Зарваниця

Наша Подільська святиня, про яку сьогодні знають не тільки в Україні, але й в інших країнах, має свою давню і цікаву історію. Старовинні архівні документи свідчать про те, що Зарваниця існувала вже в XII столітті.

Як говорить старовинне передання, після знищення монголо-татарами Києва в 1240 p., тут появилася ікона монаху, який із знищеної столиці дібрався на Поділля. А на місці появи ікони з’явилось джерело води.

Нераз ікона чудодійним способом допомагала своєму народові та окремим людям: зупиняла ворожі напади, а вода із цілющого джерела зціляла калік і хворих.

З нагоди 400-літнього ювілею Берестейської унії тут, над джерелом, буде споруджений величавий храм — Собор Зарваницької Матері Божої. Віриться, що з ласки Божої, завдяки нашим гарячим молитвам, щедрим пожертвуванням усіх, кому не байдужа доля не тільки вірних Галичини, але й усього українського народу, зокрема його духовного й національного відродження, завдяки подвижницькій праці архітекторів, будівничих, вірних промине час і сонцесяйні бані нової святині величаво піднімуться над Зарваницею.

У цей відповідальний для нас усіх час, коли, по суті, випробовується твердість нашої віри, зважується рівень нашої християнської і національної свідомості, зрештою, отримують пробу такі притаманні кожному українцеві, кожному християнинові чесноти, як любов, милосердя, жертвенність, ми звертаємося до Преосвященних Владик, Всесвітліших і Всечесніших Отців, Високоповажних керівни­ків великих і малих підприємств, установ та організацій, до Тебе, цвіте української нації — дорога інтелігенціє, до студентів, усіх вірних, що розкидані по різних сторонах діяспори і просимо організувати збір коштів у єпархіях, парафіях, на підприємствах, в організаціях, у селах і містах для відбудови Духовного Центру в Зарваниці.

Ми віримо й молимося за те, що в кожного з нас пробудяться ті високі моральні почуття, закладені Всевишнім у нашому єстві й всі, як один, не будемо байдужими до цієї всенародної справи.

Звернення в справі будови собору Зарваницької Матері Божої підписали:

Блаженніший Патріярх Мирослав Іван Кардинал Любачівський Преосв. Корнилій Пасічний, Єпископ Саскатуну Преосв. Іван Хома, Рим Преосв. Любомир Гузар, Екзарх Київський Преосв. Михаїл Колтун, Єпископ Зборівський Преосв. Павло Василик, Єпископ Коломийський Преосв. Михайло Сабрига, Єпископ Тернополя Преосв. Михайло Кучмяк, Єпископ Англії Преосв. Михайло Гринчишин, Єпископ Франції Преосв. Іван Маргітич, Закарпаття Преосв. Петро Стасюк, Австралія Преосв. Роберт Москаль, Єпископ Парми Преосв. Теодор Майкович, Польща Преосв. Михайло Бздель, Митрополит Вінніпегу Преосв. Володимир Паска, Помічник Філядельфії Преосв. Ізидор Борецький, Єпископ Торонто Преосв. Степан Сулик, Митрополит Філядельфії Преосв. Іван Мартиняк, Митрополит Польщі Преосв. Єфрем Кривий, Бразилія Преосв. Михаїл Вівчар, Єпископ Чикаго Преосв. Северіян Якимишин, Ню Вестмінстер Б.К. Преосв. Василь Лостен, Стемфорд Преосв. Роман Даниляк, Адміністратор Торонто

SOBOR OF OUR LADY OF ZARVANYTSIA 15 St. Olga Street Hamilton, Ontario Canada L8L 6R3

Імена жертводавців будуть не тільки закарбовані на спеціяльному місці цієї святині, вони назавжди збережуться у пам’яті вдячних нащадків, золотими літерами будуть вписані у небесній Книзі.

В жовтні місяці Владика Павло Василик у супроводі о. мітрата Миколи Сімкайла разом з Владикою Юліяном Вороновським, на запрошення Владики Василя Лостена у Стемфорді, прибули на відвідини до США. Це дало можливість нашим Владикам відвідати різні місця української діяспори на терені США. І так заходами управи відділу Українського Патріярхального Товариства в Нью-Йорку, у вівторок, 27 жовтня 1992 p., відбулась спільна зустріч в домі НТШ з Владикою Павлом Василиком.

Владика Василик приїхав у асисті о. мітрата Миколи Сімкайла і стемфордського о. І. Трояновського. Під час зустрічі з мирянами Владика Павло Василик поділився своїми думками з переживань та нелегкої душпастирської праці в Українській Католицькій Церкві тоді, коли вона була поза буквою закону, себто незаконна, у катакомбах.

