Свіжий номер

Ідентичність: яка і чия?

Час ставати сильнішими

Стати автором

Юрій Кишакевич

Сл.п. д-ру Юркові Кишакевичу* ін. меморіям

«… кличуть — кру-кру-кру, в чужині умру…»

У довгім ряді журавлинім
у вирій безмежний та вічний
Тебе бачу, Юрку, вже нині
й свічу Тобі теж довгу свічку.

Нехай і моя ще палає,
хоч скромна, та щира, зі серця,
в дорогу Тобі цю безкраю,
де дух Твій на вічність вже сперся…

Від юности ще, колись в хаті
Ти славив Творця Твоїм співом,
бо Ти в таланти був багатий
та в чисті, обильні засіви.

Вони мов дзвонили усюди
у праці, в суспільстві, в родині;
і кожен талант Твій всі люди
цінили та цінять ще нині.

Бо чини Твої незабутні —
для рідних дітей і дружини,
для хворих чи вбогих у скрутні
й цілій дорогій Україні.

Тому лети, Юрку, спокійно
у крузі-шнурку журавлинім —
з чужої землі, та відмінно —
з синами всіма України!

Всі труди Твої та всі чини,
всі жертви, всі сльози і рани —
усіх у боях і кайданах —
здобули державу нам нині.

Бог вислухав наші благання,
позволив нам волю здобути
й Тобі дав цю ласку останню —
ще дома з ріднею побути…

Лети, любий Юрку, у вічність —
славити Отця за всі дари
і успіхи тут героїчні
та вічне життя вже без хмари!

Шерне, 14 серпня 1992 р.
Михайло Качалуба

* Помер 10.8.1992 р.