Свіжий номер

«Тайно образующе». Молитви візантійської Літургії як містагогія

Час ставати сильнішими

Стати автором

Ярослав Пастушенко

Багаточисельна українська громада попрощала у Божу вічність Ярослава Пастушенка

У суботу, 25 квітня 1998 p., в Нью-Йорку, після короткої і важкої, невилікованої недуги, на 85-му році життя помер видатний громадсько-політичний, економічний і релігійно-церковний діяч директор Ярослав Пастушенко. У похоронних відправах взяла участь багаточисленна! українська громада метрополії Нью-Йорку, які почались Панахидою, яку відправив о. Лаврентій, ЧСВВ у похоронному заведенні Петра Яреми в Нью-Йорку, що відбулась 28 квітня 1998 р. Після Панахиди покійного Ярослава прощав у безповоротню Божу Вічність від Крайової Управи Українського Патріярхального Товариства, як колишнього довголітнього члена крайової управи, журнала «Патріярхат», як співробітника, Олександра Пришляка, Василя Колодчина й Володимира Пушкара, а також в імені Гарвардського проекту Комітету Тисячо-ліття Хрещення Руси-України, Микола Галів. Отець диякон Юрій Малаховський прощав від управи відділу Українського Патріярхального Товариства у Нью-Йорку, якої членом покійний був довгі, довгі роки. Марійка Шуст прощала покійного, як щедрого мецената Українського Музею в Нью-Йорку, а Галина Поритко прочитала прощальне слово, присутнього на Панахиді Володимира Мелька з дружиною від Рогатинського Комітету, де вони ходили до гімназії і там же склали іспит зрілости — середню освіту. Заупокійна Служба Божа, яку відправив о. Лаврентій, відбулась 29 квітня, у церкві св. Юра, при численній участі друзів, близьких і знайомих покійного, під час якої прощальне слово виголосив в імені парафії о. Лаврентій.

На цвинтарі св. Андрія у Бавнд Бруку о. Лаврентій провів надгробні моління і запечатав гріб. Над могилою промовляла Мирослава Вишивана. Безпосередньо після похоронних обрядів відбулись, в одному з поблизьких ресторанів, поминки, які відкрив молитвою і поблагословив їжу о. диякон Юрій Малаховський. Під час поминок слово про покійного виголосив д-р Степан Ворох, голова збіркового комітету Гарвардського проекту Тисячоліття Хрещення Руси-України. На закінчення, в імені дружини покійного Надії та родини, висловив щиру подяку всім, що прийшли відпровадити в останню дорогу Ярослава Пастушенка, сестрінок покійного Юрій Цапп. Після цього о. диякон Ю. Малаховський молитвою закрив поминки.

Належить підкреслити, що покійний дир. Ярослав Пастушенко належав до особливих особистостей у нашому українсько-громадському, політичному, економічному й релігійно-церковному житті.

Ні більше, ні менше, якщо так можна сказати, Ярослав Пастушенко був сам у собі своєрідною, солід­ною, громадською інституцією.

Ярослав Пастушенко народився 29 жовтня 1913 р. на Веселій Горі, біля села Мозолівки, що на Тернопільщині, у багатодітній родині. Батьки Пастушенка мали чотири дочки і сім синів, Ярослав був наймолодший. Батьки дали Ярославу глибоко-релігійне й родинне виховання та прищепили любов до українського народу, до України. Середню освіту Ярослав започаткував у Бережанській Гімназії, але через деякі труднощі з польською владою, був змушений перенестись до Рогатинської Гімназії, де і закінчив середню освіту. Ярослав належав до здібних учнів, а зокрема був добрий у математиці. Після закінчення Рогатинської Гімназії вписався на студії у Львові — комерсія-купецтво-торгівля. Першою працею Ярослава Пастушенка була праця у відомому, в той час, видавництві Тиктора. Тут Ярослав одержав не тільки певний досвід, але разом з тим запізнався з цілою низкою визначних людей і побачив як працює видавнича справа.

