«Вісті з Риму»

В грудні 1988 р. редакція «Вістей з Риму» отримала цікавий лист з України, уривки з якого друкуємо, зберігаючи мову оригіналу.

Доземний поклін Блаженнішому Патріархові Його Еміненції Кардиналу Мирославу-Івану, наша синівська любов, відданість та прохання благословити на дальшу працю.

Вітання усім соратникам, друзям, симпатикам!..

Що, на мою думку, варте уваги насамперед?

Поточний момент, становище Церкви й духовенства, перспективи легалізації — ось основні питання, що стоять на порядку й хвилюють як Вас, так і нас.

На сьогодні маємо, як ніколи за останні 40 років, воістину подивугідну масу вірних, що свідомо й самовіддано виявляють волю та бажання своєю працею прислужитись задля добра Церкви.

Народ у стані збудження, відчув свою силу й прагне реалізувати її. В найближчі місяці ця маса ще зросте. Потрібні кардинальні кроки з боку Найсвятішого Отця, зокрема проголошення Патріархату. Ми, зі своєї сторони, робимо вже й робитимемо ще й ще відповідні кроки … Москва за всяку ціну прагне провести конференцію з гуманітарних проблем у рамках Хельсінського процесу й отримати позику в 10 мільярдів доларів, аби спасти кризовий стан «перебудови» економіки в цілому. Все це сприяє нашій справі тут, в Україні… Потрібні концентрація волі й тиску на західні уряди… Потрібні тиск, власна й національна гідність, але не ультиматуми. Про поточний момент належалося б говорити більше, але брак часу…

Наше духовенство, зокрема єпископат, живе в згоді й виявляє, як на свій вік та можливості, подивугідну активність… Церква вистояла в катакомбах саме в єдності з народом, а уподібнена до РПЦ розчиниться в ній.

Ми провели ще декілька ювілейних святкувань, не таких, звичайно, багатолюдних, як Зарваниця чи Грушів, але й вони ще раз показали і властям і нам, що народ безмірно прагне Церкви, а в Ній — патріотичних виявів. Тому наша Церква не може базуватись на космополітизмі й підпорядковуватись дер­жаві… Звідси: потрібна загальна активізація української діаспори, в разом з нею й активізація Найсвятішого Отця, зокрема проголошення Патріархату й беатифікація наших святих…

Ще раз прошу прийняти мої найкращі побажання.

З глибокою пошаною
Підпис

* Передруковуємо за «Вістями з Риму», січень 1989 р.

(УПБ, Рим) – 20 вересня 1985 p., напередодні Синоду української католицької ієрархії, представник італійського відділу ватиканського радіо провів з
Блаженнішим Мирославом-Іваном інтерв’ю, яке передано на хвилях етеру
та опубліковано в бюлетеніцього ж радіо дня 21 вересня ц.р.
Помішуємоповністю український переклад цього інтерв’ю.

* * *

Питання: Якої вагомости є цей Синод для української Церкви і її вірних?

Відповідь: Найважливіше значення Синодуукраїнської католицької ієрархії є у факторі одности цілої Української Католицької Церкви на Батьківщині й у діяспорі. Дійсно, українські католицькі вірні творять єдину Церкву, хоч розсіяні вони по цілому світі. Зваживши силу обставин, я є одиноким представником нашої Церкви на Батьківщині та в країнах європейського Сходу; ми разом із іншими єпископами українських поселень застановимося над проблемами підготовки святкування Ювілею Тисячоліття християнства в Україні, який буде в 1988 році; над започаткуванням беатифікаційних процесів і документацією про мартирологію української католицької Церкви і над кодифікацією канонічного права Української Католицької Церкви, як теж розглянемо й інші справи пасторального характеру.

Другий дуже важний аспект цього Синоду є продовження здійснювання соборового декрету, який пригадує східнім католицьким Церквам, щоб вони рядилися згідно з власними традиціями й правами. І дійсно, це відоме, що синодальна структура є саме правдива й властива для східніх помісних Церков свого права. Тому ми дуже вдячні Святішому Отцеві, що визнав нам це наше прадавнє право, і сам цей факт, що Синод відбудеться у Ватикані, є конкретним доказом повної єдности Української Католицької Церкви з Петром, із збереженням усіх наших питоменностей.

Питання: Скільки єукраїнців-католиківнаБатьківщині й у світі?

Відповідь: В Україні й у Совєтському Союзі, згідно з останніми відомостями, є принаймі 4,500,000 українців-католиків, у Польщі — біля 500,000, у Чехо-Словаччині біля 350,000, в Югославії 50,000. У західніх країнах: у ЗСА біля 250,000, у Канаді 210,000, в Австралії 30,000, в Арґентіні й Парагваї — 120,000, у Бразілії 130,000, у Західній Европі (Велика Брітанія, Франція, Німеччина, Австрія, Голляндія, Бельгія, Скандінавія, Еспанія, Швайцаріяй Італія) біля 70,000. У цілому є понад шість мільйонів вірних, з’єднаних між собою католицькою вірою і з Петровим Наслідником.

* Передруковано з «Вістей з Риму», вересень 1985 р.

Після довшої перерви появилось нове число «Вісті з Риму», в якому заповіджено, що вони будуть появлятись регулярно КОЖНОГО МІСЯЦЯ. «Вісті з Риму» редагує Редакційна Колегія, а відповідальним редактором є о. д-р Іван Дацько. «Вісті з Риму» інформують про нашу Українську Церкву на Україні та в діяспорі. Ціна одного примірника 1 дол. Замовлення слати на адресу: «Вісті з Риму», С.Р. 4850, 00150, РОМА Остієнзе, Італія.