Товариство за Патріархальний Устрій Української Католицької Церкви

Листування між УККА та Патріярхальним Товариством

Український Конгресовий Комітет Америки, Інк.

3Q2 WEST 13th, STREET, NEW YORK. N. Y. 10014

Tel. Wаtkins 4-5617

Дня 11 травня 1971 р.

До Хвальної Крайової Управи

Товариства за Патріярхальний Устрій Української Католицької Церкви

До рук Голови Д-ра Зіновія Ґіля, Трeнтон, Ню Джерзі

Вельмишановний Пане Голово!

На останньому засіданню Екзекутиви Українського Конгресового Комітету Америки, що відбулося в суботу 3 квітня цього року, присвячено багато уваги розглядові ситуації на церковному відтинкові та обмірковано дальші дії в тій справі, даюча рішучу підтримку Ієрархії Української Католицької Церкви на чолі з їх Блаженством Верховним Архиєпископом Кардиналом Йосифом у слушних домаганнях українців католиків у діяспорі, щоби була затверджена Папою Павлом VI Помісність Української католицької Церкви – завершена Патріярхатом з їх Блаженством Верховним Архиєпископом Кардиналом Йосифом, як Першим Патріярхом у Проводі.

На тому ж засіданні д-р Богдан Шебунчак, Голова Церковної Комісії УККА, прохав звільнити його з дальшого виконування тієї функції з виправданих особистих причин, що Екзекутива прийняла до відома. Рівночасно Екзекутива просила виконувати цей обов’язок головства Комісії Екзекутивного Віце-Президента Йосифа Лисогора, на що він погодився.

Виконуючи свої обов’язки Пан Йосиф Лисогір перевів ряд розмов як з Вами, Вельмишановний Пане Голово, так і з іншими членами Крайової Управи очолюваного Вами Товариства, щоби спільно стати в обороні прав Української Католицької Церкви. Вислід тих розмов Пан Йосиф Лисогір зреферував на засіданні Церковної Комісії в дні 1-го цього травня. По переведеній дискусії Комісія прийняла постанову: кооптувати до Комісії Церковних Справ представників Товариства за Патріярхальний Устрій Української Католицької Церкви. Речники Комісії мають право брати участь в засіданнях Екзекутиви УККА в тих точках нарад, які торкаються справи акції установлення Українського Католицького Патріярхату. При тому Церковна Комісія стала на становищі, що Ваші делегати до Комісії Церковних Справ повинні мати кваліфікації делегатів на Конвенції Українського Конгресового Комітету Америки.

Інформуючи про це Вас, Вельмишановний Пане Голово, просимо передати Управі Вашого Товариства наше прохання делегувати до Церковної Комісії Ваших представників до спільної дії в справі установлення Українського Католицького Патріярхату.

Прошу прииняти вислови моєї правдивої пашани

Іван Базарко,Адміністративний Директор

* * *

Відпис листа Голови Т-ва до УККА

Трентон, 28 листопада 1971р.

Вельмишановний Пан Іван Базарко

Директор Канцелярії УККА Ню Йорк, Н.Й.

Вельмишановний Пане Директоре!

Вибачаюсь, що на листа від 11 травня цього року відповідаю щойно тепер. Активність нашого товариства у травні, (свячення двох єпископів та З’їзд Мирян), пізніше вакаційний час, в якому не відбувалися засідання Управи, а тепер знова відбулися події в Римі, які вимагали від нас усіх максимум зусиль – не дозволили на це, щоб приготовити відповідь.

У першому абзаці Вашого листа була певна неточність. Наводячи суть становища УККА до церковних справ, висловлену в «рішучій піддержці ієрархії УКЦеркви на чолі із їх Блаженством» і т. д., не зважаючи на те, що частина ієрархії ігнорувала факт наявности «на чолі» їх Блаженства… і творила поза Його плечі доконані факти церковно-правної натури без Його відома, Ви дали доказ, що, в найкращому випадку, піддержували обі спірні сторони, а на практиці більше піддержували акції місцевої частини ієрархії, які були шкідливі для змагань за помісність. Але цей епізод історія вже спростувала.

В основній частині Вашого листа знаходимо бажання спільно з нами стати в обороні прав УКЦеркви, для чого Церковна Комісія УККА перевела постанову кооптувати до неї представників нашого товариства. Ми не знаємо легального статуту Церковної Комісії УККА, ані докладніше її програмових засад, на чому мала б базуватись співпраця Комісії з нашим товариством. Але нам виглядає, що наші представники, кооптовані до Церковної Комісії титулом посідання кваліфікацій делегата конвенції УККА, стали б інтегральною частиною Вашої організації, і «спільність» була б тут дуже однобока. На цю тему ми вже читали декілька заяв УККА і СКВУ. як також і других політичних сил – складових частин УККА і СКВУ. Йшлося про переведення нас на «громадську базу», ніби то наше товариство складається не з громадян.

Ви також мабуть є свідомі того, що легально Ви дієте в засягу інтересів платників національного датку. Наше товариство не обмежується до них, але й репрезентує других, що не бажали б асоціюватися із УККА . УККА є домовленням політичних сил для політичних цілей. Ми ж сепаруємося від політичних сил тому, щоб політичні переконання не ділили нашого товариства в нутрі.

Ви пропонуєте речникам Церковної Комісії (хто, коли і як їх творить?) обмежену участь в нарадах Екзекутиви УККА. Не так давно Ви прийняли туди речників другого товариства, без, жадних обмежень, і це вказує на дискримінацію, та на неясність в тому, хто, кого й коли може репрезентувати на Екзекутиві УККА. Жадній здоровій організації не варто в таку ситуацію вмішуватися, де не якась приписана конституанта, а радше політичні розрахунки тих що при владі, децидують хто чим має бути, а чим не бути. Я думаю, що Вам також видно, як в нашій громаді політичні групи стараються різними недопускаємими засобами домінувати, або «перебрати» другі організації. Від тих аморальних тенденцій ми держатимемо наше товариство здалеку.

