Ольга Букавин

Сумна вістка охопила все Поділля, що 25.10.1998 р. переставився у Божі хороми, на 64-му році життя, багатотрудовий і відданий працівник у Божому Винограднику, патріот української нації та України протоієрей Григорій Прокопович Петришин.

Покійний народився 12.06.1934 р. в с. Гойгоче Підгаєцького р-ну Тернопільської обл. Зростав напівсиротою, бо в 1950 р. після каґебівської «профілактики» помирає батько Прокіп. В 1959-1963 роках навчався в Одеській духовній семінарії. 1963-1968 р. навчався заочно у Московській духовній академії. З 1963-1974 р. служив на парафії с. Потутори Бережанського р-ну Тернопільська обл. З 1974-1983 р. на парафії с. Гадинківці Гусятинського р-ну Тернопільська обл. З 1983-1993 р. на парафії с. Заставці Монастирського р-ну Тернопільської обл. В 1989 р. разом з усіма парафіянами перейшов до матері УГКЦ, приймав покійного Преосвящений єпископ Павло Василик, Івано-Франківська обл. З 1993-1996 р. — на парафії с. Вербів Підгаєцького р-ну. З 1993 р. — капелян братства ОУН-УПА Подільської округи «Лисоня». З 1996-1998 р. — на парафії с. Швейків Монастирського р-ну Тернопільської обл.

З дитинства в його серці жила любов до Господа Ісуса і його святої католицької Церкви.

Християнська любов завжди була для нього правилом і провідником всього складного його життя. З цією любов’ю Григорій Петришин ішов на різні парафії, де міг би більше принести користі своєму українському народові та причинитися для більшої Божої слави.

Це була людина твердої віри, безвідмовний священик, сповідник, порадник, зцілитель наших душ.

Життя о. Григорія Петришина — це подвиг, який він здійснив в ім’я торжества віри христової та процвітання незалежної України. Хай йому голгочанська земля буде легкою, а світла пам’ять про нього йде з роду в рід. Вічна йому пам’ять!

Похорони протоєрея Григорія Петришина відбулись 27 жовтня 1998 р. Його похоронено з найбільшими почестями, як зі сторони священослужителів, як і вірних. У похоронних обрядах взяли участь Тернопільська, Львівська й Івано-Франківська єпархії. До села Швейкова Монастирського р-ну прибули вірні з різних районів і областей. Покійний о. Григорій був крім священика, також громадським і політичним діячем. При багаточисленній участі священиків поминальну Панахиду відправив, 26 жовтня 1998 p., декан Монастирського деканату о. Петро Савіцький. Він у проповіді підкреслив, що покійний о. Григорій був ревним душпастирем і відданим українським патріотом.

Заупокійну Службу Божу відправив генеральний вікарій Тернопільської Епархії о. мітрат Василь Семенюк у сослуженні багатьох священиків. Під час Служби Божої співав хор семінаристів Тернопільської семінарії. Прощальне слово виголосив о. мітрат Василь Семенюк. Траурна процесія до його рідного села Голгоче Підгаєцького району відбулась пішки. Над могилою зворушливе прощальне слово виголосив декан лешківського деканату Анатолій Дуда. Також його прощав о. Іван Коломиєць. Співзвучні слова у прощальному слові виголосив Петро Касіянчук, як голова братства ОУН УПА тернопільської області. На особливу увагу заслуговує прощальне слово голови Спілки Письменників Тернопільщини Георгія Петрука-Попика, який відмітив його життєвий шлях, як священика й українського патріота, а також як українського поета.

Ольга Букавин,
колектив редакції газети «Земля підгаєцька»

Богдан Мигаль
Рожище

Христос Воскрес!

Пливуть, мов річка, бистрі дні за днями.
В безмежну вічність канула зима,
І прилетіла разом з журавлями
На рідну землю сонячна весна…

І, як щороку, будемо стрічати
У ці весняні, сонцесяйні дні,
Як наші предки, Великодні Свята!
Вік не забудем роки молоді…

А скільки літ прийшлось нам святкувати
Це світле свято в чужій стороні.
Та думка лине до рідної хати.
Де проминули наші юні дні…

В дитячі роки грались писанками.
Яка ж це дивна, чарівна краса!
Сьогодні в серці тужно до бестями,
З очей скотилась по лиці сльоза…

Радуйся, земле моя світанкова.
Що знов настала прекрасна весна.
Думками злиньмо в те село чудове,
Де наша юність пройшла чарівна…

«Христос воскрес!» — небавом залунає
По всьому світі величний привіт
І ми, як пам’ять його зберігаєм
Ще з давніх, юних, незабутніх літ.

