Синод складає належний поклін Св. Вселенському Архиєреєві Папі Павлові VI
і заяву пошани та послуху,
І. Справа українського патріархату.
1. Виразно станувши в часі Вселенського Собору Ватиканського II на патріархальних началах в устрої і правлінні Помісної Української Церкви, які – устрій і правління – від віків зберігаються в усіх Помісних Церквах Сходу, в тому числі і в Київсько-Галицькій Митрополії, Синод рішає на цих канонічно-правних началах виконувати свою пастирську службу у правлінні Української Католицької Церкви в усіх країнах поселення її вірних під проводом Верховного Архиєпископа згл. Патріарха як помісного Голови.
2. Конституція й устрій українського патріяхату є такі, як і інших патріярхатів на Сході, з узглядненням властей Київсько-Галицького Митрополита до Берестейської Унії.
3. Синод рішає вислати письмо до Святішого Вітця, підписане всіми Владиками, з проханням піднесення Верховного Архиєпископа Української Церкви до гідности Патріарха.
4. Синод поручає Українському Католицькому Університетові видати окремі праці і студії в цьому напрямі.
II. Український Католицький Університет ім. св. Климентія Папи
5. На предложення Верховного Архиєпископа Кир Йосифа Архиєпископський Синод приймає під опіку, на свою власність і відповідальність «Український Католицький Університет ім. св. Климентія Папи» в Римі, при вулиці Боччеа ч. 4-78.
6. Синод з радістю і признанням прийняв до відома звіт про наукову і велику видавничу працю Українського Католицького Університету, а зокрема готовість Університету видавати також серії проповідей, як і інших богословських підручників.
7. Щоб дати нашим отцям духовним, монахам і монахиням, а також і мирянам, нагоду познайомитись з умовинами життя й апостольської праці на рідних землях і на поселеннях, Синод доручує Українському Католицькому Університетові влаштовувати богословські, душпастирські, катехитичні і ін., відповідно до потреби, курси для підготування працівників на Сході і на поселеннях.
8. Синод поручає: Українському Католицькому Університетові створити Осередок постуляційних студій, якого завданням буде збирати матеріяли і підготовляти беатифікаційні і канонізаційні процеси українських праведників.
ІІІ. Літургічні й обрядові постанови.
9. Синод гаряче поручає і твердо кладе на серце отцям духовним, монахам і монахиням та всім виховникам поучувати і звертати окрему увагу вірних, а передусім молоді, на красу, велич і духа нашого обраду, його особливе значення в житті Вселенської Церкви і українського народу; вивчати свій обряд і його літургічні мови, старославянську та українську. Треба безумовно провадити усю виховно-релігійну працю в дусі свого обряду і піддержувати прив’язання до нього, закликаючи всіх вірних до пильного зберігання всіх його традицій і плекання його церковної, музики, архитектури, іконографії та всіх форм його релігійно-мистецького вияву.
10. При тому треба постійно пригадувати нашим вірним, а зокрема молодому поколінню, що згідно з навчанням II Ватиканського Собору всі вірні є рівнож безумовно і стисло обов’язані не тільки зберігати свій обряд, але його розвивати, закріплювати, поширювати і удосконалювати /Декрет про Східні Церкви, 6/.
11. Наші Владики, отці духовні, черці і черниці, повинні сміло боронити прав візантійсько-українського /київсько-руського/ обряду і пригадувати вище наведену постанову II Ватиканського Собору всім тим, хто посмів би її порушувати.
12. Літургічними мовами в Українській Католицькій Церкві є мови: церковно/старо/-словянська з прийнятиму Київсько-Галицькій Митрополії виголошуванням та українська.
13. Синод приймає до відома і схвалює українські переклади Євангелії, Апостола і Божественної Літургії св. Йоана Золотоустого, видані Блаженнішим Верховним Архиєпископом.
14. Усильним бажанням Синоду є, щоб Міжєпархіяльна Літургічна Комісія під проводом Блаженнішого Верховного Архиєпископа продовжувала переклад на українську мову і інших літургічних книг нашого обряду, як Требника, Часослова, тощо, та дальших частин св. Письма.
15. Синод приймає до відома і одобрює приготоване літург. Комісією видання Архиєратикону.
16. В доповненні до постанов попереднього Архиєпископського Синоду з 1965 року про вживання інших мов, як старословянська й українська, в служенні св. Літургії, тобто читання Апостола, Євангелії, виголошування проповідей, Вірую, Отче наш, Вірую Господи, теперіший Синод дозволяє вживати інших мов також у дияконських частинах, це значить, в усіх єктеніях з прошеннями і відповідями вірних, якщо в храмі служиться більше св. Літургій і якщо заходить таки справжня потреба. Синод, силою загального рішення дозволяє Впресв. Митрополитам і Владикам поза митрополіями вживати інших мов за попереднім узгідненням і благословенням Блаженнішого Верховного Архиєпископа.
17. В зв’язку з повищим рішенням, Синод поручає Впреосв. Митрополитам і Владикам поза митрополіями предложити відповідний літургійний переклад у відносній до місцевих потреб мові Верховному Архиєпископові, щоб його можна було видати з благословенням на користування ним.
