Українське Патріярхальне Товариство

У суботу, 28 серпня 1999 p., у Нью-Йорку відбулось перше засідання крайової управи Українського Патріярхального Товариства в США. Як звичайно наради, які відкрив голова крайової управи Олександер Пришляк, розпочато молитвою. Тому, що на останньому з’їзді перевибрано майже тих самих членів управи на чолі з А. Пришляком не потрібно було розподіляти функції поодиноким членам управи. Голова підкреслив, що скоро після з’їзду випрацював і розіслав обіжник до всіх відділів та делеґатур УПТ в США, у якому подано інформацію про відбутий крайовий з’їзд Т-ва і також підкреслено, що 7 вересня 1999 р. сповниться 15 років від дня смерти св. п. Патріярха, щоб з приводу цього відбути святочні сходини присвячені Патріярху Йосифові. До обіжника залучено матеріяли, що торкались св. п. Патріярха Йосифа.

На початку нарад Ігор Гайда прочитав протокол з останнього засідання управи, зміст якого нам пригадав проблеми, які стояли перед управою у той час і деякі з них дальше належить здійснювати. Також зачитано текст резолюції з’їзду, які пригадали членам управи, як належить плянувати дальшу працю. Голова при цьому зробив перегляд існуючих відділів та делегатур та вказав, де належно б зробити певні зміни у складі управ відділів, як також відмітив осередки у яких немає відділу УПТ. На основі заслуханих матеріялів відбувся жвавий обмін думками. Ще окремо обговорено питання відзначення 15-ої річниці смерти Патріярха Йосифа.

Журнал «Патріярхат» був одною з головних питань нарад, яке реферував Микола Галів. Він підкреслив, що журнал потребує під багатьома аспектами змін. Як уже відомо, що було зроблено заходи, щоби журнал з’являвся в Україні. Ідеться про те, щоби життя журнала «Патріярхат» продовжити в Україні. Із заходів, які в цій справі робив головний редактор Микола Галів покищо нічого не вийшло, але це не означає. що над тим не треба дальше працювати. Також була мова про те, щоби журнал з початком 2000 року видавати, як двомісячник. Таке питання також стояло на форумі крайового з’їзду. На основі інформації!, які є у посіданні редакції. а інформації в основному з України були бажання і особливі прохання, щоби ще на деякий час задержати журнал «Патріярхат» у таких рамках, як він є і видавати його покищо у діяспорі. Взявши це все до уваги, — я прийшов до переконання, сказав М. Галів, — щоби журнал «Патріярхат» залишити, так як є. себто ще на один рік залишити його місячником і видавати, як до тепер, у США. Конечним є переглянути склад редакційної колегії, його доповнити, чи змінити. М. Галів коротко підкреслив, яку вагому працю провів і проводить журнал. Журнал є широко поширений, порушує проблеми, які не є популярні, але конечні для життя і розвитку християнської думки. Поява журнала «Патріярхат». тепер у наш час є найбільш конечною і ми разом з нашими передплатниками і жертводавцями повинні докласти всіх зусиль для його дальшої безперебійної появи. Журнал має своїх противників, але має куди більше відданих прихильників, а можна навіть назвати подвижників. Ні більше, ні менше журнал «Патріярхат» є унікальним явищем у нашому релігійно-церковному житті, який заслуговує на всесторонню увагу і піддержку. Над висловленими думками відбулась жвава дискусія. Питання стояло перед учасниками засідання, чи залишити журнал «Патріярхат» місячником, чи двомісячником. Рішено більшістю голосів, щоби ще один рік журнал з’являвся місячником, а в дальшому перейшов на двомісячник і покищо редакція журнала залишається у діяспорі. Вибрано трьохчленну комісію для добору членів редакційної колегії (Микола Галів, Олександер Пришляк і Василь Колодчин).

Зачитано два останні Обіжники УПСО. У першому Обіжникові були порушені поточні справи мирянського руху. Також у ньому були погляди евентуальної поїздки Папи Івана-Павла ІІ в Україну і про ювілейні святкування 50-річчя УКЦеркви у Австралії. У другому Обіжнику підкреслено, що цього року сповняється 25-ліття існування Українського Патріярхального Світового Об’єднання (УПСО) і щоби з приводу цієї круглої дати написати історію мирянського патріярхального руху і так відзначити 25-ліття існування УПСО. Навколо цих питань, а зокрема написання історії мирянського патріярхального руху, розвинулась широка і багатогранна дискусія. В основному було схвалено, що написання історії мирянського патріярхального руху є добра, але виринула низка проблем і пропозицій щодо її реалізації. Підкреслено, що це широка тема і є багато документів, які треба буде їх надрукувати, щоби мати всесторонню уяву про постання і розвиток цього руху. Рішено, щоб цю справу добре передумати, а в основному підшукати кваліфікованих осіб, які могли б цю справу виконати. Для цього треба мати затруднену людину на повний час, мінімум на один рік.

Рома Гайда подала інформацію про екуменічну конференцію «Світло Сходу» «Orientale Lumen», що відбулась у Вашінґтоні у якій брали участь католики і православні. Темою конференції була Богородиця. Під час конференції були висунені цікаві думки на тему Пресвятої Богородиці. Також згадала про «Мілєс Єзу», його працю і завдання та висловила деякі застереження. Також згадала, що виготовила проект для третьої і тим самим заключної сесії Патріяршого Собору УКЦеркви.