Хоч я навів Вам аргумeнти для обстояння незалежности мирянського руху, то було б зовсім нерозумно відповісти на Вашого листа негативно. Наше товариство виросло й здобуло вершок своєї діяльности лиш на базі співпраці, або на базі симпатій до нього других незалежних товариств. Маючи цей переконуючий доказ пропоную Вашій хвальній організації повну нашу консультацію в дійових справах, в любий час і на любому форумі, як лиш одержимо запрошення. Представники Крайової Управи завжди служитимуть Вам повними інформаціями про наші акції. При цій нагоді вони користатимуть також із піддержки, яку Ваша організація зможе офірувати.

* * *

Із наведених на попередніх сторінках двох листів шановний читач зуміє виробити собі об’єктивну опінію про різницю засадничих становищ між нашим товариством і УККА. Через те, що преса естаблішменту уживала тих листів за базу до твердження, що наше Т-во відмовилось від участи в Церковній Комісії УККА, стверджуємо, що саме таке повідомлення без ближчого пояснення і уточнення становищ є облудним. Преса естаблішменту цілево здержалась від аналітичного перегляду факторів і промовчала згоду нашого Т-ва до повної консультації, бо інакше то не можливо було б ствердити, що воно відмовилось від участи в Церковній Комісії. Квалітативні вимоги до представників нашого Т-ва зводили практичну участь Т-ва в Церковній Комісії до нуля. Церковна Комісія нічого не вирішує, лиш радить. Через це статутові справи нашого Т-ва ішли б на вирішення до Екзекутиви УККА, де, згідно з інструкцією ч. 12 нашому Т-ву належав би тільки один голос, і то обмежений тільки до церковно-мирянських справ. Практично то справи, які у нас статутово належать до вирішення вибраним нашим членством органам перейшли б на вирішення нечленів нашого Т-ва у Екзекутиві УККА. Паші делеґати не тільки зіґнорували б статут і правопорядок, але знехтували б волю членства, яке їх вибрало. І тому друковане у пресі твердження про відмову нашого Т-ва, без пояснення фундаментальних елементів правопорядку, було цілево односторонним і однобоким.

Суспільству не пояснено також як дискримінуючою була пропозиція УККА. Організації – члени УККА, які мають своїх представників у Екзекутиві і других комісіях ніколи предмету своєї статутової діяльности не дають на вирішення УККА. Натомість усі радо занимались би справами нашого статутового Т-ва.

Ствердивши тенденційність УККА і преси, яка йому служить, у проголошенні нашої ніби відмови слід також мати на увазі, що УККА практично не прийняв пропозиції нашого Т-ва про тісну консультацію, у висліді якої могло б було дійти до ділових стосунків між тими організаціями. Очевидно, співпраця не була ціллю звернення УККА до нашого Т-ва.

Іншу незручність для нашого Т-ва у невияснених стосунках із Церковною Комісією УККА створює незаперечне підпорядкування її не тільки її зверхньому тілу – Екзекутиві УККА, але, мабуть, прямо і посередньо через неї /Екзекутиву/ такій же комісії СКВУ, /якщо така ще є/, й тоді цілому СКВУ. Коли взяти до пильної уваги факт, що СКВУ є також форумом «всенароднього» апробування завжди попередньо зроблених договорень відповідних політичних сил, /тобто фактично децидуючих сил/, то нашому Т-ву припадає дуже невисокий рівень, з чотири-поверховою зверхністю немирянських політичних сил.

«Автономія Патріярхів і верховних єпископів у Католицькій Церкві»

Семінар на актуальні теми сучасного становища й оборони прав помісности УКЦ, що відбувся у Фордгамському Університеті в Ню Йорку 15-го липня 1972 року.

Стараннями активної референтки зовнішних зв’язків та інформації нашого Т-ва пані Еви Піддубчишин 15-го липня цього року було влаштовано цей цікавий, актуальний і потрібний семінар. Цими трьома прикметниками можна без перебільшення назвати ню-йорську імпрезу тому, що добрі оборонні матеріяли для нашої церкви потрібні сьогодні більш як коли. І ми їх одержали саме в час нехтування й відмови нам старих і нових прав на помісність. Ми одержали їх від кваліфікованих авторів високого наукового рівня, від спеціялістів ділянок церковного права, історії і політики, а головно від людей об’єктивних, бо неукраїнців. Матеріял науковий, обґрунтований, без домішки емоцій, і тим його вартість не знизиться і в майбутньому, коли актуальна тепер ситуація мінятиметься в різних напрямах. Він буде виданий брошурою, по англійському, і завданням управ відділів нашого Т-ва буде поширення тих оборонних матеріялів поміж усіх родин, без різниці на вживання мови, а спеціяльно серед тих людей що з різних причин є ще досі не заінтересовані у життєвих справах їхньої церкви.

Зрозуміло, що ці матеріяли будуть поширені насамперед у зовнішному світі; чужа преса, чужі ієрархії церков, бібліотеки, архіви, університети, інститути, а опісля і на нашому внутрішньому форумі. Слід ствердити, що чужі видавництва й чужі вищі церковні достойники приймуть такі публікації охоче, відповідять на них листами, читають їх уважно і запізнаються основніше з проблемами нашого церковного життя. Це виявилося в минулому. А щоб не постав при тому якийсь непотрібний злосливий абсурд, приміром такий, що ми радо учимо усіх чужинців а про своє власне знання не дбаємо, тоді слід солідно попрацювати над тим, щоб семінаріяльні матеріяли були не тільки масово поширені серед наших родин, але щоб кожний мирянин читав їх, дискутував їх і засвоїв собі їх. Поки немає вигляду на кращу зміну в стосунку до нашого сучасного положення ані до долі нашої церкви, то тим більше кожний свідомий мирянин мусітиме озброїтися у знання з різних ділянок церковного життя і вміти ним орудувати, бо на них може майбутнє накласти ще більше праці і відповідальности. З невігласами сьогодні не рахуються. Поширення і використання усіх тих публікацій, що їх тепер Крайова Управа приготовляє і висилає до відділів це одна із основніших точок сучасної програми Т-ва.

