдвяного посту. Рухомі й нерухомі «свята є розложені так, що на протязі року перед нами розгортається ціла драма відкуплення людського роду» (Л-Ц Р, 14.IX. 77, ст. 4).

У цих книжечках подано пояснення до кожного свята; подано змінні частини Служби Божої як антифони, тропарі, кондаки, прокімени, причастени, ірмоси, стихи й гласи на різні свята й неділі цілого року. В них віддзеркалені глибокі богословські думки найкращих умів християнського сходу давних віків.

Цінними є інформації про різдвяний і великодний круг, бо ж до тих великих торжеств наша свята Церква нас старанно підготовляє. Ось великодний круг починається неділею Митаря і Фарисея (10 тижнів перед Воскресенням Христовим) і кінчається щойно вісім тижнів після великодних свят неділею Всіх Святих. Цей цілий цикль є докладно описаний із поданням інформацій про важніші події, яким присвячені неділі і святочні дні. Цей круг є поділений на посну і квітну тріодь. Особливу увагу приділено воскресній неділі та слідуючим дням великодних свят.

Є в тих книжечках інформації про святих угодників Божих, а в тому також про святих, які вийшли з українського народу. На їх сторінках обговорено справи посту, значення іконографії, церковні книги для змінних частин богослужб, традиції й символіку церковних святкувань. Також є інформації про поодинокі дні тижня, які присвячені ангелам (понеділки), св. Йоанові Хрестителеві, (вівтірки), животворящому хрестові (середи), св. апостолам (четверги), Христовим мукам (п’ятниці), поминанню усопших (суботи) й Воскресенню Христовому (неділі). Богородицю прославляємо кожного дня, а в особливий спосіб в середи, п’ятниці й неділі. Крім цього кожний день в році є присвячений одному із святих або кільком.

На сторінках цього видання звернено також увагу на конечність повороту до рідного благочестя, рідних традицій і очищення обряду нашої Помісної Церкви від латинських впливів. Цього від Східніх Церков вимагав Другий Ватиканський Собор. І так у нас є празник Пресвятої Євхаристії, а не латинське свято «Божого Тіла» із процесією. Приступаючи до унії наші владики застерегли собі, «щоб нас не змушувано до процесій… зі святими Тайнами, бо в нас є інший спосіб і практика Тайн». Отже потрібно придержуватися почитання Пресвятої Євхаристії згідно з обрядом Української Церкви.

Сторінки книжечок прикрашені вишуканими орнаментами, заставками й кінцівками із Псалтиря, Часословця і Біблії, що їх друкував І. Федорів у ХVІ столітті.

Про це цінне видання із признаням висловились у листах різні особи: «Я з зацікавленням прочитую весь матеріял, — він справді поданий науково, докладно й річево. Я повна подиву для цеї праці…» (Д. Горняткевич, Кергонксон); «Це справді дуже цінне видання під сучасну пору, бо дає змогу кожному зазнайомитися бодай з основними речами нашого обряду…» (д-р Я. Кривяк, Клівленд), «Ваші видання… дуже гарно редаговані і люди багато з них можуть навчитися про наш обряд., бажаю Вам якнайкращих успіхів у Вашій корисній праці…» (мґр. Є. Іванків, Чікаґо); «дякуємо за одержані книжечки «Літургійно-Церковний Рік… Це дуже добра річ, яка дійсно зацікавлює до читання…» (Культурна Асоціація Українців у Бразилії); «Це надзвичайне видання. Можна Вам мирянам поґратулювати. Щоб цінити та дорожити нашим обрядом, треба його пізнати та збагнути його велич… Щасть Вам Боже, у корисній праці для добра Української Помісної Церкви…» (інж. А. і Є. Міляничі, Нью Йорк); … «Це незвичайно цінне видання… в тих журналах так прекрасно пояснено про кожне свято і святих, звідки вони походять і в якому сторіччі кожне свято встановлено. Ці журнали дуже цікаві і для старших і для молоді… висилаю 10,- дол… і дуже прошу… три комплекти тих цінних журналів…» (Катерина Заховайко, голова Об’єднання Сестрицтв Української Православної Церкви — Соборнопр.).

Ось це кілька висловів призначення про «Літургійно-Церковний Рік», який являється гарним дарунком Українській Церкві у зв’язку із 1000-літтям християнської України.

У статті «Патріярші Парафії» (Мирянин, січень-березень 1979) я помилково написала, що виданням цих книжечок займалось Сестрицтво св. Анни при парафії св. Михаїла у Філядельфії. Так зложилось, що і п. В. Ґоцький з Англії повторив ті інформаційні у своїй статті «Патріярші Парафії», яка була друкована в журналі «Патріярхат» за вересень 1979.

Можна було б пройти мовчанкою повз ту мою помилку, але це було б великою кривдою для тих, які так багато праці і власних грошей вложили, видаючи ті книжочки, а при тому ще й зазнали стільки прикростей. І то не від чужих. Отже, хоч спізнено через надмір праці, стараюсь направити мій недогляд. Високопреподобному о. Любинському, д-р Стефанії Бережницькій та членам Редакційної Колеґії, а особливо Галині Крохмалюк належить признання і велика вдячність всіх тих, які високо цінять видання «Літургійно-Церковний Рік». Так склалось, що о. Лев Любинський вже не є парохом парафії св. Михаїла.

З огляду на цінні інформації того видання, його варто було б перевидати у великому накладі й масово поширити по всіх країнах нашого поселення. Це причиниться до кращого розуміння нашого обряду, поглиблення побожности та закріплення Помісности нашої Церкви.