У зв’язку з 2000 роком з народженням Ісуса Христа запляновано запросити українських православних мирян, а також з Бабтистського Об’єднання. Вирішено, що над тим треба працювати та підшукати відповідних доповідачів. Таку конференцію корисно відбути у наступному 2000 році.

Успішні наради закінчено подячною молитвою.

М. Галів

В суботу, 22 травня 1993 p., у Нью-Йорку, у приміщенні Наукового Товариства ім. Шевченка, відбувся п’ятнадцятий з черги крайовий з’їзд делегатів Українського Патріярхального Товариства в Америці. На з’їзді були заступлені 16 відділів, які були репрезентовані понад сорок делегатами. Згідно з статутом крайові з’їзди Українського Патріярхального Товариства відбуваються що два роки. В цьому відношенні з’їзд прийняв поправку до статуту і вирішив свої з’їзди відбувати що три роки. Варто тут пригадати, що Українське Патріярхальне Товариство, а точніше зорганізований мирянський рух за піднесення Помісної УКЦеркви до гідности патріярхату, постав тоді, коли вже деякі наші організації у діяспорі припиняли свою діяльність і перестали існувати. Це були 1964 і 1965 роки.

Народження зорганізованого мирянського руху було драматичним, але без цього драматизму видющі були б не побачили, а неглухі були б не почули ось цієї загрозливої ситуації, у якій знаходилася наша Помісна УКЦерква. Без найменшого сумніву, в цій ситуації прапорним ім’ям було і залишилось — св.п. Патріярха Йосифа. За кілька років сповниться 30 років існування мирянського руху.

Завдання зорганізованого мирянського руху було не тільки змагатись за піднесення нашої Церкви до гідности патріярхату, але також підкреслити, що Христова Церква складається з трьох складових елементів, а ними були, є і будуть миряни, священики й ієрархія. На жаль, у нашій Українській Церкві удомашнився звичай чи практика, що Церква — це тільки ієрархія. На жаль, права мирян і священиків не бралось до уваги. Слід підкреслити, що під тим оглядом у Римо-католицькій Церкві після Вселенського Собору Ватиканського II миряни і священики мають більші права. Отже, з того часу досьогодні Українське Патріярхальне Товариство дальше старається, щоб миряни у нашій Церкві також мали свої права і мали вплив на ріст і розвиток нашої Церкви.

З’їзд молитвою відкрила голова Товариства Рома Гайда. Вона щиро привітала делегатів, що приїхали, щоб підсумувати пророблену працю та намітити плян праці. При цьому вшановано пам’ять тих, що відійшли у Божу Вічність, а зокрема названо духовного опікуна Т-ва о. мітрата Маріяна Бутринського й одного з основників мирянського руху, провідного діяча ред. Василя Качмара.

З’їздом керувала обрана президія в складі: Роман Левицький — голова; Володимир Саляк і Мирослав Троян — заступники голови, Надія Попель і Степан Голуб — секретарі. До почесної президії запрошено о. пароха із Чікаґо Івана Кротця і голову Українського Патріярхального Світового Об’єднан­ня (УПСО) Василя Колодчина. З’їзд прийняв запропонований управою порядок нарад і обрав комісії: верифікаційну, номінаційну, статутову і резолюційну. З’їзд привітали: Патріярх Мирослав-Іван, Владика Іннокентій Лотоцький, Владика Василь Лостен, Владика Роберт Москаль, протоігумен Христофор Войтина, ЧСВВ, о. Іван Кротець з Чікаго, д-р Леонід Рудницький від Св. Софії і Юрій Милаховський від відділу УПТ в Нью-Йорку.

За працю крайової управи звітували — голова Рома Гайда, заступник голови і одночасно організаційний референт Олександер Пришляк, другий заступник голови, який також виконував функцію секретаря, Василь Никифорук, скарбник Василь Сосяк. Окремо звітували: редактор журнала «Патріярхат» Микола Галів і адміністратор д-р Володимир Пушкар. Звітування закінчено звітом Контрольної Комісії, за яку звітував Теодор Крочак. Всі звіти були короткі й ділові. У звітах були віддзеркалені досягнення і труднощі в праці. На основі заслуханих звітів відбулась широка дискусія. Підкреслено, що критична ситуація в нашій Церкві у першу чергу залежить від наших владик. Звичайно, що можна мати оправдані претенсії до Апостольської Столиці за невизнання патріярхату нашої Помісної УКЦеркви й інше, але чи всі наші владики, самі для себе, визнали Патріярхат нашої Церкви? Чому після Синоду УКЦеркви, що відбувся у травні 1992 року, чотирьох владик написало окремого листа до Ватикану? Також відмічено, що американські владики стараються накинути цензуру деякій світській пресі. Підкреслювано, що на синодах приймаються рішення, але після того їх або не виконується, або не мають відваги їх оборонити. Події, що мали місце в Торонтській єпархії з номінацією Апостольського Адміністратора для Владики Ізидора Борецького, в обороні якого стала подавляюча більшість священиків цієї ж єпархії, — це дуже сумне явище. Чому Ватикан поза відомом Синоду й глави — Патріярха Мирослава-Івана робить такі потягнення? Знаємо, що Церква є для того, щоб служити, але не панувати. Правда, така незаконна номінація, себто поза Синодом УКЦеркви, сталась для філядельфійського митрополита і пройшла без спротиву, у Канаді так не пройшло. Делегати ставили питання, як можна пояснити, що крайовій управі не вдалося нав’язати будь-якого контакту з одиноким Митрополитом Степаном Суликом? На жаль, уступаюча управа не могла дати якогось логічного пояснення. Уступаюча управа підкреслила, що з усіма владиками мала дружні відносини і робила всі старання, щоб такі відносини нав’язати з Філядельфійською Митрополією, але без успіху. Також відмічено і недотягнення, а зокрема про те, що не поширено мирянської мережі. Це справді складне і важке явище до розв’язання. Правда, є багато мирян, які поділяють наші ідеї і готові їх кожночасно піддержувати, але не бажають бути членами і брати на себе членські зобов’язання.

