Свіжий номер

«Тайно образующе». Молитви візантійської Літургії як містагогія

Час ставати сильнішими

Стати автором

Стефан Чомко

40-ліття священства отця шамбеляна Стефана Чомка в Гартфорді, Конн.

В неділю, 13 липня ц.р. парафія св. архистр. Михаїла в Гартфорді, Коннектикат, урочисто відзначила 40-ліття священства свого пароха о. шамбеляна Стефана Чомка. В цю неділю, о годині 3:30 пополудні, о. Ювілят в сослуженні численних отців та при милозвучному співі місцевого хору і присутніх вірних відслужив торжественно Молебен Подяки. Короткі проповіді, нав’язані до цього святкування, виголосили отці Тарас Ґалонзка і Петро Дудяк, колишні учні о. Ювілята.

Точно о годині п’ятій в просторій авдиторії Української Парафіяльної Школи. Почався святочний бенкет молитвою «Отче наш» муз. Новохатського у виконанні хору «Діброва» під проводом інж. Олександра Пришляка, з баритоновим сольом мгра Бориса Крупи. Святочну програму відкрив перший муж довір’я Іван Босак та представив ведучого програмою проф. Романа Романишина, колишнього директора місцевої школи українознавства та довголітнього професора малої семінарії св. Василія в Стемфорді. Звернувши увагу на важливість сьогоднішнього святкування, проф. Романишин попросив до слова о. ігумена Патрикія Пащака, генерального вікарія Стемфордської Епархії, пароха парафії св. Юрія в Нью-Йорку.

В своєму глибоко обдуманому і щирому привітанні о. Ігумен підкреслив, як то гарно парафіяни св. Михаїла в Гартфорді обходять 40-ліття священства свою пароха спільною молитвою, чудовим співом хору та величавим бенкетом. З доручення перешкодженого Владики Стемфордської Епархії о. генеральний вікарій передав привіт від преосв. Владики Василя та прочитав грамоту піднесення Отця-Ювілята до звання протоієрея, повісивши на його грудях символічний хрест.

З черги жіночий хор «Діброва» з особливим відчуттям виконав улюблену пісню Володимира Івасюка «Балада про мальви». Після головної промови, яку виголосив декан Нової Англії о. д-р Василь Федаш, присутні гостились смачним обідом, що його приготовили п-тво Дидини.

Одною із зворушливих точок дальшої програми святкування був вірш, присвячений о. Ювілятові. що його написала довголітня учителька школи українознавства, пані Оксана Кузьма, п.н. «Сон матері-лемкині», який виголосила талановита декляматорка, учениця 4-ої кляси української школи Наталя Саляк. Після деклямації вона разом із директором школи інж. Олександром Пришляком та з учителькою панею Володимирою Теслюк передали дарунок о. Ювілятові — різьблений портрет Блаженнішого Патріярха Йосифа І. При тому пані Теслюк склала коротенький привіт від Української Школи.

Образ Пречистої Діви Марії з Дитятком-Ісусом із супровідною ковертою та залученим чеком передали в подарунку від парафіян Гартфорду і Ґлестонбері пані Галина Петрунти Галина Руда і Іван Босак. Портрет Патріярха Йосифа і Образ Богородиці виконав знаний усім мистець-різьбар Роман Романишин.

В імені усіх парафіян, яким о. парох Степан віддано служив, починаючи від уділення Святих Тайн Хрещення, Першого Причастя, вінчання та похорону, подяку і привіт склав пан Орест Кузьма. Голова Українського Патріярхального Товариства в США інж. О. Пришляк прочитав привіті побажання від Крайової Управи. Він підкреслив вдячність о. Ювілятові за його підтримку ідеї патріярхату, яку він так ревно виявляв від самого початку і продовжує її до сьогодні та дає добрий приклад до наслідування другим священикам.

З огляду на брак часу, ведучий програмою проф. Романишин обмежився до прочитання листи численних привітів, які наспіли від священиків, організацій та від приятелів о. Степана.

З короткими привітами і промовами виступали ще Ястремський , о. Іван Терлецький, а о. Петро Репчен відчитав дуже чутливу статтю про душевні переживання «самітнього священика».

На закінчення о. Степан Чомко подякував преосв. Владиці Василеві, усім священикам, пані Галині Петрунті, голові Ювілейного Комітету, тостмайстрові проф. Романишину, хорові й диригентові та усім, що вшанували його з нагоди 40-ліття священства.

Він із вдячністю згадав своїх покійних батьків, що приїхали з рідної Лемківщини, які навчили його щоденних молитов, любити Бога, свою Церкву і народ. З питомим для о. шамбеляна гумором, підкреслюючи все своє лемківське походження, він навів кілька цікавих і веселих сцен із свого початкуючого священства.

Кінцеву молитву провів товариш отця-протоієрея о. шамб. Йосиф Шаловка і співом «Под Твою милость» закінчено це ювілейне святкування 40-ліття священства тут народженого, одного з найкращих священиків Помісної Української Католицької Церкви в США. що душпастирював в численних парафіях та збудував найбільше наших церков, шкіл і парафіяльних домів.

З певністю можна було відчути, що миряни оцінили працю свого рідного священика, який завжди втішався великим довір’ям св.п. Блаженнішого Патріярха Йосифа І і якого ім’я напевно буде записане між визначними священиками в історії Української Церкви.

