Мирослав-Іван

Львів, 22 травня 1992 року. Вчора вранці у Львові з’явилися анонімні листівки такого змісту: «Наш Патріярх — митрополит Володимир Стернюк. Усі вірні У ГКЦ запрошуються на молебень на площу св. Юра 23.5 в суботу о 9.00». Сьогодні Блаженнішим Мирославом-Іваном Кардиналом Любачівським була затверджена наступна заява:

«Листівки, що з’явилися вчора вранці, є явною акцією, спрямованою на виникнення суперечок та розколу в нашій Церкві в цей історичний час, коли проходить наш синод. Є ще багато елементів, яким хотілося б бачити нашу Українську Греко-католицьку Церкву розділеною та ослабленою. Прохання до всіх вірних Української Греко-католицької Церкви пам’ятати про це і просто проігнорувати ці листівки, які були анонімно розвішені по нашому місті».

Блаженніший Мирослав-Іван, Кардинал Любачівський, є главою Церкви, і його титул Верховного Архиєпископа надає йому всі права Патріярха. Він був вибраним Верховним Архиєпископом Львова для українців згідно із законними приписами Церкви і залишиться керівником нашої Церкви до своєї смерти. До того часу не буде іншого Патріярха та керівника в нашій Церкві. Єдиним Митрополичим титулом, який в даний час належить до Української Греко-католицької Церкви в Україні, є титул Митрополита Києво-Галицького. Цим титулом володіє Блаженніший Мирослав-Іван, а не жоден інший владика нашої Церкви. Владика Володимир Стернюк носить титул Архиєпископа.

Рим, 23 серпня 1990 р. У відповідь на вчорашні закиди з боку єпископів Московської Патріярхії Російської Православної Церкви, Мирослав-Іван, Кардинал Любачівський, голова Української Католицької Церкви, виступив сьогодні в Римі з наступною заявою: Говорю в імені ієрархії, духовенства і вірних Української Католицької Церкви в Україні, які протягом останніх 44 років багато витерпіли з рук радянської влади і наших братів-християн Московської Патріярхії Російської Православної Церкви. Ще 10 місяців тому наших священиків та єпископів явно переслідували.

Від часу зустрічі Святішого Отця Папи Івана-Павла II і Президента СРСР Михаїла Горбачова положення українців-католиків в Україні стало дещо кращим. Президент Горбачов і Московська патріярхія публічно заявили, що релігійна свобода мусить заіснувати в Радянському Союзі і що всі радянські громадяни мають право вибирати свою віру та свобідно її практикувати та що треба підтримувати релігійні інституції.

Але здається, що Московська Патріярхія вважає, що ці свободи повинні існувати всюди — крім України. Вже протягом кількох місяців ієрархія Московської Патріярхії публічно висуває фальшиві закиди проти українців-католиків. Нам закидають насильство та вчинки проти православних священиків і вірних, які ніколи не були доказані. А тепер російський православний єпископ Львова закидає нашим вірним, ніби вони його задержали проти його волі протягом чотирьох днів. Цей закид, так як всі інші, зовсім неправдивий. Ніхто єпископа не в’язнив, противно йому казали виноситися. Він, однак, отягався, думаючи, що там залишиться.

У подіях 12 серпня, описаних Владикою Гораком на вчорашній прес-конференції в Москві, на площі св. Юра було присутньо 300,000 осіб, між ними голови та члени львівської міської та обласної рад народних депутатів і депутати до Верховної Ради України. Єпископ Горак навіть не був присутній, коли урядові представники та вірні українці-католики були коло св. Юра. Ніхто ніколи не затримував Владику Горака. Українці-католики ніякої шкоди в соборі св. Юра не вчинили. Собор дорогий всім українцям-католикам, і вони ніколи не пошкодили б його.

Собор св. Юра, разом з 4,000 церквами, які належали УКЦ перед її офіційною ліквідацією 1946 p., були нам відібрані насильно. їх передано Московській Патріярхії РПЦ, яка їх займала протягом 44 років без будь-якої полегші для українців-католиків.

Тепер вірні українці-католики бажають повернення їхніх церков. Бажають, щоб собор, побудований їхніми предками, став знов українським-католицьким. Львівська міська рада офіційно повернула їм собор 6 квітня 1990 р. Московська Патріярхія не підчинилася цьому рішенню і відмовилася покинути собор. Вона теж відкинула вимогу звільнити цей храм до 4 серпня 1990 р.

Львівська влада представила московській Патріярхії вихід з цієї ситуації мирно та спокійно. Як голова Української Католицької Церкви, я кількакратно простягав руку християнської любови та прощення Російській Православній Церкві,так як це зробили єпископи УКЦ на Заході. РПЦ навіть не звернула на це уваги.

Українська Католицька Церква стоїть на принципах християнської любови, взаємного прощення та справедливости. Ми закликаємо Московську Патріярхію заперестати дальших вчинків проти Української Католицької Церкви, які тільки розділюють народ, і почати співжиття з нами на Україні на підставі миру та справедливости.

+ Мирослав-Іван, кардинал Любачівський,
Верховний Архиєпископ і Митрополит