Також обговорено проблеми журнала «Патріярхат», який є здобутком мирянського руху, бо вдержується завдяки читачам і щедрим жертводавцям. Журнал не одержує жодних дотацій, ані субсидій і є незалежний ні від кого. Він є власністю всіх мирян і читачів. Були думки і пропозиції, щоб журнал «Патріярхат» друкувати в Україні. Після закінчення дискусії голова Контрольної Комісії Т. Крочак подав внесок уділити абсолюторію уступаючій управі, що прийнято одноголосно.

Верифікаційна Комісія, яка перевірила протокол з попереднього з’їзду, за яку реферував Василь Никифорук, заявив, що всі записи віддзеркалюють перебіг з’їзду. За працю статутової комісії реферував Олександер Пришляк. Голова номінаційної комісії Василь Никифорук подав склад нової управи, до якої за незначними змінами вибрано наступних осіб: Олександер Пришляк — голова, Микола Галів, Василь Колодчин, Василь Никифорук, Оксана Бережницька, Стефанія Бережницька, Роман Дубенко, Ярослав Клим, Оксана Луцька, Ігор Гайда, Сидір М. Тимяк, Степан Голуб і Осип Труш — члени управи. Контрольна Комісія: Василь Сосяк, Теодор Крочак, Іван Крих; заступники — Роман Левицький і Ярослав Білинський. Товариський суд: Олекса Мотиль, Юліян Головчак, Юрій Малаховський. Статутова комісія: Сидір Тимяк, Володимир Саляк, Володимир Медуха. Рада Мирян: Рома Гайда — голова, Мирон Куропась, Наталія Ґавдяк, Леонід Рудницький — члени.

Над зачитаним текстом резолюції вив’язалась широка і жвава дискусія. З одної сторони підкреслювано, що прочитані резолюції були задовгі, а з другої — постійно все додавались нові й нові пропозиції. Прийнято схематичний бюджет на черговий період праці.

Новообраний голова Олександер Пришляк в імені свойому і вибраних членів управи подякував за вибір і довір’я та заявив, що докладе всіх зусиль, щоб дальше успішно продовжувати працю на так важному відтинку, яким є зорганізований мирянський рух у нашій Помісній УКЦеркві. Молитвою закінчено наради з’їзду.

Безпосередньо після з’їзду відбулась заходами попередньої крайової управи доповідь на тему: «Помісність УКЦеркви в обличчі централізації Католицької Церкви», яку виголосив о. Іван Кротець, парох свв. Володимира й Ольги в Чікаго. Слід підкреслити, що це була особливо актуальна доповідь. Доповідач подав широку й глибоку аналізу ситуації Христової Церкви в цілому і на цьому тлі зокрема Української Католицької Церкви. Доповідач о. Кротець мав відвагу називати всі проблеми їх властивими іменами. Відмітив, що, без найменшого сумніву, нашій УКЦеркві діється кривда, але в цьому вина не тільки сторонніх чинників, але нас самих. Ми повинні в цих справах в першу чергу звертатись до наших владик. На основі виголошених думок о. Івана розгорнулась широка дискусія. Доповідача окремо представив новообраний голова О. Пришляк і також провадив дискусією. Дискусію продовжено при каві.

Микола Галів

Новообрана управа Українського Патріярхального Товариства в суботу, 28 серпня 1993 p., в Нью-Йорку, у приміщенні НТШ відбула своє перше засідання. Наради розпочато молитвою. Голова управи Олександер Пришляк привітав членів управи та запропонував порядок нарад, який прийнято без змін. Спершу проведено розподіл функцій в управі. Голова О. Пришляк при цьому відмітив, що обрана до управи д-р Стефанія Бережницька з деяких причин просила звільнити її з обов’язків члена управи. При цьому була мова про кооптацію нових членів управи та намічено деяких осіб для обговорення з ними. Управа уконстатувалась наступно: Олександер Пришляк — голова, Микола Галів — заступник голови і головний редактор журналу «Патріярхат», Василь Никифорук — заступник головні фінансовий референт, Ігор Гайда — секретар, Осип Труш — пресовий референт, Василь Колодчин — голова УПСО і член управи, Оксана Бережницька, Роман Дубенко, Степан Голуб, Ярослав Клим, Оксана Луцька — члени управи. Крім цього є в пляні докооптувати двох членів управи.