Це не є таємниця, що влаштування такого семінара, спровадження доповідачів з Европи, гонорарі авторам, редагування і друк видання, і висилка його у світ даром – це великий кошт, й його хтось мусить покрити. Видавничий плян Т-ва вимагає понад 15 тисяч долярів, бо кожний чужий автор, коли він один із небагатьох спеціялістів у світі має свою, так сказати, ставку. При тому постає два гострі питання: перше – чи позбутися можливості оборони прав нашої церкви найкращими науковцями з цієї ділянки, а якщо ні, то друге – чим усю цю акцію оплатити. В зв’язку з тими питаннями пропонуємо уважним читачам прочитати відозву Крайової Управи Т-ва на 2 сторінці цього журналу і розпочати активний спосіб думання в її напрямі.

Управам відділів, активним мирянським діячам і членству, спеціяльно з Ню Йорку і його підміських околиць, з нагоди відбутого семінаря належить серйозніше упімнення. Хоч, на щастя, учасників з других околиць призбиралася сотня, то їхні місця на семінарі світили пусткою, а запрошені чужі науковці говорили доповіді до порожніх крісел, і це не одинокий вияв їхньої «активности». Тому належало б з цілою серйозністю очікувати, що така діяльність здобуде для нас таку помісність, яку одержала наша єпархія в Бразилії.

Семінар відкрив голова Т-ва др. М. Навроцький, вступне слово говорила пані Е. Піддубчишин, а модератором семінаря був др. Т. Бирд. Під час перерви слово про доповідачів виголосив проф. М. Лабунька.

Доповідачі і теми семінаря були такі:

Отець Проф. Вільгельм де Вріс: «Походження східніх патріярхів і влада римських Папів». Отець де Вріс, чина оо. Єзуїтів, професор теології й історії та декан Понтифікального Орієнтального Інституту в Римі. Підчас ІІ-го Ватиканського Собору був консультором німецького єпископату у східніх проблемах. Отець де Вріс є автором численних наукових праць.

Проф. Йоган Мадей: «Права УКЦ гарантовані Берестейською Унією». Проф. Мадей є дорадником німецького єпископського комітету для екуменічних проблем та президентом т-ва «Зустріч зі Східніми Церквами». Він є автором книжки «Кірхе цвішен Ост унд Вест» та «Лє патріярхат украінієн», як також много інших, в яких дав доказ своєї наукової об’єктивности та позитивного наставлення до справ УКЦ.

Отець Проф. Джордж Малоні: «Теперішній канонічний статус УКЦ і її майбутнє». Отець Малоні є членом Інституту Папи Івана XXIII, редактором «Діяконії», автором наукових праць і розвідок, як також членом Американської Єпископської Комісії для діялогу римо-католиків з православними.

Отець Алексій Фльоріді: «Роля України в останніх совєтсько-ватіканських дипломатичних відносинах». Отець Фльоріді викладав на Фордгам Університеті в Ню Йорку та на філософічному факультеті університету в Сан Павльо в Бразилії. Працював науково на Колюмбійському університеті. Колишній співробітник єзуїтського журналу «Ля сівіта католіка» та член італійської асоціяції журналістів. Отець Фльоріді є дуже добрим знавцем комуністичної системи, автором численних книжок і статей. Всі три Отці доповідувачі є членами ордену оо. Єзуїтів.

Звідомлення про семінар друкувала передовсім чужомовна преса: Catholic Herald, London, Eastern Churches Review, London, Religious News Service, New York, Catholic Free Press, Worchester, Mass., Eastern Catholic Life, Passaic, The Catholic Transcript, Hartford; Українська преса друкувала частинно вислані їй повідомлення про семінар, але своїх кореспондентів на семінарі не мав жадний український часопис. Українські католицькі часописи «Америка», «Шлях» та «Нова Зоря» не помістили висланих їм матеріялів, ні жадного слова про те, що такий семінар відбувся.

Звернення Крайової Управи до всіх Членів Т-ва та усіх людей доброї волі

Ідучи назустріч сучасних потреб боротьби за помісність і патріярхат УКЦ, Крайова Управа розвинула широку видавничу діяльність. Її завданням є сформулювати друкованим словом усі ті ідеї, що в минулих роках сколихнули нашою еміґрацийною спільнотою й своєю спонтанністю поклали перші основи для покликання до життя Товариства за Патріярхальний Устрій Української Католицької Церкви.

На внутрішньому відтинку це конечне, щоб остаточно сконсолідувати нашу громаду в одній вірі й дії в користь рішучої оборони прав нашої Церкви.

На зовнішньому відтинку нам треба приєднати якнайбільше приятелів і прихильників для наших змагань за патріярхат УКЦ, дати науково опрацьовану документацію і рівночасно опрокинути ті твердження, що ними послуговуються противники помісности і патріярхату УКЦ.

Наша. мета ясна і недвозначна: Повна помісність УКЦ в злуці з Вселенською Католицькою Церквою, з усіми правами ґарантованими Берестейською Унією та приверненими Другим Вселенським Ватиканським Собором, та її завершення патріярхатом.

Ідея слушна – оперта всеціло на Божій і людській справедливості, згідна зі засадами канонічного права й приписами моралі взагалі. Вона захоплює всю нашу спільноту й робить її здібною до найбільшої жертвенности, бо в ній вона бачить відродження своїх стародавніх прав, випливаючих з рації її існування як помосту між Заходом і Сходом.

Ідея ця захоплює також чужинців, які в змаганнях українців за долю своєї Церкви, на тлі щораз більше зростаючої безрелігійности з одної сторони, а розполітиковання деяких кругів Ватикану з другої, добачають можливості великої місії УКЦ.