18. Відносно святкування свят в Українській Католицькій Церкві, Синод, беручи до уваги нові суспільні і економічні умовини життя і праці наших вірних та звільнення вже іншими помісними католицькими Церквами їхніх вірних від деяких приказаних свят, постановляє в дусі канонів II Ватиканського Собору: 3 днем 1 січня 1970 р. обовязуючими для вірних нашої Церкви є наступні святкові дні:
1/ Всі неділі в календарному році.
2/ Різдво, Богоявлення, Великдень, Зіслання Св. Духа – по одному дневі /перший день/.
З/ Найменування /Обрізання/ Г.Н.І.Х.
4/ Благовіщення Пречистої Діви Марії.
5/ Вознесення Г.Н.І.Х.
6/ Успення Пресвятої Богородиці.
В ці свята всі вірні є в совісті зобов’язані брати участь у Службі Божій і інших церковних богослуженнях, вислухати проповіді та здержатися від тяжкої фізичної праці, а єпископи й парохи, зглядно їх заступники, є обов’язані жертвувати Службу Божу за єпархіян, парохіян і своїх вірних та виголосити проповідь. Очевидно, що від цих обов’язків допускаються звільняючі причини /недуга, службові чергові обов’язки, фізичні перепони, і ін./.
В усі інші свята священики є обов’язані відправити Служби Божі і виголосити проповідь для вірних в догідну пору /вранці або ввечері/, щоб могли святкувати ті вірні, що бажають і можуть. Одначе таке побожне і давнім звичаєм освячене святкування тих свят, брати участь в Службі Божій і церковних богослуженнях та повздержуватися від тяжкої фізичної праці, не обов’язує в совісті, а священики не є зобов’язані жертвувати Службу Божу за нарід.
19. Попередня постанова що до посту остає в повній силі для цілої нашої Церкви і всякі виломи є незаконні /пор. «Благовісник» 1966, ч. 2-4/.
20. Належить надалі зберігати прадавні звичаї і приписи нашої Церкви відносно посвячення Великого Мира і Антимінсів у Великий Четвер.
21. Згідно з первісною традицією в Київсько-Галицькій Митрополії Велике Миро та Антимінси посвячував Митрополит як Голова Помісної Української Церкви і передавав їх Епархам Митрополії. Тому Владики, які на бажання утримували б Святе Миро чи антмінси від Верховного Архиєпископа, поступали б в дусі тієї традиції.
ІV. Покликання до священичого стану.
23. Беручи до уваги надзвичайно великі духові й організаційні потреби нашої Церкви та відносно дуже мале число священиків, ченців і черниць, щоб могли відповісти цим пекучим потребам, Синод закликає всіх отців духовних, чернечі мужеські й жіночі спільноти, та всіх вірних Української Католицької Церкви, щоб поглибили і зміцнили працю на полі покликань до духовного й священичого станів в наших родинах, школах, організаціях і установах в тому глибокому переконанні, що Бог кличе на свою особливішу службу численних і спосібних юнаків і юначок з нашого українського народу. Наша Церква, наша родина, наша школа і преса, наші установи і ціла українська спільнота мусять їм в цьому помогти молитвами, виховними впливами, усвідомленнями, заохочуваннями, поученнями і матеріяльними засобами.
24. Наша Українська Католицька Церква рішає і на дальше заохочувати і виховувати кандидатів до священичого стану так, щоб вони приймали св. Тайну Священства в безженності і могли всеціло посвятитися праці для Бога, Церкви й народу.
Одначе при тому наша Церква обстоює свою давню традицію допускати до священства теж кандидатів у жонатому стані.
25. З цього огляду, а також з огляду на великий брак священиків, Синод постановив звернутися до Святішого Отця Папи Римського з проханням, щоб Священна Конґреґація для Східніх Церков відкликала заборону для нашої Церкви в Америці й Канаді висвячувати кандидатів у жонатому стані.
V. Душпастирська праця.
26. Згідно з рішенням Собору Ватиканського II /завдання і життя священиків II, 4/, що головним завданням Єпископів і їх співробітників-священиків, є голошення Христової Євангелії всій тварі, Синод зобов’язує всіх Отців Душпастирів совісно виконувати цей, Христом вложений, обов’язок і тому проповідувати кожної неділі і свята та використовувати до цього також і інші нагоди як вінчання, похорони і др. Задля того належиться дуже дбайливо приготовляти і випрацьовувати духовні науки, пристосовуючи Слово Боже до щоденних потреб, вимог та умовин сьогоднішнього світу.
27. В тій цілі духовні Отці повинні покористуватися зразковими підручниками і проповідями всесвітньої богословської літератури, а передусім відповідними виданнями Католицького Українського Університету.
28. Не менше важним завданням духовенства є навчання катехизму. Велику поміч в цьому напрямі дали і дають ченці і черниці. Дуже помічним в катихизації є Катехизм, виданий Верховним Архиєпископом. Синод поручає його горяче усім для науки, тим більше, що він належить до найкращих видань того роду у Вселенській Церкві.