На жаль, не довго прийшлось Ярославу працювати у видавництві Тиктора, бо упадок польської держави в 1939 р. перекреслив всі пляни. Нові обставини, прихід більшовиків, змінив цілу ситуацію і життя Ярослава набрало інших форм. У між часі Ярослав Пастушенко одружується з Надією з Комуницьких і вже, в дальшому, ділили разом долю подружого життя.

Німецько-більшовицька війна та прихід в Україну гітлерівської окупації виявився трагічним для українського народу й в тому також для Ярослава Пастушенка, якого арештувало гестапо, але йому вдалось якось вирватись з їх рук.

Слід підкреслити, що Ярослав Пастушенко мав нахил і своєрідну харизму до комерсії, якої ніколи не покидав. У Львові відкрив свою крамницю, яка успішно просперувала. Наближаючийся другий прихід більшовиків на Західну Україну заставив молоде подружжя Пастушенків долучитись до великого ісходу з рідних земель, шукати кращого завтра у вільному світі на Заході. Спершу вони зупинились у Західній Німеччині у Авґзбурзі, а згодом емігрували до США — Нью-Йорку, де залишились жити постійно. В Нью-Йорку Ярослав Пастушенко, на спілку з Романом Поритком, відкрили крамницю під назвою «Арка». При цьому слід завважити, що крамниця «Арка» була не тільки крамницею, але водночас місцем зустрічі, місцем різних інформації «Арка» була своєрідною інституцією. До речі, це може бути добра тема для написання монографії чи окремого твору, але, мабуть, без покійного Ярослава, це вже буде тяжко здійснити. Тут треба було б говорити про нюанси розвитку нашого українсько-громадського, економічного, як також мирянсько-релігійного життя.

Крім вище згаданого про Ярослава треба додати, що Ярослав, крім своєї комерсії, не тільки цікавився, але й брав активну участь в українськім політичним, культурнім житті. Тут можна згадати, що Ярослав Пастушенко був одним з ініціяторів появи гумористичного журнала «3из», який згодом став «Лисом Микитою», що його творив і редагував незабутній Еко — Едвард Козак. Пастушенко брав активну участь у регіональних комітетах, з яких можна назвати: Комітет Підгаєтчан, у якому брав активну участь і завдяки якого появилась «Підгаєцька Земля». Це саме можна сказати про його участь у виданні «Бережанська Земля», а також у виданні «Рогатин» — два томи. Поруч з тим не можна поминути Товариства Українських Купців, у діяльності якого брав участь Ярослав Пастушенко.

На окрему увагу заслуговує участь покійного у зорганізованому мирянському русі, у змаганнях за патріярхат Помісної УКЦеркви. Ярослав був одним з перших членів-основників Комітету за Патріярхат Помісної УКЦеркви, ставши його провідним членом. Був довгі, довгі роки членом Крайової управи і майже все відповідальний за фінанси. Ярослав улаштовував поїздки — паломництва до Риму, на різні події, що їх, у той час формував св.п. Патріярх Йосиф. Неоднократно займався улаштуванням бенкетів для зустрічі мирян з Патріярхом Йосифом у Нью-Йорку. Плянував переведення збірок для потреб нашої УКЦеркви. Цю лісту різних акцій, завдань і праці можна б продовжити, але вище сказане вже дає загальну та виразну картину великого вкладу праці й підкреслює особистість Ярослава Пастушенка. До цього обов’язково слід додати, що крім активности Я. Пастушенка, він же був також великий меценат на кожну добру ціль, серед яких можна назвати Український Гарвард, де він був не тільки членом Комітету Тисячоліття Хрещення Руси-України — Гарвардський проект, але й великим меценатом у його здійсненні. Те саме можна сказати про Український Музей в Нью-Йорку й багато інших організацій та установ. Всі успіхи Ярослава також належать його дружині Надії, яка сприяла й допомагала в його праці.