Голова УПСО інж. Василь Колодчин, який був в Україні, подав короткий звіт з побуту в Україні. В тому часі відбулись дві особливого значення мирянські події — це Конференція Світового Християнського Конгресу і 60-річчя «Української Молоді Христові». Обидві імпрези відбулись у Львові. Про їх значення і перебіг не будемо довше зупинятись, бо про них є в цьому числі журнала стосовні статті, як також цій тематиці присвячена титульна сторінка. В. Колодчин підкреслив, що з рамени УПСО, як також Світового Християнського Конгресу, відвідав президента України Леоніда Кравчука, з яким провів ділову розмову на релігійно-церковні питання, зокрема справи патріярхату УКЦеркви. Нотатка про цю зустріч була у вересневому числі «Патріярхату». Відмітив також, що мав авдієнцію у Патріярха Мирослава-Івана. Розказав про різні труднощі, які мають місце в нашій Церкві.

Василь Никофорук, який також в останньому часі був в Україні, розповів свої спостереження. На жаль, в тому часі не було Патріярха Мирослава-Івана у Львові, бо виїхав до Риму. Був на авдієнції у Митрополита Володимира Стернюка. Також зустрічався з Владикою Василиком та священиками.

Під час обговорення заслуханих звідомлень, як також додаткових інформацій про ситуацію нашої Церкви в Україні відмічено, що навколо Святоюрської Гори є багато різних пліток і говорень. Одні постають на тлі особистих порахунків, заздрости, але не можна виключити свідомо плянованої злоби. Без сумніву, не все є в найкращому стані. Недобре, що українська інтелігенція чомусь оминає храм св. Юра. Нездоровим явищем є те, що існує поділ між священиками діяспорними, що є в Україні, і місцевими. Така ситуація не спричиняється до розвитку нашої Церкви. Замість гоїти наболілі рани, займаються особистими, дрібними, малого значення справами. В тому відчувається брак тієї священичої самопосвяти — справжнього служіння у Церкві. Як мало ми вміємо користати з тієї Божої благодаті, яку нам послав Всевишній Господь…

В дальшому нарад обговорено пляни праці, проблеми журнала «Патріярхат»— адміністрації і редакції. Прийнято пропозицію, щоб хоч квартально видавати «Патріярхат» в англійській мові з призначенням для католицької ієрархії і ватиканських чинників, щоб їх інформувати про проблеми нашої Церкви. В цьому напрямі зроблено певні пляни. Для цього потрібно буде великої допомоги зі сторони мирян. Також підкреслено, що наші члени відходять у той світ, наші ряди ріднуть і є потреба приєднувати нових і молодих членів. Вирішено, щоб відвідати наших владик і перевести з ними розмови на різні релігійно-церковні питання.

Зокрема треба заторкнути питання невірних інформацій патріяршої канцелярії, яка інформує, що Апостольська Столиця затвердила запропоновані нові єпархії Синодом УКЦеркви, не підкресливши, що не всі. Така дезінформація нічого доброго не віщує, бо це є обдурювання самих себе. Також обговорено болюче питання Торонтської єпархії. Підкреслено факт, що Владика Борецький мав відвагу стати в обороні прав нашої Церкви. Владика Борецький просив на Синоді УКЦеркви у Львові призначити йому помічника-єпископа, але не адміністратора. Прохання все треба брати до уваги, але не безперебійно ігнорувати, як це зробив Ватикан.

Обговорено питання фінансів. Управа без фінансових засобів є не здібна щось зробити. Вона і без цього віддає багато своєї праці, часу, але також не раз оплачує зі своєї кишені поїздки. Для переведення заплянованої дальшої праці потрібно фінансових засобів. Щоб не постійно займатись жебраниною, управа заплянувала видати окремі жетони, що повинні бути розпродані під церквами, що, може, хоч дещо збагатить порожню касу крайової управи. Крім вище згаданих питань також порушено низку менше важливих внутрішніх питань. Голова О. Пришляк подякував учасникам за ділову участь, і молитвою закінчено наради.

Делегація Патріярхального Товариства відвідала УНС і редакцію «Свободи»

В понеділок, 30 серпня 1993 p., делегація мирянсько-патріярхального проводу у складі: голова УПСО Василь Колодчин, голова Українського Патріярхального Товариства в США Олександер Пришляк, редактор журнала «Патріярхат» Микола Галів і заступник УПТ-ва Василь Никофорук відвідали спершу Український Народній Союз, зустрінувшись з його президентом Уляною Дячук та довголітнім секретарем Володимиром Соханом, а після цього відвідали український щоденник «Свобода», що цього року у вересні відзначає свій радісний ювілей з нагоди сторіччя його появи, себто служіння українській громаді на північному континенті Америки.

