Свіжий номер

«Тайно образующе». Молитви візантійської Літургії як містагогія

Час ставати сильнішими

Стати автором

Соня Богачевська

Над могилкою Соні Богачевської

Ніхто не знає ні дня, ні години, коли Всевишній Господь покличе стати перед Його престолом, перенестись у Божу Вічність. Ні свідомість цієї незаперечної істини, ні свідомість багато інших незаперечних істин не зменшують нашого душевного болю, коли від нас відходить нам дорога і близька особа, а цей душевний біль ще більший, коли від нас відходить молоденька особа, з якою ми близько жили, покладали на неї великі сподівання і рожеві надії. Трудно описати душевний біль, коли відходить ще не розвинений, невинний квіт — дитина, яка тільки почала ставити перші кроки біля батьків, щоб зустрінути приготованою світ поза колом батьківської хати.

Ось така доля зустріла в нашій патріярхальній родині панство Уляну і Ігора Богачевських, у них померла на десятому році життя донечка Соня. Цей безмежний біль був поширений на цілу родину по обох сторонах. Трудно було погодитись з тим болючим фактом, що маленька Соня, що до всіх мило говорила і в такому ранньому віці перенеслась по короткій і тяжкій недузі у Боже селище. Така була Божа воля. Всевишній Господь вибрав маленьку Соню, як найкращу квітку, і примістив її в Господніх просторах, в хорі небесних ангелів.

Маленька Соня народилась 8 березня 1971 р. в Нью-Йорку. Батьки вписали Соню спочатку до садочку, а пізніше до народньої школи св. Юра в Нью-Йорку. Крім цього, вона ще відвідувала суботню школу українознавства. Соня належала до молодечої організації Пласту, як пластунка-новачка, де знайшла собі багато товаришок. З переїздом батьків до Нью-Мехіко Соня опинилась серед чужого для неї оточення. Соня дає собі раду. Всі знали, що вона українка. Вона в школі розказувала про культуру батьків — Україну: Тараса Шевченка, українські звичаї і традиції. Вона була горда свого українського походження. Її всі полюбили. Вона була визначною ученицею в клясі. Соня належала до гарних, привітних і товариських дівчат.

В 1979 році Соня брала участь у плавацьких змаганнях, що відбувались на Союзівці, під час «Дня праці» і здобула срібну медалю. На стейтовому ярмарку в Нью-Мехіко її нагороджено «синьою стрічкою» за скульптуру з дерева. Соня прозраджувала різні зацікавлення. На жаль, вона безнадійно занедужала, переходила різні лікування, які їй не допомогли. Коли вся українська дітвора повертала з літніх таборів, 31 серпня 1980 року перервалась нитка її життя. Вона вже більше не повернулась до своїх шкільних товаришок у Нью-Мехіко, ні до своїх новачок в Нью-Йорку, а перенеслась в ангельські хори, у Божу безповоротну вічність, залишаючи у глибокому смутку своїх любих батьків, дідуся і бабу, численних своїх товаришок-новачок, які їй ще з пластового табору посилали спільну карточку з поздоровленнями.

На Панахиду, що відбулась в похоронному закладі П. Яреми, прибула широка українська громада, також її товаришки, в імені яких прощала маленьку Соню теплими і ніжними словами пластунка-сеньйор Є. Гойдиш. Панахиду в похоронному закладі П. Яреми і Службу Божу за спокій душі Соні в церкві св. Юра відправив о. С. Шевчук. В Службі Божій взяли участь Сестри-учительки, учителі й діти школи св. Юра, які занесли свої благальні молитви за маленьку Соню, яка так несподівано і так передчасно покинула цей світ і перенеслась у вічне Боже селище. Соня напевно і там в хорі небесних ангелів буде молити Всевишнього Бога за своїх улюблених батьків, діда, бабу і своїх товаришок, щоби Він розвіяв їх смуток і зменшив їх душевний біль. Занесім і ми наші щирі молитви за душу маленької Соні та збережім її світлу пам’ять.