Треба підкреслити, що номінація на єпископа — це не тільки почесті, гонори і ношення мітри з сяючими самоцвітами, але також великі обов’язки, а ще більша відповідальність, що є надзвичайно важливим. Біда в тому, що дехто це забуває. Кожний зроблений крок, кожне висловлене слово, кожна зроблена обіцянка — все повинне бути додержане, бо в противному випадку це має певні наслідки — падає авторитет владики. Свідомість цього може бути визначальною у здійснюванні єпископських обов’язків, які не є легкі. Дехто може запитати, пощо такий вступ? Він напевно нікому не пошкодить, але помогти може.
Тому кільканадцять років минуло з того часу, коли проходила номінація на єпископа, її приймали без жодних завважень. Зараз це трохи інакше. Вірні ставлять перед собою питання, чи номінат буде добрим єпископом, чи він має для цього дані і т.д. По відношенні до єпископа-номіната Роберта Москаля не можна було почути якихось особливих застережень, хоч були тут і там маленькі але. А може, так і добре.
В деяких колах були здивування не так щодо кандидата, але процедури, яку в нашій Церкві останньо введено. Отже, тут йдеться про своєрідні терна, і що з одного терна може бути вибраний тільки один кандидат. Говориться, що в останньому випадку не вийшло так. Варто, щоб це питання хтось з відповідальні особи вияснив. Можливо, це для ватиканських чинників неважливе, але наша Церква належить до церков східнього обряду, і їй на цьому залежить дотримуватись уведених норм.
Пригадуємо Собі останню Буллю для митрополита Степана Сулика, в якій було сказано, що його номіновано на пропозицію якогось ватиканського чинника від публічних справ, а про Звичайний Синод Помісної УКЦеркви, на якому було вибрано кандидатів, не було ані згадки. Щоб, не дай Боже, ця справа тим разом не була трактована — ви собі бавтесь в синоди і терна, а ми своє діло знаємо. Щоб так не повторилось і щоб наша Церква і її Синоди були поважані, треба, щоб в цій справі діяли відповідальні особи.
О. Роберт Москаль належить до другого покоління, народженого тут, в США. Він народився 24 жовтня 1937 року в стейті Пенсильванія, в місті Карнеґі. Батьки Роберта, Василь Москаль та Євгенія з дому Попівчак, дали йому дбайливе родинне і християнське виховання. Після закінчення народної школи батьки послали Роберта до середньої школи в Стемфорді, Конектикат. Тут же він і закінчив коледж св. Василія Великого в 1959 p., одержавши дипльом бакалавра. Далі продовжує студіювати богословіє в Семінарії св. Йосафата у Вашінґтоні і на Католицькому Університеті, які закінчив в 1963 р. Дияконські свячення Роберт Москаль одержав від Владики Йосифа Шмондюка в церкві Непорочного Зачаття Пречистої Діви Марії у Філядельфії 3 червня 1961 р. Єрейські свячення довершив 25 березня 1963 року митр. Амврозій Сенишин. О. Роберт Москаль першу Службу Божу відслужив у своєму родинному містечку Карнеґі 2 червня 1963 р.
Після свячень Владика Амрозій назначив о. Роберта Москаля на секретаря митрополичого ординаріяту, а разом з тим доручив йому оснувати нову парафію у Ворінґтоні. Поруч зі своїми обов’язками о. Москаль дальше поглиблював свої знання студіями музики у Філядельфійській Музичній Академії і Консерваторії. Деякий час о. Москаль був англомовним редактором католицького тижневика «Шлях». В 1967 році о. Москаль був призначений на пост віцеканцлера митрополії. Був душпастирем на парафіях у Мелроз Парку, а від серпня 1974 року парохом в церкві Непорочного Зачаття Пречистої Діви у Філядельфії. В квітні 1974 р. був нагороджений Папою Павлом УІ титулом шамбеляна. В 1977 році був обраний на головного предсідника Союзу Українців Католиків (СУК) «Провидіння». Владика-номінат є членом літургічної підкомісії Синоду Української Католицької Церкви для перекладу богослужебних книг. О. Р. Москаль виявив також зацікавлення суспільно-громадськими справами і брав участь в громадському житті, будучи заступником президента УККА.
З повищого завважується, що єпикоп-номінат Р. Москаль має організаційно-адміністративні здібності. Треба підкреслити, що о. Р. Москаль володіє поправно українською мовою.
Єпископські свячення о. шамб. Роберта Москаля відбудуться 13 жовтня 1981 р. в церкві Непорочного Зачаття у Філядельфії. На порозі нових, відповідальних обов’язків єпископові-номінатові о. Робертові Москалеві бажаємо всякого добра, а в першу чергу кріпкого здоров’я та успіхів у нелегкій душпастирській праці.