Свіжий номер

«Тайно образующе». Молитви візантійської Літургії як містагогія

Час ставати сильнішими

Стати автором

о. Володимир Тарнавський

Лист до Редакції

Слава Ісусу Христу!

Едмонтон, 8 березня 1990 р.

Вельмишановний Пане Редакторе!

Дозвольте звернути Вам увагу на одну аномалію, що безнастанно повторяється в пресі. Йдеться про ім’я власне третьої Божої Особи — Святий Дух. Ось приклад з останнього числа Вами редагованого журналу «Патріярхат». На 21 сторінці останнього числа журналу, у відступі «Призначення Риму» таки в першому рядкові ця аномалія: «Ведений св. Духом, мусів св. Петро…».

Св. Петро, св. Василій. св. Параскевія тощо — не те саме, що Святий Дух, бо Святий Дух — це ім’я власне Третьої Божої Особи і завжди пишеться з великої букви і ціле ім’я: Святий Дух.

Це не моя думка, а вчення св.п. Патріярха Йосифа, що нам ще на викладах догматики в Богословській Академії у Львові звертав на це увагу.

Тому зле роблять ті часописи, що, пишучи про третю Божу Особу, роблять похибку: св. Дух. Має бути Святий Дух, бо це ім’я власне третьої Божої Особи.

З належною до Вас пошаною остає

о. Володимир Тарнавський
передплатник «Патріярхату»

Всечесніший отче Тарнавський!

Щиро дякуємо Вам за вашого цінного листа. Порушене Вами питання є правильне, і ми Вам вдячні, що на це влучно звернули увагу. У майбутній нашій праці матимемо це на увазі. Сподіваємось, що з Вашої завваги скористають й інші люди пера.

Редакція

 

35-літній ювілей священства о. Володимира Тарнавського

12 грудня 1972 року сповнилося 35 років від дати, коли митрополичий радник о. Володимир Тарнавський прийняв з рук Владики Кир Івана Бучка єрейські свячення. Ювілят о. В. Тарнавський – це ревний священик, направду «по чину Мелхиседека», здібний організатор, добрий бесідник, з новим підходом у проповіді і новими темами, добрий співак, з дуже гарним голосом – баритоном, знає прекрасно дяківку й церковний спів, був диригентом хорів, щирий пластун, працьовитий, тішився повагою між скитальцями в Кіслеґ, Ванґен і Міттенвальд.

о. В. Тарнавський народився в 1912 році в священичій родині, а по матері з родини Глібовицьких, його дружина Степанія з родини Смиків, споріднена з письменником Богданом Лепким. Від 12 січня 1956 року перебуває в парафії св. Юрія в Едмонтоні – Канада, аж до сьогодні.

Вдячні Миряни Едмонтону й околиці виявили Ювілятові дійсно щиросердечну всенародню пошану священикові-патріотові.

Всі організації вітали Ювілята в день його Ювілею а наступного дня сам Преосвящений Кир Ніль з о. Мітратом М. Сопуляком зложили святочні побажання. Головне свято Ювілею відбулося 4 лютого 1973 р.

Свято зачалося Молебнем, а закінчилося бенкетом з короткою мистецькою програмою. Підчас бенкету відчитано привіти від їх Блаженства Верховного Архиєпископа Йосифа VII і від святителя Високопреосвященного Кир Івана Бучка. В довшій промові Преосвященний Кир Ніль, підкреслив заслуги Ювілята, що потрапив своїми здібностями побороти багато перешкод, щоб вкінці міг осягнути признання від своєго Єпископа і то цілком заслужено як священик-піоніра, священик-будівник та священик організатор.

Ми рівнож радіємо гарними успіхами нашого дорогого Ювілята о. радника Володимира Тарнавського. Вітаємо його щиро з 35-літнім Ювілеєм священства та бажаємо ще більше сили, витривалості і успіхів у вірнім служінні рідній Українській Помісній Церкві !

На многі й многі літа !

Редакція й Адміністрація «За Патріярхат»