Роман Ганкевич

Слава Ісусу Христу !

Гамільтон 30.1.1993

Святішому Отцеві Іванові-Павлові II через: Archibishop Carlo Curis, Apostolic Pro Nuncio, 724 Manor Avenue, Rockliffe Park, Ottawa, КІМ OE3

Святіший Отче!

З сумом прийняли ми вістку про іменування Апостольського Адміністратора для Торонтської єпархії.

Таке назначення проти волі Синоду Владик Української Греко-католицької Церкви та проти звичаїв Східніх Церков є болючим для нас та образливим для всіми любленого Владики Преосвященного Ізидора Борецького.

Преосвященний Ізидор Борецький при повній силі ума та фізично здоровий, віддав більше ніж сорок літ на престолі нашої єпархії та, починаючи з нічого, довів її до стану найбільшої та найсильнішої в Північній Америці. Преосвященний Ізидор та Синод Владик Помісної Української Греко-католицької Церкви з главою Кардиналом Любачівським просили про назначення Єпископа-Помічника до помочі Владиці Ізидорові Борецькому.

Ми висловлюємо нашу повну піддержку Владиці Ізидорові БорецькомутаПатріярхові Мирославові-Іванові та Владикам Помісної Української Греко-католицької Церкви та просимо відмінити болюче й образливе для Владики Ізидора і нас; вірних Торонтської Епархії, рішення.

Висловлюючи нашу синівську любов Святішому Отцеві та поручаючи всіх нас молитвам Святішого Отця, остаємо віддані в Христі

о. мітрат Роман Ганкевич, Голова
мгр Павло Копачівський, Секретар

УКРАЇНСЬКОГО ПАТРІЯРХАЛЬНОГО СВІТОВОГО ОБ’ЄДНАННЯ
ДО УКРАЇНСЬКОГО ГРОМАДЯНСТВА НА РІДНІЙ ЗЕМЛІ І В РОЗСІЯННІ ЖИВУЧИХ, ГОЛОВНО Ж ДО ЧЛЕНІВ ПАТРІЯРХАЛЬНИХ ТОВАРИСТВ
ТА ВСІХ МИРЯН УКРАЇНСЬКОЇ ГРЕКО-КАТОЛИЦЬКОЇ ЦЕРКВИ
Дорогі Брати і Сестри!

Цей рік, що подарував нам Господь, рік перший відновленої української державности, є рівночасно і роком столітніх уродин великого українця наших недавніх часів — Ісповідника Віри, Патріярха й Кардинала Йосифа Сліпого, який народився в селі Заздрість на Поділлі 17 лютого 1892 року.

Багато є причин, щоб відзначити цей ювілейний рік: ще за життя свого Патріярх Йосиф був не лише визначним науковцем-теологом, не лише Главою Української Католицької Церкви у найважчі для неї часи, але й своїм 18-літнім ісповідництвом та непохитною поставою протягом цього часу став висловом і уосібленням цілої нашої Нескореної Церкви, і в його особі ми вшановуємо сонми незчисленних, а часто й невідомих Ісповідників та мучеників. Це ж вони, під Його проводом, винесли всі ворожі переслідування, щоб довести остаточно до відродження і легалізації нашої Української Греко-католицької Церкви, щоб підтвердити ще раз, що «враги пекольні її не переможуть».

Патріярх Йосиф Сліпий був і тим живим, харизматичним центром, довкола якого згуртувалися всі найкращі сили УКЦеркви в розсіянні для втримання батьківської віри і звичаю наперекір усім асиміляційним тенденціям. На міжнародньому полі Покійний був першим, хто в часи найбільшої деконьюнктури української справи — на Вселенському Соборі Ватиканському Другому — підняв справу мовчазної і незнаної тоді у світі нашої Церкви, ставлячи вимогу створення і завершення її Патріярхатом Києво-Галицьким. Цей виступ мав значення, яке далеко виходило поза чисто церковні справи.

Не можна й недооцінити значення Патріярха Йосифа в ділянці всеукраїнського екуменізму. Він залишив у своєму Заповіті відомі слова: «Ставайте всі в обороні Української Католицької Церкви, але бороніть права Української Православної Церкви, так само жорстоко знищеної чужим насиллям. Бороніть також інші християнські релігійні громади на українській землі…». І це були не лише слова, бо в усій своїй діяльності протягом двадцяти років у вільному світі, йдучи слідами свого великого попередника, Митрополита Андрея Шептицького, Патріярх Йосиф діяв у дусі екуменізму, в дусі єдности Церкви й народу та всіх українців-католиків. Відомий, наприклад, його щедрий дар на побудову пам’ятника Митрополиту Василеві Липківському у Бавнд-Бруці, Н.-Дж.

У цьому 1992 році відзначаємо не лише століття із дня народження цього мужа Божого Провидіння, але і плянується святочне перенесення 28-29 серпня 1992 року його тлінних останків із крипти храму Св. Софії у Римі у його правний осідок — до Катедри Святого Юра у Львові, так як цього бажав він у своєму Заповіті.