Хай чистий голос великодніх дзвонів
У Вашім серці спомином дзвенить.
Нема на світі ще таких кордонів,
Які цей голос могли б заглушить!…

Мов сон, майнули роки за роками.
Канули в вічність весни запашні.
Згадайте, Друзі, як ми писанками
Втішались дружно в ті святкові дні…

Прийміть сьогодні в це величне свято
Палкий привіт в словах: «Христос воскрес!»
Ми ж терпеливо будемо чекати
На відповідь: «Воістину воскрес!»

В словах: «Христос воскрес!» — могутня сила.
Що смерть перемогла і зла пітьму.
Ідеї Правди і Добра відкрила
Й вказала до Спасіння путь ясну!…

Це свято — Гімн оновленій природі.
Який в словах: «Христос воскрес!» дзвенить.
Традиції, що прижились в народі
І збереглись на протязі століть!…

Спаситель світу

Наш Спаситель світу
За тяжкі людські гріхи
Переніс страшну Голгофу —
Безневинно Його на хресті розп’яли.
Сталось чудо із чудес —
Христос Воскрес і вознісся до небес!
В небі ангели співають.
Христа-Бога прославляють.
То ж радіймо, усі люди.
Величаймо Христа всюди.
Живімо так як Бог заповідав.
Щоб у небі кожен місце мав.
Милозвучно всі співаймо.
Честь й хвалу Христу віддаймо.
Хай лине пісня щира до небес
Христос Воскрес! Христос Воскрес!

м. Підгайці
Ольга Букавин

Василь Ящун

Воскресна пісня

Христос воскрес! Христос воскрес!
Воскресні дзвони розсилають
Цю пісню радости, звитяги.
Привіт землі й Царю небес.

Христос воскрес! Зеніт чудес!
Твердіє віра, в ній надії…
Іскряться злотом ткані мрії…
Борцям за Правду слави жезл!

Воскресна пісне! ти глибінь
Моїх думок на всіх дорогах,
В моїх складних життєвих кодах.
Ти величінь, в меті цвітінь!

В тобі могутня пишнота.
Порив до праці, жертв, терпіння.
Мойого духа багатіння,
Прямінь до вічного життя.

Безсмертна пісне вогнева!
Ти стяг воскресний місіонерний
Несла й несеш крізь тьму бар’єрну.
Тебе не вбила ворожда.

Ти в ній міцнішала, росла.
Ти в ній живеш і будеш жиги.
Мов сонце, радісно сповита.
Як довго житиме земля!

Лети й спиняйся, пісне, там.
Де ще тебе не чули, всюди;
Де міти й темне богоблуддя,
– Неси воскресний їм тимпан!

(Із збірки «До світла»)

Дороги життя

Перед тобою. Божа людино,
Стеляться дві дороги життя:
Перша дорога веде до Бога,
Друга дорога — прямує до зла.

Яку дорогу вибереш, людино?
Маєш свій розум і свобідну волю,
Добре подумай, бо час не чекає.
Щоб не попасти в пекельну неволю.

Пам’ятай, людино, про свою душу,
Про її майбутнє та вічне життя.
Пам’ятай про Бога та Його закони,
Будь з Христом навіки і не роби зла.

Вибери дорогу правди та добра.
Хоч вона нелегка буде у житті.
Хоч вона вузенька, має перешкоди,
Вийдеш переможцем у цій боротьбі.

І манити будуть тебе злії люди,
Перешкоди будуть в цій дорозі життя,
Але ти не лякайся, йди сміло вперед.
Завжди будь з Христом, борись проти зла.

Минуться багатства і розкоші світу,
Бо у цьому світі щастя не знайдеш,
Залишиш багатства, золото та срібло,
У темну могилу його не візьмеш.

Для тебе, людино, лиш одна мета:
Чесно працювати, любити Бога,
Щоденно молитись, робити добро.
Це єдина правдива, щаслива дорога.

Христос – наша сила, надія, любов,
І віра велика у вічне життя.
То ж іди. людино, дорогою правди,
Життя — хрест великий, життя — боротьба!

Підволочиськ
Кривий Мирослав

* * *

Як мені з тобою, українко?
Збудувати хату при дорозі.
Простелити в світ одну стежинку.
Діточок набути в мирі, в Бозі.

Не впустити в хату всяких «ізмів»,
Бездуховності та атеїзмів.
Як дітей зростити і навчити.
Щоб з людьми у Бозі вміли жити.

Слово рідне, щоб було й «гаївка».
Пам’ять роду, рушники, маївка.
Щоб Тарас мав місце і Шашкевич,
Щоб на свята все було свячене.

Як навчити матір шанувати.
Храм святині, звичай величати.
Як навчити «сіяти й косити».
Щоби рід Вкраїни не згубити.

Із збірки «Недоспівана пісня М Шашкевича».
Богдан Гірський.