Свіжий номер

Ідентичність: яка і чия?

Час ставати сильнішими

Стати автором

о. Фелікс Фіґурек

«…Пізнаєте правду, а правда визволить вас»

(Іван, 8,32)

(Кілька уваг до «відкритого листа» вен. о. Фелікса Фіґурека,
«Патріярхат», травень 1999 р.)

Треба подивляти «відвагу» молодого священика УКЦ, всч. о. Ф.Ф.. з якою він старається боронити єп. П. Стасюка. епарха УКЦ в Австралії. Якщо б всч. о. Фелікс засвоїв собі повищу євангельську істину (Іван. 8,32), напевно цього не зробив би.

Щоб пізнати правду-істину про становище єпарха тої Церкви. Кир Івана (Прашка), до «Братів у Єпископстві» (гл. «Патріярхат», жовтень 1998). В тому Зверненні, старенький єпископ, — який ціле своє життя, від 1945 р. почавши (як Голова Українського Допомового Комітету в Римі), провів у праці й дбанні про спасіння душ українського люду (з того в Австралії 45 літ), розбудувавши тут єпархію УКЦ і готову передав своєму наслідникові, — жалується публічно, що той «наслідник» не дає йому спокійно доживати старости… (Цікавих відсилаю до згаданого Листа-Треносу Кир Івана).

То кому ж треба вірити? Єпискокпові, який віддав 60 років свого життя на службу Церкві й Народові, і який, нарівні з папою римським має право хіротонізувати інших єпископів, — чи молодому священикові, який досі нічим не проявив себе на цім світі, почав свою карієру від «кадження» в сторону свого хлібодавця?!..

І ще було б пів лиха, якщо б всч. отець Фелікс, у своїх аргументах на оборону єп. Стасюка, не «перестарався», — вживаючи півправди, бо це ще гірше брехні! Той «апологет» єп. П. Стасюка вимагає від Ред. «Патріярхату» ОБ’ЄКТИВНОСТИ, мабуть і не второпавши глибокого змісту й значення того слова. А воно, навіть у сов’єтськім «Словнику Чужомовних Слів», Київ, 1974 p., значить: «…1) існування об’єкта незалежно від свідомості; …3) Неупередженість, відповідність об’єктивній дійсності. Науковий підхід до дослідження явища, реальної дійсності…». Інакше: згідність інтелекту з об’єктом, зн. ПРАВДИВІСТЬ — згідність між розумом та дійсністю-реальністю, або ще інакше: речі існують незалежно від того, чи хтось їх бачить, розуміє і тп.

Всч. о. Ф.Ф. ставить безосновний закид Редакторові «Патріярхату»: «…Якщо Ви дійсно хочете претендувати на об’єктивність та всесторонність, то чому ніколи не писалося, в якому стані Владика Петро перебрав єпархію в Австралії?»…

Якщо б всч. о. Фелікс був в Австралії перед 1993 роком, то знав би, що єп. Петро застав ту єпархію зорганізованою, впорядкованою, розбудованою і багатою та ще й випосажену мільйоновими ощадностями в банках, як ніяка інша українська єпархія в світі! Про це свідчить св.п. Патріярх Йосиф у своїм історичнім «Завіщанні»: «…3 вдячністю мислю про Церкву-дочку на землі антиподів і в молитві передаю їй Голос Господній: «Знаю діла твої і любов, і віру, і службу, і терпеливість твою…» (Откров. 2,19).

Ти, хоч за морями така далека, та вузлами духа і серця така близька до Церкви-Матері! Благословляю тебе і молю: Витривай у вірі батьків, в любові до братів своїх, у служінні Церкві-Матері своїй! І нагородою для тебе нехай буде «зірка досвіття», (Одкр. 2,28), яку дасть тобі Господь»… Хіба може бути більш авторитетне свідоцтво, ніж повище, з уст Ісповідника Віри — Патріярха, Кардинала?!

Життя, досягнення і «стан» єпархії УКЦеркви в Австралії впродовж останніх 50 літ, відомі кожному, хто вміє і хоче про них читати!..

Всч. . Фелікс натякає про якусь «діяльність» єп. Стасюка в Океанії. Ох, та Океанія! — така вона велика і така пуста, а в ній така ж діяльність Епарха і Духовенства УКЦ (бо українців там немає!)…

Щоб доказати якісь заслуги єп. П. Стасюка, всч. о. Ф.Ф. вичислює його «досяг­нення», які ніби то ред. «Патріярхату» промовчує, а саме: а) заведення якоїсь «систематичної катехизації» в єпархії. А це, — гірша брехні — пів-правда! Бо, вистачить прочитати книгу «Українці в Австралії», Мельборн 1966, т. І, ст. 121, щоб довідатись про програму катехизації в Рідних Школах в Австралії, та книжку оіш і о. Д. Сеніва: «Соборчики Духовенства УКЦ в Австралії, 1970-1995 pp.», де багато свідоцтв про дбання Єпископа і тодішніх Душпастирів про релігійне виховання і збереження при українськім обряді та українській духовості й національній свідомості молодого покоління… тобто про їх журбу і боротьбу за ДУШУ УКРАЇНСЬКОЇ ДИТИНИ!