Голова управи відділу УПТ в Нью-Йорку Микола Галів тепло привітав дорогих гостей Владику Павла з о. мітратом М. Сімкайлом і рівночасно представив, підкресливши, що Владика Василик був перший, який зібрав відважних священиків, немале число мирян і офіційно вийшов з підпілля до відкритого священодіяння. Це справді треба було мати для цього відвагу. Пригадуймо собі, як це по-різному пояснювалось і з приводу цього робились різні, не раз кривдячі й неоправдані, висновки із всякими підозрами. Життєва дійсність і наявна душпастирська праця були найкращими свідченнями нашого дорогого гостя Владики Василика.

Варто при цьому сказати кілька біографічних даних про Владику Василика, бо це нам покаже життєвий шлях, яким простував наш Гість. Владика Василик народився 8 серпня 1926 року у селі Бориславську Перемишльського району. Середню освіту закінчив у Перемишлі. Восени 1944 р. поступив до Духовної Семінарії у Перемишлі, де був на удержанні перемишльського відділу канонічного права і жив у домі Архиєпископа Василя Пинила. Тому що за більшовицької влади неможливо було офіційно студіювати українську католицьку богословію, то молодий студент-богослов Павло Василик набував богословські знання заочно у багатьох священиків, а серед них особливе місце займає о. Іриней Готра, ЧСВВ. На жаль, не довго довелось молодому адептові богословії втішатись на волі. У 1947 році Павло Василик був арештований і засуджений на 10 років ув’язнення. Під час ув’язнення Павло Василик перебував у Челябінську, де працював каменярем і лісорубом в Уральських горах. Згодом перебував у Казахстані. У 1950 році був етапований на т. зв. «долину смерти», що знаходилась у Спаських таборах. До речі, в тому часі там перебував на засланні тодішній митрополит Йосиф Сліпий.

Після звільнення Павла Василика йому не давали дозволу на постійне проживання на Україні. Приходилось це робити нелегально. У листопаді 1956 року підпільний Владика Микола Чарнецький, ЧНІ, висвятив Павла Василика на священика, а через 18 років відданої душпастирської праці у 1974 році, знову ж підпільним Владикою Йосафатом Федорикою, ЧСВВ, був висвячений на єпископа-помічника для Івано-Франківської єпархії, де був Владика Софрон Дмитерко, ЧСВВ.

Як відомо, що після того, коли наша Церква була вийшла з підпілля і була офіційно визнана на Синоді, що відбувся у Римі, на якому були всі наші владики з України і діяспори, Владика Василик був призначений коадьютором із правом наслідства на Івано-Франківську єпархію, а на останньому Синоді, що відбувся ц.р. у травні в Україні, Владику Павла Василика іменовано екзархом для новоствореного Коломийсько-Чернівецького екзархату.

Владика Павло Василик кольоритно і проглядно розповів про свою підпільну діяльність у катакомбній УКЦеркві, коли приходилось уникати переслідувачів Христової Церкви, горезвісне КҐБ, яке все наступало на ноги. На жаль, не все нам вдалось уникнути КҐБ. Не раз вони нас ловили і за нашу діяльність карали ув’язненням і грошевими покараннями, але це не зупинило нашої постійної праці у Божому Винограднику.

Владика Павло цікаво розповів про святкування тисячоліття хрещення Руси-України, яке відбулось у чудотворному місці Зарваниці й інших місцевостях. КҐБ всіма засобами старалось не допустити, щоб таке святкування там відбулось. Вони порозставляли свої застави і нікого не пускали, але вірні пішки пільними дорогами і стежками прямували до Зарваниці. Хоч і погода також недописувала, бо падав холодний і пронизливий дощ, то все таки маси мирян зійшлися і там між ними був Владика Василик, який відправив торжественну архиерейську Службу Божу. Свято випало могутньо і величаво. «У нас усіх була сильна віра, — сказав Владика Василик, — яка нам додавала сили і витривалосте». Подібні святкування були також і в інших місцевостях і все при багатолюдній участі.

Владика Василик також розповів про один з епізодів, як його КҐБ кликало на допити. Одного разу його покликали з’явитись у Києві. Тоді, коли Владика Василик їхав до Києва, то рівночасно з відповідними інформаціями про це їхав до Москви о. мітрат Сімкайло, який подав вістки до широкого відома про явне переслідування УКЦеркви. Будучи у Києві у КҐБ, я їм сказав, що про те, що мене сюди покликали, вже знають у Москві. Цей факт здержував від певної незаконної дії безкарне КҐБ. Владика сказав, що це справді не було легко, але ми видержували.

