Свіжий номер

Садочок, створений Революцією Гідності

Час ставати сильнішими

Стати автором

Ольга Брошко

Московський Патріярхат зірвав переговори з представниками Ватикану й Української Католицької Церкви

(Російська Православна Церква вимагає, щоб їм віддали Преображенську церкву, каплицю Святого Юра у Львові та храм в Івано-Франківську)

Пресбюро УКЦеркви в Римі інформує, що за повідомленням офіційних осіб на Україні, 14 вересня Московський Патріярхат зірвав переговори у Москві з представниками Ватикану й Української Католицької Церкви. Переговори були зірвані в хвилині, коли українські католики відмовились віддати православним Преображенську церкву й митрополичий будинок при соборі Святого Юра у Львові, а також храм в Івано-Франківську.

Архиєпископ Володимир Стернюк підтвердив, що телеграмою з 12 вересня він був покликаний до Москви, щоб взяти участь у переговорах з представниками Ватикану та Московського Патріярхату. Архиєпископ Стернюк прибув до Москви 13 вересня. Він був запрошений негайно взяти участь у переговорах. Однак, з огляду на свій вік (нагадаємо, що йому 83 роки), Архиєпископ Стернюк попросив день відпочинку перед розпочаттям переговорів.

14 вересня Архиєпископ Стернюк, заступник Глави Української Католицької Церкви в Україні, приступив до переговорів, в яких брали участь особливий Ватиканський Нунцій до Радянського Союзу, Архиєпископ Франческо Колясуонно та Архиєпископ Едвард Кассіді, голова Ватиканської Ради для єдности християн.

Нагадаємо, що обидва вищезгадані архиєпископи прибули до Москви 10 вересня і розгорнули низку екуменічних зустрічей, в яких взяли участь два владики Української Католицької Церкви, а саме: Архиєпископ Максим Германюк з Вінніпегу (Митрополит для українців-католиків Канади), Єпископи Софрон Дмитерко з Івано-Франківська та Іван Семеді з Ужгороду. Вони також були присутні під час зустрічі з Архиєпископом Стернюком.

Московський Патріярхат представляли: Київський православний Митрополит Філарет, Архиєпископ Кирил із Смоленська, Єпископи Андрей зі Львова і Теодозій з Івано-Франківська.

Під час вищезгаданих переговорів православні заявили, що Українська Католицька Церква не залишила їм жодних церков на Західній Україні. На їхню думку, якщо собор Святого Юра має бути для католиків, то Преображенська церква мусить належати до Московського Патріярхату. Крім того, представники Московського Патріярхату вимагали, щоб їм віддати митрополичий будинок при храмі святого Юра, щоб таким чином вони могли користуватись каплицею, що в згаданому будинку. Варто нагадати, що саме в тій каплиці святої пам’яти Митрополит Андрей Шептицький висвятив на священика сучасного Главу Української Католицької Церкви, Кардинала Любачівського. Православні також висунули вимогу, щоб їм дати храм в Івано-Франківську, заявляючи при цьому, що інакше вони не матимуть собору на Західній Україні.

Під час зустрічі у Москві Архиєпископ Володимир Стернюк заявив, що згідно з радянським законом, вірні, які належать до всіх тих вищезгаданих церков, вимагали, щоб ті церкви тепер стали українськими католицькими церквами. Архиєпископ Стернюк додав, що зараз на Західній Україні дуже мале число церков належить до Московського Патріярхату, бо такою була воля вірних. Архиєпископ Стернюк підтвердив, що з огляду на ті обставини не можливо брати до уваги вимоги православних. Думку Архиєпископа Стернюка підтримали всі члени Ватиканської Делегації.

Після того православні представники відійшли на наради, а повернувшись, вони зірвали переговори, заявляючи, що неможливо вести переговори з католиками.

Потім, у розмові з журналістами, православний єпископ Андрей зі Львова заявив, що він не має де жити, не зважаючи на загальновідомий факт, що він має до свого розпорядження аж два доми (один у Львові, а другий дещо поза містом). Тут варто нагадати, що Архиєпископ Стернюк від часу, коли його звільнено з в’язниці, жив у маленькій кімнаті розміром 14 квадратних метрів!

Українська Католицька Церква запропонувала дати Московській Патріярхії інші церкви у Львові й Івано-Франківську. Але, не зважаючи на те, що на початку вони згодились прийняти ті церкви, тепер православні заявляють, що ті церкви є замалі. Варто зазначити, що Московський Патріярхат вже розпоряджає одною церквою у Львові, яка також називається Святий Юр.

Ольга Брошко

 

Архиєпископ Ф. Колясуонно підтвердив, що УКЦерква має право на Патріярха

ПАПСЬКИЙ НУНЦІЙ, АРХИЄПИСКОП КОЛЯСУОННО, ЗАЯВИВ В АВТОРИТЕТНІЙ РИМСЬКІЙ ГАЗЕТІ «МЕССАДЖЕРО», ЩО «ПРАВОСЛАВНІ ПОВИННІ ВІДДАТИ УКРАЇНСЬКИМ КАТОЛИКАМ ВСІ КОЛИШНІ КАТОЛИЦЬКІ ЦЕРКВИ ТА ВСЕ ЦЕРКОВНЕ МАЙНО». КРІМ ТОГО, ОСОБЛИВИЙ ПРЕДСТАВНИК ПАПИ ПРИ РАДЯНСЬКОМУ УРЯДІ, АРХИЄПИСКОП КОЛЯСУОННО ВИЗНАЄ, ЩО УКЦЕРКВА МАЄ ПРАВО МАТИ СВОГО ПАТРІЯРХА.