Василь Колодчин подякував голові УНС Уляні Дячук за те, що погодилась прийняти нашу делегацію, вислухати наших інформацій та спільно обмінятись думками на релігійно-церковні питання. Спершу В. Колодчин поінформував про події на релігійно-церковному відтинку, що відбулись в Україні — Львові, яких він був безпосереднім учасником. Це була цікава конференція Світового Християнського Конгресу, на форумі якої було виголошено низку вагомих доповідей на релігійно-церковні проблеми. Підкреслив, що існування Світового Християнського Конгресу, який очолюють двоє співголів — відомий депутат до Верховної Ради України Михайло Косів і голова Українського Патріярхального Т-ва Василь Колодчин, не є довге, бо тільки що пройшов один рік. Організація є формально і правно зареєстрована в уряді і має свій правний статус. Хоч новостворена мирянська організація має чимало труднощів, але перед нею є великі конструктивні, у релігійно-церковному житті, перспективи. Також поінформував про ювілейний з’їзд з нагоди 60-річчя «Української Молоді Христові». Це була справді величава релігійно-християнська імпреза, у якій взяли участь тисячі української молоді. В цьому велика заслуга проводу організації «Українська Молодь Христові», а зокрема відомої в цьому русі Лесі Крип’якевич, яка справді є душею починів і реалізації праці УМХ. Відмітив, які існують труднощі на церковному відтинку. Згадав останні комунікати, які вийшли з патріяршої канцелярії у Львові, а саме затвердження Апостольською Столицею нових єпархій в Україні, які висунув Синод УКЦеркви. В комунікаті поминено згадати, що Синод УКЦеркви просив затвердити Чернігівсько-Вишгородську єпархію, якої не затверджено, як також нічого не сказано про Луцьке єпископство. Окремо наголошено питаня, що Апостольська Столиця досьогодні, де вже є територія, не визнала патріярхату Помісної УКЦеркви. Олександер Пришляк висловив подяку УНСоюзові, а зокрема його пресовим органам «Свобода» і «Юкреїніян Віклі», за поміщення статтей на церковні теми, підкресливши при тому, що ми знаємо, що президент УНСоюзу Уляна Дячук мала з приводу цього неприємності зі сторони наших владик в США, які, застрашуючи, намагались закрити уста нашій пресі, нашим журналістам. Це болюче, що таке сталось у вільній країні, де існує справді свобода слова.

Микола Галів, додаючи до висловлених думок, підкреслив, що питання, які ми тут підносимо, про які говоримо, це не є тільки справою патріярхальних товариств, патріярхальних діячів чи журнала «Патріярхат», але нас усіх, тих, що належать до Української Католицької Церкви. Тими справами повинні цікавитись і до них займати становище всі, щоб і тут і там, на вершках, побачили, що за такою поставою у нашій Церкві стоїть не якась група осіб, але широке мирянство, українські громадські і навіть політичні організації.

Навколо висловлених думок відбулося широке обговорення цих питань. Господарі ставили ще цілу низку питань, на які відповідали гості. Звичайно, при цьому не поминено справи Торонтської єпархії, підкреслюючи, що Владика Ізидор, який став в обороні прав нашої УКЦеркви, в обороні постанов Синоду УКЦеркви, заслуговує на нашу повну підтримку.

На жаль, Ватикан у даному випадку поступив не дуже второпно і не по-християнськи, не взявши до уваги рішень Синоду і при цьому поминув главу нашої Церкви Патріярха Мирослава-Івана. На закінчення Василь Колодчин подякував господарям УНС Уляні Дячук і Володимирові Соханові за їх доброзичливість і дружню розмову, що тривала майже дві години.

Після цього делегація в тому ж самому складі відвідала український щоденник «Свобода». Тому, що головного редактора Зенона Снилика не було у редакції, бо перебував на вакаціях, делегацію увічливо прийняла заступниця редактора мґр Ольга Кузьмович. Як звичайно, з Ольгою Кузьмович все розмова пливе без перепон і труднощів, плинно і приємно. Тут знову Василь Колодчин зконцентрував увагу на свій побут в Україні і розповів свої враження про вище згадані дві імпрези: конференцію Світового Мирянського Конгресу на ювілейному з’їзді «Українська Молодь Христові», як також відвідини у президента України Леоніда Кравчука. При цьому також порушено проблеми Торонтської єпархії, справу юрисдикцій і низку інших питань. В. Колодчин висловив щиру подяку пані Ользі Кузьмович за її особливу увагу до праці Патріярхального Товариства.

Делегація також відвідала редакцію «Юкраїніян Віклі» але, на жаль, головний редактор «Юкреїніян Віклі» Рома Гадзевич була на вакаціях і не було інших редакторів, тільки одинока Христина Лев, якій делегація передала дружні вітання і поздоровлення та побажала дальшої успішної праці.

Візита у Владики-номіната о. Михайла Вівчара, чину редемптористів у Ньюарку

Згідно з рішенням крайової управи відвідати наших владик і обговорити сучасні питання нашої Помісної УКЦеркви — плян здійснюється. Тому, що були голова УПСО Василь Колодчин з Детройту і голова крайової управи Олександер Пришляк з Гартфорду в метрополії Нью-Йорку та в УНСоюзі в Ньюарку, вирішили при цій нагоді скласти візиту Владиці-номінатові о. Михайлові Вівчареві. Звичайно, не було для того достатньо часу, щоб це здійснити, але при допомозі члена управи Осипа Труша вдалося сконтактуватись з Владикою-номінатом, який був так ласкавий і прийняв згадану делегацію, до якої долучився Осип Труш. Зустріч відбулась у канцелярії парафії св. Івана Хрестителя в Ньюарку того самого дня, 30 серпня 1993 р.