Кир Іван, о. І. Шевців та Сестри Василіянки уложили програми катехизації, на яких виховувались в релігійнім дусі цілі покоління. Єп. Петро все це застав готовим. На жаль, замість продовжати чи навіть удосконалювати-усучаснювати ті програми, він уже понад 5 літ говорить про якусь «систематизацію» катехизації, спровадив для цього Сестер Служебниць з Канади і вимагає, щоб священики, Сестри ЧСВВ та учителі-катехити мали від Сестри Служебниці уповноважнення навчати релігію!.. А «систематизація катехизації» скінчилась на спровадженні підручників, виданих «Свічадом» у Львові…

б) Про «Українську Молодь Христові» сказав владика Іван у своїм Зверненні…

в) Як секретар Комітету для еміграції при Конференції австрал. катол. єпископів, єп. Стасюк ніби полегшує еміграцію українських біженців з Боснії та з України… Шкода, що о. Ф. не подав бодай мінімального числа тих щасливих іміґрантів. Бо відомо, що уряд має свою квоту і вимоги щодо іміґрантів з різних країн та. що від нього залежить дозвіл на в’їзд до Австралії. Кир Іван теж брав участь у тих же єпископських конференціях і «головував» у різних комісіях та боронив, як і належить, прав нашої Церкви.

Правду про «представництво» УКЦ в Австралії єп. Стасюком в Екуменічній Комісії тої Конференції, теж висвітлив владика Іван.

г) Каже о. Ф.Ф., що єп. Стасюк «уможливив діяльність молодого жонатого священства в нашій єпархії…». І що з того? Чи дуже ті молоді священики з таким же єпископом на чолі, поправили релігійне життя вірних УКЦ в Австралії? Всч. о. Ф.Ф. не знає, що Кир Іван, ще в 1969 р. сам рукоположив у священики: жонатого о. Джона Лейтона Едвела (б. англіканського пастора), а 1980 р. о. Богдана Томашека і назначив їх душпастирями; а єп. Стасюк, не зважаючи на підтримку єп. Конференції, мусів посилати жонатих священиків (в тому й о. Фелікса) в Україну по свячення!

ґ) Владика Стасюк творить нові парафії. Для кого? Чи не краще було б оживити духовну обслугу вже існуючих?

Дуже дивним є твердження о. Фелікса, що єп. П. Стасюк, є якимсь «мотиватором» ви­дання книжки (скромніше було б це назвати брошурки 32 ст.) п.з. «Eastern Catholics in Australia». Там є мова про всі Східні Церкви в Австралії, при чому «UKRAINIAN» згадується… 8 разів. Виглядає, що про подібні (й набагато кращі) інформації про УКЦ в брошурі: «A matter of Tradition…» (A reference Book for School Communities), Perth. W.A. 1983, в якій, — заходами о. Д. Сеніва та о. І. Бовдена, — проблемам УКЦ присвячено 10 сторінок (на всіх 52) всч. о. Ф. і не чув. Про інші англомовні видання про нашу Церкву не згадую.

Це стільки про «добрі діла» владики П. Стасюка в Австралії. Дуже велика шкода, що той же аполоґет не назвав бодай одного із діл владики «поза межами Австралії на Україні»… А вартувало згадати бодай те, що єп. Стасюк забрав у Матері-Церкви в Україні «латану свитину», — відобрав половину із 500.000 дол. — дару сіднейської парафії, але досі їх парафії не повернув, ані не передав на друк Молитовника для воїнів Збройних Сил України. Коли ж о. І. Шевців запропонував таку розв’язку «арешту» тих грошей, 5.4.1998 p.. то вже через два дні (7.4.1998) єп. Стасюк заборонив йому публично виступати в церкві, репрезентувати УКЦ, а навіть писати Історію УКЦ в Австралії!..

Мені здається, що своїм неповажним Відкритим Листом» в обороні єп. П. Стасюка, Всч. о. Ф.Ф., своєю наївністю (чи може зарозумілістю?), зробив своєму менторові-покровителеві ведмежу прислугу, винісши на публичне форум сумний стан австралійської єпархії УКЦеркви та його спричинників в останніх 5-ти роках.

Католик! оіш

* * *

Слава Ісусу Христу!

ВШановний і Дорогий Пане Редакторе,

Ваш цінний журнал, який сьогодні являється одинокою плятформою виміни думок на релігійно-суспільні теми, читаю від початку його появи, роки назад. Ґратулюю за витривалість!

Не пройшов мимо моєї уваги й «Відкритий лист» до Редакції, о. Ф. Фіґурека з Австралії та Ваша відповідь на нього.

Ситуація УКЦеркви в Австралії ускладнилась з приходом до влади в ній єп. Петра Стасюка 1993 р. Наша тут еміграція гомогенна щодо віку й походження. Досі вона вела своє церковно-релігійне і національно-громадське життя за старокраєвими зразками, пристосовуючись рівночасно до часу й місцевих обставин. На жаль, новий епарх, Кир Петро Стасюк, монах, редемпторист, уродженець Канади з якоюсь дивною ментальністю, замість пристосуватись до свого духовного стада, він змісця взявся реформувати ті тисячі людей і їх дітей на свій канадський, а радше особистий лад, не любов’ю, але при помочі «канонів» Кодексу Сх. Кат. Церкви… З того й почались нескінчені непорозуміння й труднощі в нашій Церкві, в Австралії, які тривають посьогодні…

На жаль, усі дотеперішні звернення і прохання вірних, включно з відомим Листом-Треносом Преосв. Владики Івана, святоюрська «гора» у Львові збуває мовчанкою…

Здоров’ю Вас щиро-сердечно, бажаю всього добра від Бога і людей
та остаюсь з християнським привітом, Ваш у Христі,

Католик! оіш