Крайова Управа докладає усіх старань, щоб правильно вибраний шлях дальше промощувати. В тій цілі видано книжочку «І благослови твою спадщину» Е. Піддубчишин, «Критика» на книжку Поспішіля-Лужницького, та теж запляновано також ряд видань стисло наукових і популярних. Все це однак пов’язане з поважними коштами, які винесуть кілька чи кільканацять тисяч долярів. Дотеперішні видання вичерпали й так дуже обмежені фонди Крайової Управи, яка ніяких дотацій не має, а одиноко здана на жертвенність Вш. Членства й усіх людей доброї волі.

Тому Крайова Управа змушена проголосити оцим зверненням добровільну збірку пожертв на видавничий фонд Т-ва, на протязі місяців жовтня і листопада ц.р.

Вш. Громадяни! Просимо відгукніться щедро й складайте свої пожертви на видавничий фонд Т-ва за Патріярхальний Устрій УКЦ.

За Крайову Управу:

д-р Леонід Рудницький, секретар

д-р Мирослав Навроцький, голова

д-р Володимир Бачинський, фінансовий референт

Активність у відділах Товариства

Із Аллентавну, /Пенсильвенія/, голова нашого відділу Йосиф Клисяк повідомляє про успішну акцію збірки фондів на ціль «Церкви в потребі»; Збірковими листами ч. 143, 144, 145 і 147 панове Дмитро Хорват і Михайло Голець охопили повністю Аллентавн, а пан Юрій Цегельський збирав фонди у Бетлегем на збіркову листу ч. 273. Завдяки цим трьом активним людям із цього осередку вислано до Риму на фонд «Церква в потребі» 1259 долярів. Окремим листом, висланим на руки голови відділу пана Йосифа Клисяка Верховний Архиєпископ потвердив одержання згаданої суми і висловив щиру подяку активним збірщикам, зокрема бажаючи усіх Христових благодатей щирим благородним жертводавцям.

* * * * * * * * *

Відділ в Ню Йорку, /голова др. Іван Козак/, де є також активними члени Крайової Управи товариства що там живуть, перевів у другій половині цього року досить активну збірку на фонд «Церкви в потребі». Серед актів відділу знаходяться оригінальні збіркові листи ч.76 до 83,і від 163 до 172. Активно працювали в цій акції пані і панове: Микола Білан, Анастазія Костриба, М. Хоманчук,М. Курояка, Антін Патер, др. Василь Палідвор, Лаврентій Барицький, пані М. Лозинська, Юрій Малаховський, Евстахїй Манацький, М. Клецор, Г. Бакуменко, Оксана Щур, та др. Іван Козак. Окремими листами подяки,що їх одержали др. І. Козак і др. В. Палідвор Верховний Архиєпископ потверджує одержання окремих посилок разом на суму 4,535 долярів, і щиро дякує усім людям доброї волі, що причинилися своєю працею і жертвенністю до успіху збіркової акції.

* * * * * * * * *

Відділ товариства у Лудлов, Массечуссетс, активно й організовано перевів на своєму терені деякі акції в користь помісности нашої Церкви. Маючи кращу ситуацію в тому, що їхній Отець Парох розуміє ціль змагань мирян і йде їм назустріч, акції матеріяльного бойкоту в цьому осередку не були потрібні. Зате управа відділу вислала письма до Владик Америки й Европи з проханнями обороняти права помісности нашої Церкви , виконувати постанови IV Синоду Українських Єпископів та змагати до скликання V Синоду. Відділ проводить також інформаційну роботу помножуванням і розповсюджуванням коментарів із радіопрограми «Голос Мирян» у Філядельфії, яка ведеться старанням філядельфійського відділу товариства.

Влаштуваннями базару, виставки українського мистецтва та продажу печива й інших українських страв управа відділу здобула 800 долярів, які вислала до Верховного Архиєпископа на фонд «Церква в потребі». Головою управи відділу є Іван Чопик, секретарем Володимир Кривулич,а фінансовим референтом Василь Фіцик.

* * * * * * * * *

У жовтні цього року відбулися звичайні загальні збори відділу товариства у Бофало, Ню Йорк. На зборах обговорювано сучасне положення нашої Церкви й обмірковано плян праці, а вислід думок зборів відображено в резолюціях. В них стверджується повне довір’я й моральну та матеріяльну підтримку Верховному Архиєпископові Кир Йосифові Сліпому і його акціям за патріярхат, висловлюється прикрість з приводу відмови Папи Павла Шостого потрактувати позитивно прохання наших Владик в справі створення українського патріярхату, з вірою й надією стверджується, що майбутня доля нашої Церкви залежить повністю від згоди і єдности наших Владик, яких закликається знайти спільну мову й перейти до спільної дії.

Збори з обуренням осудили редакцію Василіянського місячника «Світло» в Торонто, а спеціяльно його головного редактора о. Ореста Купранця, за повні несумлінних інсинуацій і наклепів статті відносно особи Верховного Архиєпископа.

Головою управи відділу є пан Юрій Коритко, секретарем пані Оксана Бережницька. Зборами проводив голова президії Богдан Мороз і секретар Плятон Русинко.

* * * * * * * * *

Завдяки старанням нашого організаційного референта на Захід, пана Зиновія Квіта у Клівленді, постав наймолодший відділ нашого товариства на західньому кінці Америки – в Лoc Анджелес. На перших зборах було присутніх сто людей, з яких вісімдесять стали членами новооснованого відділу. Головою управи відділу вибрано др. Олега Снилика, а секретарем др. Івана Бялоскурського.