Спершу висловлено гратуляції Владиці-номінатові о. Михайлові Вівчареві за таку честь — бути єпископом. При чому підкреслено, що це водночас великі обов’язки і відповідальність. Владика-номінат розказав дуже коротко про свій життєвий шлях, як він поступив до манастиря чину редемптористів. Владика уважно прислухався до висловлених різних думок делегації. Тут також заторкнуто багато релігійно-церковних проблем. На деякі з питань Владика дав свої відповіді, на інші відповідав, що мусить їх простудіювати. Він підкреслив, що вже телефонував до Владики Іннокентія Лотоцького і просив його, щоб він там дальше залишався і буде йому допомагати і як треба буде десь піти репрезентувати, зможе це добре зробити і служити йому своїми порадами. Розмова проходила в дружній атмосфері. Олександер Пришляк подякував Владиці за його доброзичливість, увагу і що вислухав наших думок. Водночас просив, щоб і в майбутньому ми могли зустрічатись і спільно обговорювати наші релігійно-церковні питання. Побажав Владиці на новому, дуже важливому становищі у Церкві, багато успіхів у праці на славу Божу і добро української Церкви й народу. Владика Михайло висловив свою радість і вдячність, що його відвідали.

Микола Галів

 

Загальні Збори Українського Патріярхального Товариства відбулися 5 вересня 1992 р. Зі звітів управи ми довідалися, що управа відбувала свої засідання кожного місяця, на яких були обговорювані актуальні справи Товариства та нашої Церкви в Україні і в діяспорі. Вислано до Папи Івана-Павла II лист-прохання, щоб Апостольська Столиця визнала Українську незалежну державу. Члени управи також брали участь у праці в інших організаціях і в Українській Центральній Репрезентації.

Радісно вітали переїзд Патріярха Мирослава-Івана Кардинала Любачівського до осідку Патріярхії собору св. Юра у Львові. Слова «За єдність Церкви і народу» займали вагоме місце в нашій праці і старалися практикувати у нашому житті. Цікавились нашою Церквою Польщі. Деякі члени з управи побували на Україні, зложили візиту Митрополитові Володимирові Стернюкові і висловили признання за його віддану підпільну працю.

Очевидно окреме місце займала справа визнання Патріярхату УГКЦ. Ця справа була стало порушувана, бо зволікання Апостольською Столицею визнання цієї гідности для УГКЦ є кривдячим для всього українського народу. Не знаходимо жодних ні правних, ні канонічних обставин, щоб оправдували зволікання. Швайцарський досконалий знавець ситуації в московській патріярхії сказав, що західні екуменісти не здають собі досьогодні справи, що представники РПЦеркви були нещирі, бо їх Церква переконана, що вона єдина є істинною Церквою, а всі інші єретичними. Відзначено 100-ліття з дня народження Патріярха Йосифа і перенесення його тлінних останків до Львова.

Владика Михайло Микицей так до нас писав: «Ваша праця дає великий вклад до релігійного і національного відродження нашого народу, тому вам належиться велика дяка та найкращі гратуляції».

Контрольна Комісія перевірила касову книгу й поставила внесок на уділення довір’я уступаючій управі. Цей внесок Загальні Збори одобрили.

Уступаючий, основник і довголітній голова, мгр Антін Хлопецький іменований Загальними Зборами почесним головою Товариства за віддану працю.

Нову управу очолив Осип Ткачук, Роман Зінко — заступник голови, Василь Новотаський — секретар, Роман Сасик — скарбник, інж. Ростислав Ільницький і Олександер Литвин — члени. Контрольна Комісія: інж. Степан Тауридзький і Яромир Фесолович.

А. Хлопецький

В неділю, 6 грудня 1992 року, відбулись Загальні Збори Українського Патріярхального Товариства — відділ в Нью-Йорку. Голова управи відділу Микола Галів молитвою започаткував наради зборів. Відкриваючи, тепло привітав усіх учасників і окремо привітав голову Українського Патріярхального Світового Об’єднання (УПСО) інж. Василя Колодчина з Детройту. Після цього вшановано світлу пам’ять членів Товариства, які в останній звітній каденції перенеслись у той світ, називаючи померлих членів поіменно.

Для керування нарадами зборів обрано президію в складі: Василь Никифорук — голова і Олекса Мотиль — секретар. Президія запропонувала схвалення порядку нарад, який прийнято без змін. Голова УПСО Василь Колодчин привітав учасників загальних зборів і коротко розказав про свою працю, як голови УПСО, перебуваючи кілька разів в Україні з метою нав’язання мирянської співпраці, згадавши при тому про останній Синод нашої Церкви, що відбувся у травні у Львові, і Світовий Конгрес Мирян, що відбувся під кінець серпня 1992 р. у Львові.

