У неділю, 18 липня 1993 p., Глава Української Греко-католицької Церкви Блаженніший Мирослав-Іван Кардинал Любачівський у співслуженні Папського Нунція в Україні Архиєпископа Антоніо Франко, 10 єпископів та близько 50 священиків, в присутності представників Уряду України, іноземних послів, акредитованих в столиці, та 2,000 вірних поблагословив землю на вул. Великій Житомирській, 34, місце під будову майбутнього Патріяршого Собору Успення Пресвятої Богородиці у Києві.
Перед посвяченням, яке відбулося о 14 годині, була передбачена Божественна Літургія у Кирилівській церкві, яка входить до заповідника «Свята Софія», і не належить жодній церковній громаді. Попередньо всі пункти програми було узгіднено з міською і районною держадміністрацією м. Києва. Також було підписано угоду про проведення Богослужіння у Кирилівській церкві.
На жаль, подібно, як і 26 травня 1991 року, вхід до церкви забльокували близько 100 православних вірних з образливими транспарантами на адресу Глави Української Греко-католицької Церкви. У зв’язку з цим проводом нашої Церкви було прийняте рішення обминути будь-яке протистояння і відслужити Літургію під відкритим небом на вул. Великій Житомирській, 34.
Українська Греко-католицька Церква висловлює свій рішучий протест і жаль супроти такого поступовання. Цим насильним актом пікетуючі потоптали основні права людини на свободу сумління і богопочитання. Ми висловлюємо своє здивуваня, що ані міліція, ані представники Уряду України не були в силі уладнати справи так, щоб візит Глави Української Греко-католицької Церкви відбувся згідно з програмою.
Ми хочемо запевнити наших вірних і всіх зацікавлених, що такі акти насильства не відстрашуватимуть провід УГКЦ і що ми продовжуватимемо наші змагання як друга найбільша конфесія України, щоб мати свій храм і збудувати Патріярший Собор з відповідними приміщеннями у столиці України. Ми сподіваємося від уряду України рішучих кроків супроти тих, що пікетували або інспірували вчорашню незаконну демонстрацію перед Кирилівською церквою і під час Богослуження на Великій Житомирській.
Молода Українська Держава, не зважаючи на всі труднощі, має будуватися на правових засадах, на пошані до основних прав людини. Внаслідок потоптання цих прав провід УГКЦ надсилає меморандум до Президента та Уряду України, до представників дипломатичного корпусу, акредитованого в Україні, з домаганням, щоб вірних і всю Українську Греко-католицьку Церкву трактували відповідно до її статусу і завдань.
Ми ще раз заявляємо, що Українська Греко-католицька Церква є Церквою українського народу і вимагаємо, щоб нас належно трактували у Західній, Східній та Центральній Україні, а головно в столиці України, яка є колискою українського християнства.
Прикро, що потоптали основні людські права наші православні брати і сестри. Згідно з заповіддю Христовою ми їм прощаємо. Ми сподіваємося, що проводи цих Церков осудять поведінку своїх вірних і прикличуть до належної відповідальности. Ми закликаємо їх до переосмислення своєї поведінки і до позитивної, справді екуменічної настанови. Сини і дочки святоволодимирського християнства, а до них належать як українці-католики, так і українці-православні, повинні дійти до зрілости і вміти із собою співжити як брат з братом, так це ведеться у всьому культурному і цивілізованому світі.
В цьому ж дусі прощення і примирення ми ще раз закликаємо до терпимости, злагоди та справжньої християнської любови.
Тільки в такий спосіб ми духовно відновимо Українську Церкву і скріпимо нашу Українську Державу.
о. Іван Дацько