Після виступу Владики з коротким словом виступив о. мітрат Микола Сімкайло, який продемонстрував кілька цікавих фрагментів з праці у катакомбній церкві. Після доповіді присутні мали нагоду ставити питання, на які Владика Павло Василик давав відповіді. Ведучий зустріччю М. Галів подякував нашому дорогому Владиці Павлові Василикові за його цікаві розповіді, як також о. М. Сімкайлові і за те, що вони завітали до Нью-Йорку і виступили на форумі УПТ-ва, що є плодом зерна, яке засіяв св.п. Патріярх Йосиф. Рівночасно також подякував численно зібраним за участь. Зустріч закінчено спільною молитвою, яку провів Владика Павло Василик.

М. Г.

У пляні відзначення історичних церковних дат 400-річчя Берестейської і 350-ліття Ужгородської Уній всеукраїнською і багатолюдною прощеною до чудотворної Божої Матері у Зарваниці започатковано ювілейні святкування. Під час цих ювілейних торжеств була довершена присвята українського народу під Покров Пресвятої Пречистої Діви Марії. Святкування розпочалися у четвер, 18 травня 1995 p., у вечірніх годинах о. мітрат Василь Семенюк відправив Службу Божу, під час якої співав хор Тернопільської Духовної Семінарії. У п’ятницю, 19 травня, торжества почались о годині 8 ранку Службою Божою, яку відправив о. Семенюк і співав хор семінаристів. Дальше продовжував свої наради, що розпочались у четвер, З’їзд Молоді. У пообідніх годинах відбулись концерти релігійної музики. Увечері того ж самого дня, о годині 6 вечора, Владика Василій Медвіт відправив архиєрейську Службу Божу. Після цього о годині 9 була відправлена Вечірня на чудотворному місці й Акафист до Пресвятої Богородиці перед чудотворною іконою. Торжества у п’ятницю закінчено процесією з свічками.

У суботу, 20 травня, торжества розпочато архиєрейською Службою Божою. Перед полуднем, о годині 10 ранку, відбулось відкриття виставки, присвяченої пам’яті Патріярха Йосифа, що треба завдячувати невтомному подвижнику Патріярха Йосифа д-ру Романові Смику. У пообідніх годинах відбулись концерти релігійної музики біля чудотворного місця. А у вечерніх годинах відбулись знову св. Літургія, Велика Вечірня з Літією, до яких співав хор семінаристів зі Львова. Опівночі відбувся похід з свічками, відправлено Молебень до Пресвятої Богородиці, посвячення води й Акафист до Пресвятої Богородиці.

Кульмінаційні торжества унікальної прощі до чудотворного місця Пресвятої Богородиці у Зарваниці відбулись у неділю, 21 травня, які розпочато о годині 5.30 ранку св. Літургією, що була відправлена у парафіяльній церкві, де співав хор тернопільських семінаристів. О годині 7.30 була відправлена св. Літургія у надвірній каплиці, де співав хор львівських семінаристів.

Приїзд Патріярха Мирослава-Івана і владик, багато священиків і гостей. Проведено молитву біля чудотворної ікони Божої Матері. О годині 11 ранку відбулась процесія до чудотворного місця і розпочато архиєрейську Службу Божу, яку відправлено у сослуженні владик і багатьох священиків. Співав катедральний хор тернопільської єпархії. Під час торжеств присутніми були Патріярх Мирослав-Іван, особистий делегат Папи Івана-Павла II кардинал Архиєп. Франьо Кухарич з Загребу — Хорватія, який виголосив в імені папи привітальне слово, папський нунцій архиєп. Антоніо Франко, єпископи: Ян Порвінскі, Маркіян Трофим’як і Станислав Падевскі від латинської Католицької Церкви в Україні. Також взяв участь Владика Андрій Горак Української Православної Церкви, Київський Патріярхат. У цих торжествах взяло участь понад 600 українських священиків. Після проповіді, яку виголосив Патріярх Мирослав-Іван, була прочитана Молитва присвяти українського народу під Покров Пресвятої Богородиці. Закінчено торжества у Зарваниці Молебнем до Пресвятої Богородиці, який відправив Владика Михайло Сабрига. На титульній сторінці показано фрагменти з цих унікальних і неповторних святкувань-торжеств.

Існують кілька усних переказів про чудотворну ікону Божої Матері у Зарваниці. В одному з переказів говориться, що село Зарваниця постало десь після татарсько-монгольської навали в 1240 році. Київський монах, коли манастир був розбитий, повернув у колишні свої сторони, в околицю сьогоднішньої Зарваниці. Він був тяжко ранений і прийшов відпочивати у ці лісисті яри, там, де тепер є каплиця. Він гаряче молився до Пречистої Діви Марії, щоб спасла У країну від наїзників. Він у сні мав візію, що Пречиста Діва Марія благословила його і накрила своїм Покровом. Він пробудився і побачив у джерелі Чудотворну ікону Божої Матері, яка, благословляючи, тримала на руках маленького Ісуса. Він змив свою рану водою з цього джерела, і рана зникла. Монах побудував церкву і манастир, де ввесь час перебувала Чудотворна ікона Божої Матері.