Докладний протокол з попередніх Загальних Зборів прочитав Ярослав Клим. Після цього слідували звіти з проведеної праці уступаючої управи. Перший звітував голова управи Микола Галів. Спершу вибачився, що каденція уступаючої управи тривала довше, як за статутом належало. Для цього були об’єктивні причини. Звітодавець також завважив, що не буде вичисляти, скільки відбуто засідань, які проведено акції, святочні збори чи звичайні збори, бо про це напевно скажуть наступні звітодавці, секретар і скарбник. Натомість М. Галів звернув увагу у своєму короткому звіті на проблему постання і потребу існування Українського Патріярхального Товариства. Товариство поставало як організація «ад гок», бо здавалось, що поставлена ціль буде скоро здійснена, але виявилось дещо інакше. Крім цього, у праці виявилась конечна потреба існування такого мирянського руху у нашому релігійно-церковному житті, як це є у латинській Католицькій Церкві. Також підкреслив, що для Товариства дехто передбачав коротке життя, себто приписували йому фаталістичну тезу «солом’яного вогню», але мирянський зорганізований рух своєю наполегливою і безперебійною працею заперечив цю тезу, і ось скоро сповниться три десятки років активного існування Українського Патріярхального Товариства, яке здобуло собі заслужене право громадянства. Підкреслив дальшу потребу існування Товариства, яке дотепер провело вагому працю і перед яким дальше стоять великі завдання. Підкреслив, що праця управи проходила гармонійно і співдружньо. Дякуючи всім членам управи за співпрацю, окремо висловив подяку секретареві Ярославові Климу, а також подякував усім членам Товариства, що допомагали у здійсненні плянів управи. Секретар управи Ярослав Клим подав загальне тло, на якому відбулась праця в загальному і його особисто як секретаря. Підкреслив рух членства і сказав, що зараз трудно все вичислити, бо каденція була довга і якщо б бажалось все назвати, то нам забрало б багато часу. Довголітній скарбник Товариства Ярослав Пастушенко у своєму звіті назвав стан каси, які були джерела прибутку, це в першу чергу з членських внесків і з відбутих імпрез. Із збірок, які відділ переводив на так звану «писанку», яка мала все своє призначення на допомогу Церкві в Україні, які все пересилалось до Патріярха Мирослава-Івана або на «Патріярший Фонд», тоді пересилалось до Товариства Св. Софії у Філядельфії. Відділ також переводив збірку у час різдвяних свят на коляду для журнала «Патріярхат», яка пересилалась до Адміністрації журнала. Також короткий звіт склала заступниця голови Оксана Луцька. Звіт Контрольної Комісії склав д-р Іван Сєрант, підкресливши, що під час перевірки фінансового діловодства знайдено все в належному порядку, як також переведено перевірку діловодства секретаря, книгу протоколів, книгу прихідних і вихідних листів, і все було знайдено в найкращому порядку. У свій час голова Контрольної Комісії подав внесок на уділення довір’я.

Над звітами відбулась коротка дискусія, а після цього, на пропозицію Контрольної Комісії, уділено уступаючій управі абсолюторію.

Голова Номінаційної Комісії Юрій Малаховський подав звіт проведеної праці. Він підкреслив, що комісії не вдалося знайти кандидата на голову, наголошуючи при тому, що не можемо більше ставити кандидатури уступаючого голови, бо він є переобтяжений різними обов’язками. Навколо цієї проблеми зав’язалась коротка дискусія, у наслідок якої Олекса Мотиль запропонував на голову Юрія Малаховського. По короткому обміні думок Юрій Малаховський погодився взяти на себе обов’язки голови. Крім голови Ю. Малаховського до управи ввійшли: Оксана Луцька, Ярослав Клим, Надія Попель, Галина Кіляр, Юрій Костів і Юрій Навроцький. До Контрольної Комісії обрано: д-р Іван Сєрант — голова, Ярослав Пастушенко і д-р В. Стець — члени. Товариський Суд: Олекса Мотиль — голова, Любомира Артимишин і Тарас Шумилович — члени. Ярослав Клим запропонував, щоб Загальні Збори Миколу Галіва вибрали почесним головою. Пропозицію прийнято. Новообраний голова Юрій Малаховський подякував за вибір, а водночас подякував президії за успішне переведення нарад Загальних Зборів і молитвою закінчив наради.

М. Г.

Чотирнадцятий З’їзд делегатів Українського Патріярхального Товариства в Америці, що відбувся 25 травня 1991 р. у Філядельфії, проходив на тлі сучасних подій на церковному полі в Україні, повернення її глави, Блаженнішого Патріярха Мирослава-Івана Любачівського до Львова, організування мирянського руху в Україні.

Приявність Архиєпископа Митрополита Володимира Стернюка на З’їзді підтвердила одність Церкви в Україні та діяспорі.