Покійний Ярослав записував книгу свого життя добрими ділами для добра, росту й розвитку української громади та Української Церкви з метою допомогти у визволенні українського народу з багатовікового поневолення. Ярослав належав до тих щасливців, який дожив до того часу, коли здійснилась його мрія — воскресла вільна, соборна й незалежна Українська Держава. Хоч його радощам не було кінця, але дальше переживав і турбувався всіма труднощами й негараздами, які Україна успадкувала після більше, як сімдесять річного більшовицького поневолення. Покійний Ярослав уже в близькому відході у Божі засвіти все ще цікавився проблемами України і запитував — які є висліди виборів до верховної Ради України? Покійний Ярослав жив і працював, віддавши всі свої зусилля, для українського народу, для України. З покійним було приємно співпрацювати. Був глибоко-віруючою, чесною, товариською, багатотрудивою людиною і взірцевим українським патріотом.

Відхід Ярослава Пастушенка у Божу Вічність, це велика втрата для зорганізованого мирянського руху. Це болюча втрата для дружини Надії Пастушенка, ближчої та дальшої родини, яким складаємо глибоке співчуття. Занесім наші щирі молитви за спокій душі покійного Ярослава і збережім довгу пам’ять про нього.

Микола Галів

УПТ-во — відділ в Нью-Йорку – відбув Загальні Збори

В неділю, 6 грудня 1992 року, відбулись Загальні Збори Українського Патріярхального Товариства — відділ в Нью-Йорку. Голова управи відділу Микола Галів молитвою започаткував наради зборів. Відкриваючи, тепло привітав усіх учасників і окремо привітав голову Українського Патріярхального Світового Об’єднання (УПСО) інж. Василя Колодчина з Детройту. Після цього вшановано світлу пам’ять членів Товариства, які в останній звітній каденції перенеслись у той світ, називаючи померлих членів поіменно.

Для керування нарадами зборів обрано президію в складі: Василь Никифорук — голова і Олекса Мотиль — секретар. Президія запропонувала схвалення порядку нарад, який прийнято без змін. Голова УПСО Василь Колодчин привітав учасників загальних зборів і коротко розказав про свою працю, як голови УПСО, перебуваючи кілька разів в Україні з метою нав’язання мирянської співпраці, згадавши при тому про останній Синод нашої Церкви, що відбувся у травні у Львові, і Світовий Конгрес Мирян, що відбувся під кінець серпня 1992 р. у Львові.

Докладний протокол з попередніх Загальних Зборів прочитав Ярослав Клим. Після цього слідували звіти з проведеної праці уступаючої управи. Перший звітував голова управи Микола Галів. Спершу вибачився, що каденція уступаючої управи тривала довше, як за статутом належало. Для цього були об’єктивні причини. Звітодавець також завважив, що не буде вичисляти, скільки відбуто засідань, які проведено акції, святочні збори чи звичайні збори, бо про це напевно скажуть наступні звітодавці, секретар і скарбник. Натомість М. Галів звернув увагу у своєму короткому звіті на проблему постання і потребу існування Українського Патріярхального Товариства. Товариство поставало як організація «ад гок», бо здавалось, що поставлена ціль буде скоро здійснена, але виявилось дещо інакше. Крім цього, у праці виявилась конечна потреба існування такого мирянського руху у нашому релігійно-церковному житті, як це є у латинській Католицькій Церкві. Також підкреслив, що для Товариства дехто передбачав коротке життя, себто приписували йому фаталістичну тезу «солом’яного вогню», але мирянський зорганізований рух своєю наполегливою і безперебійною працею заперечив цю тезу, і ось скоро сповниться три десятки років активного існування Українського Патріярхального Товариства, яке здобуло собі заслужене право громадянства. Підкреслив дальшу потребу існування Товариства, яке дотепер провело вагому працю і перед яким дальше стоять великі завдання. Підкреслив, що праця управи проходила гармонійно і співдружньо. Дякуючи всім членам управи за співпрацю, окремо висловив подяку секретареві Ярославові Климу, а також подякував усім членам Товариства, що допомагали у здійсненні плянів управи. Секретар управи Ярослав Клим подав загальне тло, на якому відбулась праця в загальному і його особисто як секретаря. Підкреслив рух членства і сказав, що зараз трудно все вичислити, бо каденція була довга і якщо б бажалось все назвати, то нам забрало б багато часу. Довголітній скарбник Товариства Ярослав Пастушенко у своєму звіті назвав стан каси, які були джерела прибутку, це в першу чергу з членських внесків і з відбутих імпрез. Із збірок, які відділ переводив на так звану «писанку», яка мала все своє призначення на допомогу Церкві в Україні, які все пересилалось до Патріярха Мирослава-Івана або на «Патріярший Фонд», тоді пересилалось до Товариства Св. Софії у Філядельфії. Відділ також переводив збірку у час різдвяних свят на коляду для журнала «Патріярхат», яка пересилалась до Адміністрації журнала. Також короткий звіт склала заступниця голови Оксана Луцька. Звіт Контрольної Комісії склав д-р Іван Сєрант, підкресливши, що під час перевірки фінансового діловодства знайдено все в належному порядку, як також переведено перевірку діловодства секретаря, книгу протоколів, книгу прихідних і вихідних листів, і все було знайдено в найкращому порядку. У свій час голова Контрольної Комісії подав внесок на уділення довір’я.