Тому Українське Патріярхальне Світове Об’єднання вважає вповні оправданим та доцільним проголосити цей 1992 рік Роком Патріярха Йосифа Сліпого та, за благословен­ням наших духовних властей, закликаємо все наше громадянство вшанувати великого подвижника Церкви і народу.

Особливо важливо, щоб наповнити звучання слів цього проголошення якнайширшим та найглибшим змістом. На 26-28 серпня 1992 року плянується Світовий Конгрес Мирян у Львові, присвячений актуальним проблемам Української Греко-католицької Церкви, на якому прозвучать ідеї Патріярха. Крім цього, плянуємо всенародні святкування, а зокрема академії, доповіді та конференції, які повністю з’ясували б та закріпили б у свідомості нашого громадянства вагу і вартість цієї небуденної людини та її життєвого подвигу. Пропонуємо широку пресову кампанію в цьому напрямі, яка охопила б теж і українську пресу, зокрема християнську. Робимо зусилля, щоб українська пошта серед перших своїх поштових марок також відзначила Патріярха Йосифа у 100-ліття його народження. Можливе виготовлення звукових та зорових стрічок про життя та діяльність Ісповідника-Патріярха. Виготовлення меморабілій, які поширювали б святкову атмосферу та пригадували б «печать духа» великого праведника на житті, як його духовних нащадків, дітей Української Греко-католицької Церкви, так і всього нашого народу.

Йдучи за кличем, що хто не шанує минулого, не вартий майбутнього, пошануймо належно цього велетня Української Церкви і Духа. Пошануймо належно, у всенародньому єдиномислії, того, хто, як колись Мойсей довів свій народ до обітованої землі, щоб самому не ввійти вже до неї.

Хай же витає його дух у вільній незалежній Україні та сповняться пророчі слова його заповітів.

За Головну Раду УПСО:

Василь Колодчин, голова,
Володимир Баран, секретар,
Мирослав Лабунька, заступник — Америка,
о. митрат Роман Ганкевич, заступник — Канада,
Роман Кравець, заступник — Англія,
Леся Крип’якевич, Українська Молодь Христові — Україна,
Іван Гречко, Клюб Української Інтелігенції — Україна,
Олег Гнатюк, Братство св. Володимира — Польща.

В четвер, 30 червня 1983 p., у Торонто, в залі школи при церкві св. Миколая, відбувся четвертий крайовий з’їзд делегатів Рад Українських Організацій за Патріярхат і Товариств підтримки Патріярхату УКЦеркви в Канаді.

Перед нарадами о год. 8 ранку в церкві св. Миколая відправлено Службу Божу в наміренні з’їзду.

Наради з’їзду відкрив голова Крайової Ради ред. Михайло Хом’як з Едмонтону, привітавши делегатів і гостей, які прибули з наступних місцевостей: Ванкувер, Едмонтон, Вінніпег, Тандер-Бей, Монтреал, Торонто, Гамільтон, Лондон, Ст. Кетерінс, Боффало та Детройт.

На пропозицію інж. К. Бриковича вибрано ділову президію в складі: голова — о. дек. Роман Ганкевич, секретарі — інж. Василь Мороз та інж. Роман Стахів. На почесних членів президії запрошено ред. М. Хом’яка і секретаря УПСО інж. Василя Колодчина з Детройту. В залі з’їзду було зареєстровано 28 делегатів і 8 гостей.

Для ефективного переведення з’їзду вибрано комісії: верифікаційну, номінаційну, резолюційну і статутову.

По звітній частині з діяльности Крайової Ради з’їзд вибрав нові керівні органи в такому складі: о. дек. Роман Ганкевич — голова, ред. Михайло Хом’як — бувший голова, Роман Ломаґа — заступник голови; члени управи: ред. Василь Дідюк (Торонто), інж. Мирон Барабаш (Торонто), Богдан Кульчицький (Гамільтон), інж. Богдан Яців (Торонто), п-ні Леся Щур (Лондон), д-р Михайло Марунчак (Вінніпег), інж. Ярема Савка (Монтреал), мґр Григорій Якименко (Едмонтон), п-ні Марія Белей (Ванкувер), мґр Михайло Бойчук (Саскатун). Контр. Комісія: інж. Р. Стахів, мґр П. Копачівський Гамільтон) і мґр Г. Порохівник (Едмонтон).

В другій частині програми крайового з’їзду були виголошені редактором Михайлом Хом’яком дві доповіді на тему: 1. Чому необхідне завершення патріяршим устроєм Помісної УКЦеркви. 2. Пекучі завдання Крайового Товариства і Епархіяльних Товариств під сучасну пору.

З’їзд, який відбувся успішно, з перенесенням Крайової Ради до Торонто, закінчено відспіванням патріяршого гимну.

Президія Крайового З’їзду