Авторитетна римська газета з 23 липня 1990 року помістила довшу статтю і виняткове інтерв’ю з Апостольським Нунцієм при Радянському уряді. У згаданій статті говориться на тему тих представників Ватикану, які змінили хід історії на Сході. До таких представників треба зарахувати насамперед Апостольського Нунція і представника Папи Римського у Східній і Центральній Европі, Архиєпископа Франческа Колясуонно.

У згаданому інтерв’ю на запитання щодо УКЦеркви, а насамперед щодо спірного і болючого питання у зв’язку із поверненням Українській Католицькій Церкві понад трьох тисяч церков та іншого майна, яке в 1946 році радянська влада сконфіскувала або віддала Російській Православній Церкві, архиєпископ Колясуонно повторив ті слова, які минулого травня він сказав у Львові під час зустрічі з трьома православними єпископами, а саме: «Коли УКЦеркву поставили поза законом, ви привласнили собі католицькі будівлі. Якщо зараз визнаєте, що ліквідація Української Католицької Церкви була несправедлива, то тепер ви мусите віддати назад плоди тієї несправедливости. Ви не можете мати претенсій тепер до католицької власности, мовляв, ми віддамо їм 50% з того, що колись було їхнє. ВСЕ ТРЕБА ВІДДАТИ НАЗАД законним власникам, крім того, що вони зі своєї щедрости бажають залишити вам, а не тому, що цього вимагає справедливість».

В інтерв’ю з римською газетою «Мессаджеро» Папський Нунцій, Архиєпископ Коляусонно також визнав, що українські католики мають право мати свого Патріярха.

Згадана газета також дає короткий нарис біографії Архиєпископа Коляусонно: він народився 65 років тому в південній Італії, поблизу міста Барі. На службу до Ватикану він вступив у 1958 році, насамперед як секретар вимогливого кардинала Тардіні. Підготовка на престижний пост Апостольського Нунція для Східніх Країн тривала 25 років в таких відмінних столицях як Вашінґтон, Делі; 10 років він працював як Апостольський Делегат в Африці, один рік в Югославії, а протягом минулого року Архиєпископ Коляусонно іноді двічі на місяць відвідував такі країни центральної і східньої Европи, як Польща, Угорщина, Чехо-Словаччина і Румунія. Згодом, як ті країни почали відкривати свої посольства у Ватикані, свої зусилля Апостольський Нунцій почав зосереджувати на Радянському Союзі, зокрема від 15 березня ц.р., коли Папа Іван-Павло II назначив Архиєпископа Колясуонно Апостольським Нунцієм в Москві. В інтерв’ю зауважується, що всі ставляться з великою пошаною до Архиєпископа Коляусонно: його високо оцінюють у Кремлі; московський Патріярх ставиться до нього з великою повагою і його з ентузіязмом прийняли українські католики. Італійський журналіст завважує, що це вже не така легка справа, бо українські католики завжди побоювались, що в імені остполітики й екуменізму Ватикан трошки нехтував справами Української Католицької Церкви.

Римська газета зазначує, що 14 травня ц.р. Архиєпископ Коляусонно зустрівся з радянсь­ким лідером Михаїлом Горбачовим і вручив йому листа Папи Івана-Павла II на тему людських прав і обов’язків. Сердечність тієї зустрічі захопила ватиканського посла. Він сказав, що Ґорбачов робить враження людини щирої, яка керується благородними почуттями.

27 липня ц.р. інша авторитетна італійська газета «Коррєре делля сера» цитує слова радянського президента Горбачова, які він сказав під час спільної пресконференції у Москві з нагоди зустрічі там з італійським главою уряду Андреотті: «Папа відіграв дуже позитивну ролю в нещодавніх подіях Европи. Це є факт, — сказав Горбачов, — який треба визнати».

Радянський президент також оптиміст щодо евентуальної подорожі Папи Івана-Павла II до Радянського Союзу. Під час тієї нагоди Горбачов підкреслив, що взаємини з Ватиканом є дуже добрі, також завдяки діяльності Папського Нунція. Однак, покищо дата такої плянової подорожі Папи до СРСР невідома. Італійська газета «Коррєре делля сера» вказує, що правдоподібно найбільшою перешкодою між Ватиканом і Кремлем щодо цього є справа Української Греко-католицької Церкви, яка під час «перебудови» здобула собі свободу віровизнання, яку в 1946 році їй брутально відібрала радянська влада. Тепер українські католики вимагають, щоб було повернено їх майно, яке відібрав їм «маленький батько народів» і віддав католицьке майно Російській Православній Церкві, яка в ті часи прислуговувалася комуністичному режимові. Згадана газета ще зазначує, що 5-мільйонна Українська Католицька Церква — це не тільки звичайна релігійна справа. Більшість українських католиків підтримує народній «Рух», який разом із представниками в Республіканському парляменті веде Україну до відокремлення.

Ольга Брошко