* * * * * * * * *

В неділю 12 грудня цього року відбулася у Філядельфії «Виграша дару українських мистців», якої ціллю було придбати фонди на Український Католицький Університет і Собор Святої Софії у Римі. Цю імпрезу вдалося зорганізувати завдяки великому зрозумінню й жертвенності двадцятчотирьох мистців із Філядельфії й околиці, які подарували свої твори. Ось їхні прізвища: Петро Андрусів, Йосиф Бобинський, /дар Мистецької Студії/, Таня Бульба, Антін Чайковський, Христина Дохват, Василь Дорошенко, Юрій Гура, Петро Капшученко, Василь Кивелюк, Ніна Климовська, /дві картини/, Богдан Кондра, Любомир Кулинич, Софія Лада, Оксана Лучаковська-Армстронґ, Петро Мегик, Максим Німець, Степан Рожок, Валентин Сем’янців, Роман Василишин, В. Васьківський, Петро Василишин, Оксана Ванчицька і Христина Зелінська. Імпреза дала доходу 3,862 долярів, які переслано на руки їх Блаженства Верховного Архиєпископа Кир Йосифа Сліпого.

Збірковий Комітет, висловлюючи признання мистцям і організаторам імпрези, висловив надію, що найкращою подякою для усіх буде ріст і розбудова наших українських установ у Римі, що під проводом Верховного Архиєпископа стали об’єднуючим центром українців у світі, за словами: «Істина і любов науки єднають в розсіянні сущих.»

Letters to Fathers of the V Synod

November 1, 1971

Your Beatitude, and
Most Reverend Fathers of the Synod;

We received the announcement of the opening of the Fifth Archiepiscopal Synod of the Ukrainian Catholic Church in Rome with great joy and elation. In our own name, in the name of the lay and community organizations which we represent, and in the name of the Ukrainian Catholic laity in general in the entire world who have been informed about this joyous event, we greet this illustrious gathering of Ukrainian hierarchs.

We wish the Synod the greatest success in its deliberations and trust that, for the welfare of the Ukrainian Church and People, the accepted resolutions will be realized and implemented in all our metropolias, eparchies, exarchates, and parishes.

At the same time, in accord with the existing traditions of our Church, we request the Presidium of the Synod to admit the representatives of the laity so that they may make known to the Synodal Fathers the desires of those whom they represent’.

We are convinced that only close cooperation among the hierarchs, priests, and the members of the monastic orders will guarantee the implementation of the resolutions of this Synod and all the previous ones.

We reiterate our pledge that the organized Ukrainian laity and our civic organizations are ready to cooperate very closely with the leadership of our Church and all the local bishops in matters relative to the development of the religious life of our people.

With sentiments of deepest gratitude, we are In Christ

George Karpinsky
Zynowij Gill
Roman Osinchuk
Stephan Proсук
Myroslav Labunka
Vasyl Markus
Petro Bilaniuk
Leo Rudnуску
Luboslava Shandra
Daria Kuzyk
Eva Piddubcheshen
Myroslav Nawrockyj
Romana Nawrockyj
Yaroslav Kryviak
Yaroslav Myndiuk
Daria Myndiuk
Volodymyr Bociurkiw
Ivan Pur

* * * * * * * * * *

Praised be Jesus Christ!

November 1971

To the Archiepiscopal Synod
of the Ukrainian Catholic Church
c/o His Beatitude,
the Major Archbishop Joseph Cardinal Slipyj

Your Beatitude,
Most Reverend Excellencies,

We, the undersigned representatives of organized Ukrainian laity and civic organizations, who attended the solemn festivities held in Rome on October 30-31 on the occasions of the 375th anniversary of the Union of Brest and the 325th anniversary of the Union of Uzhorod in conjunction with the dedication of the renovated Church of SS. Sergius and Bacchus, deem it appropriate to acquaint you with the views and the desires of the Ukrainian people.

The Ukrainian Community is gravely disturbed by the latest impediments placed by the Vatican Secretariat of State to convoke the successive Archiepiscopal Synod. We consider this a violation of historical rights, the established order of the Particular (self governing) Ukrainian Catholic Church, as well as, an inimical act towards our martyred Church dictated by political expediency.

In spite of everything, we believe, that You, our Bishops, have a sacred duty during this critical time, to defend the rights of our Church, which have been safeguarded by thousand year old traditions, by the Union of Brest and the Decrees of the II Vatican Council. The entire Ukrainian community is impatiently awaiting the immediate convocation of the planned (proposed) Fifth Archiepiscopal Synod. We request the Synodal Fathers, now assembled in Rome, to review the following matters in particular:

1) To confirm and to implement the resolutions accepted at the Fourth Archiepiscopal Synod in regard to the Particular (self governing) and Patriarchal Systems of the Ukrainian Catholic Church.

2) To insist that the Apostolic See respect the provisions of the Union of Brest concerning the rights of our Church, including the election of their bishops.

3) To reject the exclusion of territorial jurisdiction in favor of the personal, jurisdiction of the Major Archbishop over all the Ukrainian Catholics in the world.

4) The spiritual well-being of the faithful today necessitates the preservation of the tradition of a married clergy and rejects most emphatically the forceful introduction of celibacy in new countries.

5) To restore the tradition of the participation of the laity in the government of the Church on all levels of ecclesial structure – Central Council of Laity, Eparchial and Parochial Councils, Church Brotherhoods and Sisterhoods, etc.

6) To consolidate the cooperation of the Church with socio-civic organizations, especially in the field of native education, youth organizations, as well as the preservation and development of Ukrainian culture.

7) To develop the ecumenical contacts and practical cooperation with the Ukrainian Orthodox Church.

8) To safeguard the support and the best operation of the Ukrainian Catholic University of St. Clement which was given over to the Archiepiscopal Synod.

9) To accelerate the resolving of the most painful conflicts among the hierarchy, monastic orders and laity in some countries.

10) Regardless of the letter of Pope Paul VI dated July 7, 1971 and the temporary difficulties in the matter of the creation of the Ukrainian Catholic Patriarchate, to continue relentlessly our striving for the ultimate achievement of our Church with a Kievo-Halyckij Patriarchate.