1. Учасники 14-го З’їзду Делегатів УПТ вітають їх Блаженство, Патріярха Мирослава-Івана Любачівського з нагоди його повороту до Львова, осідку Києво-Галицької Митрополії Української Католицької Церкви та, заявляючи піддержку усіх його змагань для закріплення Патріярхального устрою нашої Церкви, бажають йому Божого благословення та успіхів у праці.
2. Учасники З’їзду з пошаною клонять голови перед Митрополитом Володимиром Стернюком, єпископами, духовенством, монашеством та вірними Української Греко-католицької Церкви за їхнє ісповідництво віри, стійкість та вірність Вселенській Церкві. — завдяки яким ця Церква перетривала час гонення та переслідувань і тепер відроджується до нового, повного життя.
3. З’їзд стверджує і підкреслює, що є тільки одна, неподільна Помісна Українська Католицька Церква, з тою самою духовою спадщиною і благочестям, — тому рішуче п’ятнує сепаратистські дії двох закарпатських владик, єп. Івана Семедія і Йосифа Головача, як також подібні ідеї, які починають зароджуватися серед певних кіл в діяспорі. З’їзд також осуджує намагання єп. Гірки денаціоналізувати нашу Церкву в Чехо-Словаччині.
4. Учасники З’їзду висловлюють велике негодування, що визнання Патріярхату Помісної Української Католицької Церкви Ватиканом ще дотепер не здійснено, тоді коли найважніший його аргумент — брак власної території — вже відпав. Визнання Патріярхату Апостольською Столицею піднесло б у великій мірі авторитет нашої Церкви і причинилося б до стабілізації та упорядкування міжконфесійних відносин в Україні.
5. З’їзд Делегатів стверджує, що Українська Греко-католицька Церква, яка відроджується з руїн і попелу в Україні, потребує нашої постійної, добре заплянованої помочі. Існує велика потреба поглибити всебічне духовне життя мирян, зокрема молоді. Невідкличною потребою є забезпечити відповідне виховання і богословські студії кандидатам на священиків — тому тепер було б на часі перенести і розбудувати в Україні УКУ, який світлої пам’яти Блаженніший Патріярх Йосиф саме з такою метою заснував у Римі. В тій цілі також треба б підсилити Патріярший Фонд св. Софії.
6. З’їзд Делегатів, у дусі Христової Євангелії, закликає всі християнські громади в Україні до взаємної любови, пошани та братерства. В тому ж дусі З’їзд радить почати якнайскоріше всеукраїнський екуменічний діялог.
7. Учасники З’їзду Делегатів, визнаючи право існування усіх віровизнань і Церков в Україні (або в Українській Державі), рівночасно стверджують, що число і спосіб наставлення владик Римо-католицької Церкви поза межами її території,порушують права Помісної Східньої Церкви і виявляють тенденцію створити упривілейований статус для Римо-католицької Церкви, що є неспівзвучне з постановами Собору Ватиканського ІІ. Воно також дає матеріял для пропаганди, немов би Католицька Церква сприяла латинізації України.

В неділю 2 лютого 1986 p., в Нью-Йорку, у пополудневих годинах відбулось чергове засідання крайової управи Українського Патріярхального Т-ва в США. Після переведення молитви та формальних справ голова крайової управи та поодинокі члени, відповідальні за референтури, склали короткі інформативні звіти з переведеної праці. Голова Т-ва інж. Олександер Пришляк поінформував про свої поїздки до ближче і дальше віддалених відділів та мужів довір’я, а зокрема у Фльориді та в Каліфорнії. Там він контактувався з представниками і поодинокими членами Т-ва. При нагоді зустрічей установляв нові зв’язки з членами та вказував на важливість проблем, що ними займається Т-во. Подав інформацію про відбуті авдієнції у наших владик в США, під час яких делегації Т-ва з’ясовували питання акції збирання підписів до Папи Івана-Павла II у справі визнання патріярхату Помісної УКЦеркви. В деяких випадках крайова управа тільки обмежилась до інформативного листа. В справі акції збирання підписів від управи були розіслані до всіх наших клітин відповідні листи й інформації.

Про організаційні справи звітував організаційний референт Ігор Гайда, а фінансові проблеми Т-ва представив фінансовий референт Роман Левицький. Заступник голови Дарія Кузик поінформувала про проведені заходи та підготовку висилки відповідних матеріялів про нашу Церкву та її ситуацію до чужинецьких церковних достойників. Ці матеріяли включають інформації про нашу Церкву на Україні та в діяспорі.

Після загальних інформацій ще раз обговорено питання акції переведення збірки підписів до Папи Івана-Павла II за визнання патріярхату для нашої Помісної УК Церкви. Стверджено, що дотепер не було визначено офіційної дати, коли починається збирати підписи. Дотепер це був час підготовки та узгіднень деяких формальних справ. Тому, що це питання не було виразно поставлене, то деякі відділи вже переводили збірку підписів. Властиво, це по суті не суперечить заплянованій акції, але відтепер, після вичерпання всіх питань, офіційно починається акція збирання підписів, яка триватиме до вересня 1986 р.

Тому, що цього року проминає рівно 40 років від ліквідації нашої Української Католицької Церкви на т.зв. «львівському соборі» в 1946 p., обговорено певні форми відповідного відзначення та обговорено запляновану Українським Патріярхальним Світовим Об’єднанням акцію оборони Йосипа Терелі. В цій справі управа УПСО подала відповідні інформації, які належить здійснити на місцях по відділах у всій українській діяспорі. В цій же справі були надруковані в журналі «Патріярхат» та українській пресі відповідні матеріяли та звернення.

Окремо обговорено плян відзначення 1000-ліття християнства на Україні. Тут висувались різні думки та пропозиції. Йшлось про те, що саме може з приводу такої виняткової дати зробити наше Т-во? Над цим проведено довшу дискусію. Вирішено, що варто було б з приводу цієї дати написати коротку працю — історію постання і працю Українського Патріярхального Т-ва, зібрати всі відгуки, статті, що появились в чужинецькій пресі, бо це колись може послужити, як добрий джерельний матеріял. Вирішено в цій справі звернутись до деяких поодиноких осіб, що зробить президія управи.

Під кінець засідання обговорено деякі формально-технічного порядку питання журнала «Патріярхат», а поруч з тим порушено справу поточних матеріялів до «Патріярхату». Над цими питаннями розв’язалась коротка дискусія та вирішено негайно полагодити найбільше пекучі питання формального порядку.

На закінчення нарад голова О. Пришляк подякував усім за ділову участь у засіданні й молитвою закрив наради.