Парафіянин

Торжественне відзначення 50-ліття смерти Слуги Божого Митрополита Андрея Шептицького в Гартфорді

Українська громада Гартфорду та околиць 13 листопада 1994 року відзначила 50-ті роковини смерти Слуги Божого Митрополита Андрея Шептицького. Святкування розпочалися в українській католицькій церкві святого Архистратига Михайла. Отець-декан Стефан Чомко відслужив св. Літургію в наміренні покійного Митрополита Андрея і виголосив прекрасну проповідь, присвячену 50-річчю смерти великого князя нашої Української Католицької Церкви. О 3-ій годині по полудні Відділ Патріярхального Товариства в Гартфорді під патронатом Гартфордського деканату влаштував святочну академію, яка відбулась у дбайливо прибраній Михайлом Шевчуком шкільній залі. Новостворений дитячий шкільний хор під диригуванням вчительки музики Лариси Гутникевич виконав молитву «Отче наш», яка по-дитячому прозвучала щиро. Святочну академію відкрив о. Павло Волянський. І знову зазвучали дитячі голоси, виконуючи пісню «Митрополите наш, Андрею». Присутні теплими оплесками нагородили виступ дітей.

Голова Крайової управи Українського Патріярхального Товариства в США інж. Олександер Пришляк виголосив святочну доповідь.

У своєму виступі доповідач згадав про славний рід Шептицьких, що походив із старого боярського роду, який видав визначних уніятських владик і який наприкінці 18 століття спольщився. Маючи високу освіту (три докторати) і знаючи багато чужих мов, молодому графу Роману усміхалась блискуча світська кар’єра. Та він вибрав шлях ченця, відчуваючи великий обов’язок повороту до рідного народу і бажання допомогти йому та його Церкві вийти з упадку. Його наміри стати українським священиком скріпили відвідини рідного Києва, де в музеях побачив портрети і грамоти Митрополитів роду Шептицьких.

Прелеґент присвятив належну увагу великій візії Митрополита Андрея про єдність християнських Церков Сходу і Заходу: «Щоб усі були одно». Святоюрський Митрополит Андрей дав почин до Велеградських міжнародніх унійних конгресів і був головним надхненником тих унійних з’їздів, які під його впливом відкинули нездорову концепцію облатинщення нашої Східньої Церкви, що стала в злуці з Апостольським Престолом.

Доповідач згадав про Унійний З’їзд у Львові в 1936 році та про його резолюції, де виразно наголошено, що Українська Греко-католицька Церква є Східньою Церквою у єдності з Апостольським Престолом, що вона має берегти східню спадщину, що ідея митрополитів Рутського та Петра Могили, себто ідея Київського патріярхату, є і буде все актуальною та корисною.

Митрополит болів над роз’єднанням християнської України, тому він прагнув зблизити Українську Православну і Греко-католицьку Церкви. Проте, його основною ціллю було поєднати їх у вигляді одного Українського Києво-Галицького Патріярхату. Очевидно, перед тим необхідно було відірвати Українську Православну Церкву від Москви. Патріярх, визнавши Вселенського архиєрея як учителя віри і моралі Христового вчення, був би юрисдикційно та організаційно незалежним, зберігаючи таким чином український церковний обряд і спадщину Східніх Церков. Це б стало живим і могутнім двигуном не лише церковно-релігійного, але й національного життя в Україні.

Митрополит Андрей Шептицький був предтечею екуменізму ще на багато років перед Ватиканським II Вселенським Собором. Принцип Слуги Божого Андрея твердив, що у відношеннях до Сходу треба наголошувати те, що нас єднає, а не те, що роз’єднує.

Промовець також згадав про великі досягнення Митрополита Андрея Шептицького як мецената української науки та мистецтва, доброчинця сиріт і немічних, оборонця переслідуваних, ревного патріота, ініціятора багатьох починів церковного і національного життя в Україні та на поселеннях.

Крім того підкреслив, що Митрополит Шептицький завжди діяв як дійсний голова Помісної УГКЦеркви та виступав в обороні її законних прав. Він рішуче боровся і виступав проти латинізації нашого обряду, став обновителем східніх традицій в УГКЦеркві. На всі ці твердження прелегент подавав приклади із діяльности Князя Святоюрської Гори.

З певною дозою докору доповідач висловив жаль, що процес беатифікації Митрополита Андрея Шептицького проходить з великими перешкодами, вказав на причини і противників цього процесу. Кілька разів у своїй доповіді прелегент порівняв діяльність Андрея Шептицького з його наступником Патріярхом Йосифом.

Промова була уважно і зацікавлено вислухана. З деклямаціями виступили учні 7, 8, 9 та 10 клясів школи українознавства у Гартфорді. Вони читали вірші Романа Завадовича «Заповіт Владики» та «Молитву митрополита Іларіона». Велику ролю у підготовці шкільної молоді відіграли директор школи Марта Кузьмович, учителі Володимира Теслюк, Марія Богневич, Стефанія Мельник. Дійсною окрасою художньої частини Академії був мистецький виступ хору «Діброва» під довголітнім керівництвом диригента — інженера Олександра Пришляка. Вони виконали «Блаженний муж» (псалом — київський розспів), «Через поле широкеє» — Дмитра Котка, «Ой, зійшла зоря» (Дума про Почаївську Божу Матір) — Миколи Леонтовича і Кантату — Бориса Кудрика. Сольо виконували: Ігор Стасюк, Борис Крупа, Катруся Заславська та Ярослав Заславський. Молитвою «Боже, вислухай благання», яку відспівав хор і присутні, закінчено Святкову Академію, присвячену пам’яті Великого Князя Святоюрської Гори.

д-р Іриней Гутникевич