We deem it necessary to underscore the fact to the Synodal Fathers, that the Ukrainian laity and civic organizations have contributed greatly and have sacrificed much in the development of the Ukrainian Catholic Church. We voice great fear, if the Synod should not take place, or if it would not bring positive decisions which it would not be able to implement; indifference to Church problems; the lessening of contributions or even in particular cases, the departure of the active element from the Ukrainian Catholic Church.

However, we trust, that the Ukrainian Bishops will do all in their power during this critical period to fulfill their historical mission in regards to the Church and People.

With wishes for success in the works of the Synod, we remain with deepest respect

In Christ,

(The signatures of the representatives of the organizations follow. Ref. page 14)

Привітальне слово голови Товариства

Привітальне слово голови Товариства
за Патріярхальний Устрій Української Католицької Церкви
д-ра Зиновія Ґіля при зустрічі паломників
з Верховним Архиєпископом Кир Йосифом Сліпим
у Римі, дня 28 жовтня, 1971 року.

Ваше Блаженство,
Високодостойний і Дорогий Наш Первоієрарше!

Мені сьогодні припала найбільша шана, привітати Ваше Блаженство саме тут в цій обителі, від представників мирянтва, та висловити наші глибокі почування подяки, пошани, відданости, любови та нашого синівського послуху. Приїхали ми з далеких країн Америки та Европи мов діти до свого Батька, щоб почути від Вас живе слово, що піддержить нас у нашій вірі та надії. Ми раді, що будемо учасниками світлих празників: посвячення цієї історичної обителі, що засвідчує присутність і вірність Українського Народу вірі батьків у цьому вічному місті, та відзначення 375 літного Ювілею Злуки Нашої Церкви з Вселенською.

Ми свідомі цього критичного становища, що в ньому знаходиться наш нарід і дорога нам Церква під сучасну пору! Але ми маємо велику надію на Всевишнього, що завжди благословив почини наших Владик, священиків та наших вірних у минулому і ми твердо віримо у світле майбутнє, тому, що Господь наділив нас такими великими провідниками – Владиками, як ним був Слуга Божий Митрополит Андрей і Ваше Блаженство.

Скільки це було в наших силах ми допомагали і попирали всі Ваші почини Дорогий Владико; обіцюємо робити це в майбутньому. Ми радіємо тим, що разом з нами тут в Римі є приявні майже всі наші Владики і хочемо вірити, що ця присутність ненадаремна. Ми сподіємося від неї дуже багато а саме, що під Вашим мудрим проводом відбудеться П’ятий Синод Нашої Помісної Церкви і що з ним закінчаться ці труднощі, що ми їх так трагічно переживаємо. Це була б для нас велика Божа Ласка, якщо ми могли б бути свідками світлої чергової події нашої Церкви, чого гаряче бажаємо Вашому Блаженству та всім нам. Нехай Господь Помагає!

Змагання за права нашої Церкви продовжується

Повищу заяву Товариства вислано до преси зараз чергового дня, по проголошенні номінації о. Івана Стаха єпископом-помічником Філядельфійської Архиєпархії. Це була перша реакція Товариства на явне й не перше вже порушення основних прав нашої Церкви і її Синоду Владик Римськими властями. Згідно з правом і традицією Східніх Церков, які їм привернено на II Ватиканському Соборі, номінування Єпископів – це прерогатива Патріярхальних або Архиєпископських Синодів тих Церков. У нашому випадку це право задержала собі Східня Конґреґація, яка; без уваги на постанови II Ватиканського Собору намагається й на дальше здійснювати його у нашій Церкві. Східня Конґреґація вже двічі пробувала номінувати для нас єпископів минулого року, і два рази не дійшло до здійснення цих спроб. Щойно тепер вдалося нашому Філядельфійському Митрополитові при помочі куріяльних монсіньйорів перевести цю номінацію спеціяльними дорогами. Тому, що поїздка Митрополита Сенишина до Риму була законспірована, його авдієнція у Святійшого Отця: не публікована як це звичайно повинно бути, а Отець Шамбелян Іван Стах достосувався до цього конспіративного способу й ще досі не скомунікувався в цій справі з Верховним Архиєпископом ані не виявив бажання поїхати до нього – цілий цей процес виявився підготованою змовою проти нашої Церкви, проти її Синоду, та проти волі широких мас вірних.

Станувши перед такою складною ситуацією Крайова Управа Товариства заініціювала декілька акцій прохань, насамперед до о. Івана Стаха, до наших Владик, щоб вони здержалися від уділення єпископських свячень аж до полагодження цієї справи із Синодом Українських Єпископів, та до громадської опінії мобілізуючи її на оборону належних нашій Церкві прав. Негайно вислано телеграми – до Святійшого Отця, до Владик, до о. Стаха та до Апостольського Делеґата у Вашінґтоні. У останнього Крайова Управа просила негайної авдієнції в справі номінації о. Стаха, але одержано відмовну відповідь. Листи до наших Владик в цій справі залишились без відповіді, а деякі були неприйняті й повернулися.

Через брак комунікації з Владиками делеґації Товариства не могли їх відвідати. Зате вже в перших днях березня ц. р. делеґації Товариства відбули розмови з о. Іваном Стахом, та з екзекутивами трьох братських союзів: Українського Народнього Союзу, Українського Робітничого Союзу та Провидіння. Розмови з проводами тих організацій вважалися корисними тому, що своєю питомою вагою вони могли були в цій ситуації успішно впливати на дальший розвиток подій. Братські організації мають у своїх руках пресу, більші матеріяльні засоби і близькість стосунків до Владик. Вони також є і господарями у центральних громадських організаціях. Хоч цим делегаціям не вдалося успішно заанґажувати ці сили, разом з їхніми засобами й можливостями, до акцій натиску на спрямування номінації о. Стаха через Синод Українських Єпископів, то принайменше вдалося їм витворити загальну атмосферу, в якій конечність якоїсь дії була вимогою загальної людської опінії.