Над звітами відбулась коротка дискусія, а після цього, на пропозицію Контрольної Комісії, уділено уступаючій управі абсолюторію.

Голова Номінаційної Комісії Юрій Малаховський подав звіт проведеної праці. Він підкреслив, що комісії не вдалося знайти кандидата на голову, наголошуючи при тому, що не можемо більше ставити кандидатури уступаючого голови, бо він є переобтяжений різними обов’язками. Навколо цієї проблеми зав’язалась коротка дискусія, у наслідок якої Олекса Мотиль запропонував на голову Юрія Малаховського. По короткому обміні думок Юрій Малаховський погодився взяти на себе обов’язки голови. Крім голови Ю. Малаховського до управи ввійшли: Оксана Луцька, Ярослав Клим, Надія Попель, Галина Кіляр, Юрій Костів і Юрій Навроцький. До Контрольної Комісії обрано: д-р Іван Сєрант — голова, Ярослав Пастушенко і д-р В. Стець — члени. Товариський Суд: Олекса Мотиль — голова, Любомира Артимишин і Тарас Шумилович — члени. Ярослав Клим запропонував, щоб Загальні Збори Миколу Галіва вибрали почесним головою. Пропозицію прийнято. Новообраний голова Юрій Малаховський подякував за вибір, а водночас подякував президії за успішне переведення нарад Загальних Зборів і молитвою закінчив наради.

М. Г.

4 березня 1989 р. відбулось чергове Засідання Крайової Управи УПТ-ва в США

В суботу, 4 березня 1989 p., у Нью-Йорку відбулось дев’яте з черги засідання крайової управи Українського Патріярхального Т-ва в США. У засіданні взяли участь: Володимир Пушкар, Леонід Рудницький, Василь Никифорук, Василь Пасічняк, Степан Гробельський, Ева Піддубишин, Роман Осінчук, Ігор Гайда, Іван Крих, Ярослав Пастушенко і Микола Галів. З огляду на те, що голова Олександер Пришляк не міг взяти особистої участи, засіданням провадив заступник голови д-р Володимир Пушкар.

Крім поточних точок нарад обговорено і вирішено справу кооптування членів до Контрольної Комісії, до якої запрошено Ярослава Пастушенка. Обговорено справу чергового крайового з’їзду, який намічено на суботу, 3 червня цього року. З’їзд запляновано відбути у Філядельфії в приміщенні Ля-Саль Університету. Намічено програму нарад. При цьому члени Номінаційної Комісії поінформували про працю комісії. Із звітів виявилось, що Комісія має труднощі підшукати кандидата на голову крайової управи. Після цього обговорено це питання і взято до уваги деяких осіб, з якими треба буде переговорити й устійнити їх участь.

Ще раз обговорено легально-податкові справи. Вирішено, щоб з цими справами не зволікати. На засіданні вирішено від крайової управи вислати окреме привітання для опікуна мирянського руху Владики Івана Прашка з його золотим ювілеєм — п’ятдесятиріччям священства. До привіту вирішено залучити з приводу такої небуденної нагоди подарунок.

Вирішено, що ще перед з’їздом треба буде відбути одне засідання. На початку нарад вшановано пам’ять почесного члена Товариства Йосипа Гірняка. Наради закрито молитвою, а д- р В. Пушкар подякував усім за ділову участь у нарадах.