М. Мушинка

З певним запізненням до нас надійшла вістка, що 19 березня ц.р. в Отвоцку біля Варшави на 64-му році життя помер визначний український диригент, музикознавець та композитор Ярослав Полянський, людина, яка ще за життя стала легендою.

Він народився в лемківському селі Поляни Горлицького повіту 15 серпня 1930 р. 17-річним хлопцем його в рамках горезвісної акції «Вісла» переселено в Західню Польщу, де він прожив страшні митарства. Потяг до музики привів його у 1961 р. до Музичної академії ім. Шопена у Варшаві, яка в 1964 р. вислала його на річне стажування у Київ та Львів. Там він познайомився не лише з українською музикою, але й з дисидентським рухом, за що упав у неласку влади. В тому часі, в умовах пляномірної полонізації українців Польщі, він інтенсивно записував лемківські народні пісні. Понад 800 з них він опублікував на сторінках варшавської газети «Наше слово».

В І972 p., коли Україною покотилася чергова хвиля політичних арештів, він заснував у Варшаві чоловічий хор «Журавлі» із українців, розпорошених по цілій Польщі. Керувати таким хором було надзвичайно важко, бо фактично Я.Полянський з кожним членом працював індивідуально посередництвом листування і лише дуже рідко зміг скликати «Журавлів» на проби. Зате члени працювали з великим завзяттям та захопленням і вже їхні перші концерти стали триюмфальними. «Журавлі» виступали не лише у Польщі, але й в Україні, Америці, Канаді та Західній Европі. Кілька концертів вони дали і на Пряшівщині, зокрема у Свиднику, Пряшеві та Кошицях. їх виступи всюди користалися величезним успіхом.

В 1977 р. Я. Полянський при церкві Отців-Василіян у Варшаві заснував 20-членний Український камерний хор — молодіжний колектив, який спеціялізувався на виконанні української церковної музики. Хор дав сотні концертів, переважно в невеличких церквах, де жили українці, які роками не чули рідного слова і рідної пісні. Камерний хор часто виступав і поза межами Польщі, а в 1983 р. на Світовому фестивалі релігійної пісні в Римі в надзвичайно міцній конкуренції здобув першу премію і став лавреатом цього престижного фестивалю.

Третім колективом Ярослава Полянського був хор «Тисячоліття», заснований 1988 р. Співпрацював він теж з рядом інших хорів. Сам він обробив майже двісті народніх пісень, головним чином лемківських, склав мелодії на десятки віршів.

Хори Я. Полянського зіграли неймовірно велику ролю у справі відродження національної свідомости не тільки серед українців Польщі, але і в інших країнах. їх репертуар видано на кількох грамофонних плитах та магнітофонних касетах. З цих хорів вийшло чимало диригентів.

Нещодавно Я. Полянський підготував до друку першу книжку записаних ним українських народніх пісень. А записав він їх у Польщі понад п’ять тисяч. Це велике багатство, яке чекає на свого дослідника.

М. Мушинка

Прекрасна книжечка кишенькової форми у шкіряній оправі, яка вже своїм зовнішнім виглядом приваблює читача. На її титульному листі читаємо: «Отче наш. Молитовник. «Карпати», Ужгород, 1991».

На другій сторінці титульного листа зазначено: «Тексти подаються за виданням «Отче наш. — Торонто. Видавництво оо. Василіян, 1960. Друкується на замовлення управління Мукачівської греко-католицької єпархії». А на останній сторінці: «Відповідальні за випуск — єпископ Іван Семедій і редактор видавництва Г. С. Квашенко».

Ще пару років тому не можна було й подумати, що державне радянське видавництво «Карпати», яке видало не одну книжку, спрямовану проти «опіюма народу» — релігії, «буржуазного націоналізму» та інших «пережитків минулого», видасть… молитовник. А видано його не для якогось вузького кола книголюбів, а масовим тиражем 100,000 примірників. І не для закордону, як було видано «Новий завіт Господа нашого Ісуса Христа» Екзархом всієї України Митрополитом Філаретом 1988 р. у Києві, а для масового розповсюдження на Україні.

Молитовник відкривається щоденними молитвами: «Отче наш», «Помилуй мя. Боже», «Вірую», «Богородице Діво» та іншими. Всі вони подані паралельно церковно-слов’янською і сучасною українською мовами.

В розділі «Виїмки з катехизму» подані найосновніші принципи Католицької Церкви. Дальших понад сто сторінок присвячено різним молитвам, поясненню заповідей Божих та церковних правил. Читач тут довідається, що таке сповідь і як треба сповідатися, як причащатися, що таке відпуст. Тут же він знайде тексти 97 відпустових молитов, ранішні молитви, вечірні молитви, молитви під час Служби Божої, молитви до Пречистої Діви Марії, за св. Церкву, за родичів, за померлих, «за долю українського народу» і т.п. Основою Молитовника є «Служба Божа Св. Івана Златоустого» (з Тропарями і Кондаками). Далі слідують: «Вечірня», «Утреня», «Молебени», «Розважання про Хресну дорогу Ісуса« та «Вервиця». Закінчується молитовник церковними піснями, колядками та Молитвою за Україну («Боже великий єдиний»). Церковні відправи надруковані церковно-слов’янською мовою (сьогодні без попереднього вивчення важко зрозумілою»), всі інші тексти — по-українськи, однак такою простою і загальнодоступною мовою, що її без труднощів зрозуміє не лише громадянин Центральної України, але й переселенець на Далекому Сході, зрусифікований «малорос» Одеси, гуцул і бойко в Карпатах, лемко у Польщі чи руснак на Пряшівщині. При загальновідомих молитвах збережена їх церковно-слов’янська основа.

352-сторінкова книжка ілюстрована репродукціями ікон та заставками.

Подивугідним є не лише високий тираж книги, але й швидкість видання. Від підписання до друку і до експедиції цілого тиражу не минуло й двох місяців. Правда, ціна книжки — 20 крб. зависока, та наперекір тому молитовник напевно не залежиться на полицях книжкових магазинів.

Ми щиро вітаємо почин ужгородського видавництва «Карпати», яке взялося за заповнення прогалини, що настала на Закарпатті після «визволення» і ліквідації в цій області релігійних видавництв. Віримо, що слідом за молитовником буде видано «Катехизм», «Святе Письмо» та інші релігійні книги, по яких нині є великий голод не лише на Закарпатті, але й на всій Україні.

Хотілось би, щоб хоча би незначна частина тиражу цього прекрасного кишенькового видання потрапила і на нашу Пряшівщину.

М. Мушинка