Лиш під впливом такої людської опінії наші центральні організації, господарями в яких є до великої міри братські союзи, рішилися на певні кроки. Вже 11 березня виїхала делеґація СКВУ, в складі П. Лисогір, Г. Білинський, М. Стахів та Б. Гнатюк, до Риму. Не випадково виїзд цієї делеґації синхронізувався із побутом у Римі Митрополита Сенишина. Друга делеґація, складена із дев’яти людей, від нашого Товариства, від Т-ва Св. Андрея, від Приятелів УКУ та від Студентського Комітету, поїхала до Риму день скорше. Присутність тих двох делеґацій в Римі, їхній персональний склад, розбіжність їхніх цілей і врешті конфронтація їх на авдієнції у Верховного Архиєпископа причинилися до певного уточнення позицій обох сторін. Заява трьох американських Владик, комунікат Президії СКВУ, заяви Митрополита Сенишина та повідомлення його Митрополичої Канцелярії появилися лише в результаті певного натиску зі сторони вірних. І хоч в тих комунікатах оминається конкретних питань, які хвилюють нарід, оперується загальниками й недвозначно опрокидується діяльність Крайової Управи нашого Товариства, то це нас не турбує, бо все ж таки це дасть кращу можливість громаді зрозуміти сучасні потягнення її громадських і церковних чинників. Перед громадою не закриється сьогодні вже нічого й вона не задоволиться самими заявами, а вимагатиме діл.

Крім поданих вище акцій Товариство рішило зробити ще одну форму вияву людської опінії – демонстрацію. Переведено їх декілька. Негайно після пресових повідомлень про номінацію о. Стаха спонтанно й без підготовки з’явилися демонстранти з плякатами в його парафії у Йонкерсі. Опісля дня 3 березня, коли було відомо про те,що о. Стах мав мати авдієнцію у Апостольського Делеґата у Вашінґтоні поїхали демонстранти й туди. Цей епізод був досить вірно поданий у столичній пресі. Рішенням Управи Товариства проведено більшу демонстрацію мирян дня 4 квітня ц.р. у Філядельфії перед палатою Митрополита Сенишина напроти катедри Непорочного Зачаття. Ціль маніфестації була заздалегідь широко опублікована у пресі й іншими доступними засобами. Оборона прав помісности Церкви була головним мотивом маніфестації, але й були домагання щоб єпископська номінація о. Стаха була переведена через Синод Українських Єпископів.

Хоч підготовка була коротка а протиакція Митрополичої Канцелярії настирлива, то маніфестація своєю чисельністю, організованістю, програмою та волевиявленням народу була вдалою. Біля чотирьох тисяч учасників було із близьких міст Філядельфії та Ню Йорку з околицями, а з віддаленіших міст, як Чікаґо, Рочестер, Клівленд, Ню Гейвен, Бріджпорт та Гартфорд були представники. Взірцевий порядок маніфестації був практичним запереченням спрямованих на підірвання довір’я до організованого мирянства і його проводу комунікатів Митрополичої Канцелярії, де їх представлялося як невеличку групку підривних елементів.

Маніфестація закінчилась вічем, в якому доповідачі двома мовами дали яскраву аналізу сучасної ситуації та випливаючих з неї вимог дальшої громадської акції за церковні права. Головним ляйтмотивом думок на вічу було те, що кризова ситуація зростає тепер кожного дня й обіймає щораз ширший засяг нашого духового і громадського життя. Не залишається тут часу ані можливости на відкладування й вичікування, бо вже тепер кожний громадянин індивідуально, кожна католицька родина й також кожна громадська організація сукупно мусять визначити своє конкретне становище у змагу за права Церкви: по стороні її прав, Синоду Українських Єпископів і Верховоного Архиєпископа, або по стороні Східньої Конґреґації і Римської Курії.

Заява Товариства за Патріярхальний устрій Української Католицької Церкви у ЗСА

Крайова Управа Товариства за Патріярхальний Устрій Української Католицької Церкви у ЗСА вважає за відповідне зайняти становище до повідомлення Апостольської Столиці про назначення Єпископа-помічника Філядельфійської Митрополії. Висловлюючи наш глибокий респект до особи отця шамбеляна Івана Стаха й оцінюючи високо його душпастирську працю, вважаємо за відповідне ствердити наступне:

Мимо того, що Другий Ватиканський Собор визнав помісні права Східних Церков і заохотив до здійснювання їх, Апостольська Столиця дальше оминає ці права й назначує Єпископа для нашої Церкви.

Мимо того, що відбувся Архиєпископський Синод Української Католицької Церкви, на якому схвалено синодальний устрій – Єпископа-помічника для Філядельфійської Митрополії назначено без відома й згоди Синоду Українських Єпископів і Верховного Архиєпископа їх Блаженства Кир Йосифа Сліпого. Проти такого порушення прав нашої Церкви повинні запротестувати передовсім наші Владики, і в дальшу чергу священство й загал наших вірних.

Вважаючи номінацію о. Івана Стаха єпископом великим і заслуженим особистим осягом Номіната, не можемо не виявити нашого стурбування зламанням Апостольською Столицею прав нашої Церкви. В цілі збереження їх наші Владики повинні здержатись від уділення єпископських свячень, а самий Номінат повинен відмовитись від номінації аж до часу одержання такої номінації від Синоду Українських Єпископів під проводом Верховного Архиєпископа.

Організовані делегації мирян нашої Церкви звернулися з таким апелем оборони історичних прав нашої Церкви до наших Владик і до Отця Шамбеляна Івана Стаха.

д-р Зиновій Ґіль, голова Т-ва
д-р Роман Осінчук, голова Ради Мирян
д-р Романа Навроцька, секретар

Відкритий лист до Українських католицьких Владик

Високопреосвященніші і Преосвященні Владики!