29. В цілі успішної помочі духовних Отців своїм Єпископам у виконуванні їхнього пастирського служіння в проводі повіреного їм стада, Синод поручає, щоб згідно з постановами Собору Ватиканського, II /Христос Господь 27; Завдання і життя священиків 7/ були утворені у всіх єпархіях «Ради пресвітерів».
30. Для всебічного пізнання духовних і організаційних потреб Божого люду та намічування практичної програми апостольської праці у всіх наших єпархіях, розуміючи при цьому завжди і екзархати, повинні, згідно з постановами Ватиканського Собору II /тамже/, також постати і діяти «Пасторальні Ради» з участю представників єпархіяльного і чернечого духовенства, представниць жіночих чернечих спільнот та мирян.
31. В дусі синодальної відповідальности за духове добро і розвій цілої нашої Української Католицької Церкви на Україні і в різних країнах світу на поселеннях та в дусі національної солідарности в піддержуванні духових і культурних потреб цілого українського народу, Синод рішає поширити і скріпити збіркову акцію на «Церкву в потребі», передусім в часі Великого Посту, щоб могти успішніше прийти з поміччю нашій Церкві в тих країнах світу, де вона її найбільше потребує. Зібрані жертви належить відсилати до Бл. Верховного Архиєпископа, який їх буде розділювати потребуючим.
VI. Організація мирян.
32. Архиєпископський Синод висловлює признання нашим церковним і громадським товариствам, організаціям і установам мирян, які в дусі християнського апостоляту беруть активну участь у праці Української Католицької Церкви та посвячують для неї свої найкращі сили.
33. Все ж таки, щоб краще відповісти сучасним потребам нашої Церкви, Архиєпископський Синод поручає всім товариствам, організаціям і установам присвятити ще більше уваги апостольським, національним, суспільним і виховним питанням нашої української спільноти. В цьому повинні активно помагати і стояти в передових рядах духовні отці і чернечі мужеські та жіночі згромадження.
34. Всі ті товариства, організації і установи, оперті на єпархіяльній основі, повинні через своїх представників входили до Головної Ради українських католицьких мирян, яка має чим скорше себе уконституувати.
VІІ. Виховання молоді.
35. В повній свідомості своєї високої і важкої відповідальности за релігійне і національне виховання нашої молоді, Синод закликає духовних отців, батьків, згромадження ченців і черниць та всі українські церковні і громадські товариства, організації і установи, основувати і піддержувати українські діточі садки, цілоденні і вечірні школи, літні табори, курси українознавства, Український Католицький Університет з його Філіали, щоб дати можність нашій молоді вивчати українську мову, історію, культуру і традицію свого народу. Зокрема Синод доручає таке виховання, яке зміряє в цілості до того, щоб в дусі християнської віри і релігії, пізнання свого обряду з усіми його духовними і культурними скарбами займало перше місце в теорії і її приміненні.
36. Архиєпископський Синод доручає, і піддержує також матеріяльно ідею всесвітніх З’їздів української католицької молоді в цілі кращого самопізнання, зрозуміння проблеми цілої нашої Церкви і народу та намічення програми спільної дії.
VIII. Зовнішні зв’язки.
37. Згідно з постановами Собору Ватиканського II /Декрет про екуменічний рух/, Архиєпископський Синод рішає розпочати в тих єпархіях і екзархатах, де ще до тепер цього не вчинено, і піддержувати вже існуючі, екуменічні церковні і громадські зв’язки і розговори з Українською незєдиненою Православною Церквою, духовними і мирянами та з іншими християнськими церковними спільнотами і віроісповіданнями.
38. В цілі успішної екуменічної акції Владики мають створити, в своїх єпархіях окремі екуменічні Комісії з відповідними вказівками і засобами.
39. Рівнож задля того Синод звертається до Верх. Архиєпископа Кир Йосифа, щоб він започаткував сходини представників Східніх Церков.
ІХ. Правничі постанови.
40. Архиєпископський Синод установлює Трибунал Церковного Суду ІІІ інстанції для подруж і інших справ з осідком в Римі. Його творять українські європейські Владики під проводом Верховного Архиєпископа.
41. Йдучи слідом за постійною практикою цілої Вселенської Церкви, Синод перестерігає вірних і відраджує їм мішані подружжя, тому що вони стають дуже часто нагодою і причиною до релігійної, обрядової і національної байдужности для подруг і їхніх дітей.
42. Архиєпископський Синод установлює Трибунал для беатифікаційних процесів, зложений з європейських Владик під проводом Верховного Архиєпископа.
43. Архиєпископський Синод звертається до Єпископів латинського обряду, щоб самі зберігали і видали своїм священикам доручення зберігати рішення Соборового Декрету в справі зміни обряду.
Х. Пастирське Послання
44. Для загального звідомлення і подання постанов для Духовенства і вірних, для об’єднання, скріплення і піднесення духа Синод рішив видати спільне Пастирське Послання.