Вже скоро буде півтора року як Ви урочисто підписали конституцію патріярхального устрою в Українській Католицькій Церкві і у Вашому Спільному Пастирському Посланні з дня 4 жовтня 1969 р. Ви казали «… Тому ми всі так гаряче бажаємо тієї установи для нашої Церкви не для якоїсь людської слави чи самого престижу, але просто для самозбереження й дальшого нашого духовного, церковно-релігійного і національного росту…» Ми всі Вам вірили і тішилися. Виглядало, що український нарід віднайшов себе як рівнорядний підмет в крузі народів і рішив нарешті сам собою рядити, принайменше на одному відтинку. Але яке гірке розчарування нас огортає. Одні з Вас, Владики, далі наявно і послідовно неґуєте авторитет їх Блаженства, Верховного Архиєпископа Кардинала Йосифа як Голови Помісної Української Церкви, другі з Вас, як доходять до нас тривожні вісті останньо із-за океану, знов складаєте сервілістичні поклони Священній Конґреґації для Східніх Церков, тій Конґреґації, яка цинічно Вам заперечила правність того, що Ви підписали і проголосили, більшість з Вас за мало або й цілком не переводите в щоденне життя Ваших Синодальних Постанов, а всі Ви разом мовчите і не вживаєте ніяких гідних Ваших Достойних Осіб заходів на оборону історичних і слушних прав Помісної Української Церкви.

Ця Ваша трагічна постава глибоко нас усіх тривожить. Менші народи в Східній Католицькій Церкві на наших очах мали відвагу і успішно оборонили права своєї Помісної Церкви. А Ви, Владики, знаючи, що за Вами сотки тисяч Ваших вірних активно стоять, – а якби цілий український поневолений нарід мав фізичну спроможність це зробити, то це були б не тисячі, а мільйони, – Ви мовчите. Просто якийсь невідомий страх огортає і подумати чи може й дійсно під впливом латинського «суверена» Ви вже і затратили зрозуміння потреби існування своєї Церкви як повної самостійної, а не фіктивно-самостійної одиниці в лоні Христової Одної Церкви? Страшно сказати, але хто потурає злу – сам поповняє зло і гріх.

Високопреосвященніші і Преосвященні Владики! Ви перші будете відповідальні перед історією за це, що в часі, коли наша Церква розбита і роздріблена по цілому світі найбільше потребувала об’єднання в силі патріярхального устрою – Ви їй того не запевнили. Від наших національних ворогів ми не очікували іншої постави як та, що вони її показали, але від Вас – так, бо ми на Вас дивилися як на свідомих свого пастирського і національного обов’язку українських ієрархів, що мали в лучности з народом великого бажати!

Годі довше мовчати, Владики! Будьте мужчинами гідними славної спадщини раннього українського київського християнства. Лише Ваша негайна і голосна своєю нефальшованою правдою акція в дальшій обороні тієї історичної правди, що її Ви мали відвагу сказати 4 жовтня 1969 р. може врятувати одність нашої Церкви і привернути мир і взаємне довіря в Її лоні. Це є Ваш святий обов’язок від якого ніхто не є звільнений.

У нашій скромності і щирості ми хотіли подати Вам, Високопреосвященніші і Преосвяіценніші Владики, до Вашого відома ці наші синівські думки і журби, а Ви самі добре знаєте, що ці журби є не лишеу нас одних… Ми Вас просимо, апелюємо до Ваших сумлінь, не мовчіть довше на кривду Вами очолюваній Церкві.

Віддані в Христі Господі, інж. Володимир і Ольга Сушко, Балтимор

Заява Крайової управи Товариства за Патріярхальний Устрій Української Католицької Церкви

1. 3-го березня ц.р. ми були змушені запротестувати перед Святішим Отцем проти процедури номінації о. Івана Стаха єпископом-помічником. Рівночасно ми ствердили й пояснили громадянству причини того протесту, які лежали в легальній площині, в неґації і в запереченні прав помісности Української Католицької Церкви.

2. Сьогодні, 4-го травня 1971 p., ми змушені вдруге протестувати перед Апостольським Престолом з цієї самої причини, бо не зважаючи на попередні протестні телеграми й письма багатьох організацій та індивідуальних людей, ці самі римські чинники номінували другого єпископа для нашої Церкви – о. Василя Лостена, такою самою неправильною дорогою поза Синодом Українських Єпископів і без порозуміння з Верховним Архиєпископом.

3. Номінація римськими чинниками другого єпископа-помічника мимо гострих протестів нашого священства, мирян та студенства виявила ще раз послідовне намагання Римської Курії зліквідувати нашу Церкву як самостійну релігійну, традиційну, культурну й історичну одиницю, іґноруючи духові потреби багатьох тисяч вірних.

4. Наша сьогоднішня заява тим болючіша, що сьогодні протестуємо не тільки проти принципу номінації, але і проти особи Номіната. Українська громада в діяспорі є на такому рівні, який вимагає відповідного духовного проводу.

5. Крайова Управа вислала протестні телеграми до Святішого Отця Папи Павла VI і до Ватиканського Делегата у Вашінґтоні Архиєпископа Люїджі Раймонді. В них підкреслено, що спосіб номінації, який заперечує помісні права Української Католицької Церкви, є ворожим актом проти української церкви й народу.

6. Тому, що події останніх двох місяців глибоко обурили вірних нашої Церкви, і тому, що вичерпні засоби протидії руйнуванні нашої Церкви не здержали Східньої Конґреґації від її дальших кроків, Крайова Управа взиває всіх мирян до спокою й рівноваги духа й закликає до дальшої боротьби за наші права у Вселенській Католицькій Церкві.

За Крайову Управу:

д-р Зиновій Ґіль, голова

д-р Рома Навроцька, секретар

д-р Роман Осінчук, голова Ради Мирян

« Previous Page

Рубрики

Свіжий номер

Church building in Ukraine: between old ruthenian traditions and russian synodal layers

Час ставати сильнішими

Товариство за Патріархальний Устрій Української Католицької Церкви

Рубрики

Підпишись на нашу розсилку