15 березня 1996 року перенеслась у Божу Вічність на вісімдесят п’ятому році багатотрудивого життя чільна особистість у націоналістичному русі на західніх землях України, велика надхненниця українського патріярхального руху, активний член Марійської Дружини в Ньюарку Наталія Качмар з родини Липських. Покійна Наталія належала до особливо виняткових творчо-активних жінок у нашому українському громадсько-політичному і релігійно-церковному житті. Наталія Качмар, мабуть, ніколи у своєму житті не висувалась на передові і чолові місця, але своєю ідейно-творчою динамікою впливала на активність тих організацій, у яких вона була заангажована. Цей факт відмічають її ровесники з молодих літ. Коли формувавсь визвольний процес у періоді між двома світовими війнами, себто коли формувалась і розвивалась Організація Українських Націоналістів (ОУН) на західніх землях України, а зокрема Перемишльського терену, ім’я Наталії було прапорне. Звичайно, ми знаємо, як поставав і розвивався зорганізований мирянський рух за патріярхат. Одним з перших його починателів був бл.п. Василь Качмар, муж покійної Наталії. Без найменшого сумніву, Василь Качмар був успішний у своїй праці, але за цими успіхами, треба правду сказати, також стояла покійна Наталія. Ні більше, ні менше покійна Наталія мала позитивний вплив на формування і працю Українського Патріярхального Товариства, але формально вона ніколи не була у керівних органах зорганізованого мирянського руху.
Тут варто хоч натякнути, що покійна Наталія походила з побожної родини Липських. Батьки Наталії дали їй глибоке родинне, релігійне і національно-патріотичне виховання, яке вона у своєму житті повністю використала. Поруч варто згадати, що з родини Липських вийшов відомий і талановитий богослов о. Богдан Липський, брат Наталії, що був парохом у церкві св. Миколая у Торонто — Канада. До речі, о. Богдан Липський залишив по собі незатерті сліди як добрий парох і визначний богослов. Завдяки Наталії і Василя Качмара появилась унікальна праця о. Богдана Липського під назвою «Духовість нашого обряду».
Всевишній Господь нагородив подружжя Наталію і Василя Качмарів трьома дочками: Лариса, Зірка і Надія та одним сином Богданом, яким дали дбайливе родинне і релігійне виховання та належну високу освіту. Покійна дочекалась не тільки внуків, але й правнуків. Наталія все була дбайливою для своїх дітей і любою, все усміхненою бабусею і прабабусею. Вона почувалась щасливою, бо залишила по собі здорові і міцні родинні звена, які все були, є і будуть запорукою кращого майбутнього української спільноти. Ні більше, ні менше покійна Наталія не тільки дбала і піклувалась своєю родиною, але поруч тієї незрівняно великої праці знаходила час, енергію для громадсько-політичної і релігійно-церковної праці. Вона, рискуючи не однократно, їздила до Перемишля і Львова, де контактувалась з людьми катакомбної Української Католицької Церкви та їм, як тільки могла, допомагала. Крім цього Наталія займалась добродійною працею, допомагаючи потребуючим, про що небагато осіб знало. Жаль, що покійна Наталія не залишила своїх спогадів про свою багатогранну працю, яка варта уваги.
Покійна Наталія була глибоко побожною і чесною жінкою. Все була приємною у товаристві, зорієнтована у загальній політичній, зокрема релігійно-церковній проблематиці УКЦеркви.
Перед похоронними обрядами у похоронному заведенні Литвин-Литвин у Юнійон, Н.-Дж., члени Марійської Дружини спільними моліннями прощали свою подругу Наталію у Божу вічність. Після Парастасу покійну попрощав в імені Ньюаркської парафії св. Івана Хрестителя о. Франко Шадяк. Після того від товаришів юнацьких років вдумливе слово виголосив д-р Мирослав Прокоп, який власне підкреслив вплив Наталки на працю націоналістичного руху серед молодої генерації. Від місцевої клітини Українського Патріярхального Товариства прощав Осип Труш, підкреслюючи особистість покійної. Від Українського Патріярхального Товариства і журнала «Патріярхат» прощав автор цих рядків (Микола Галів), який відмітив значний вилив покійної Наталії на формування і розвиток зорганізованого мирянського руху за патріярхат. Інж. Любомир Калинич прощав покійну від імени земляцтва, підкресливши її вагомий вклад у товариство Перемишельщини.
Покійну Наталію похоронено на цвинтарі св. Андрія в С. Бавнд-Бруку. Під час тризни покійну Наталію прощав довголітній приятель д-р Володимир Пушкар. Дорогим дочкам, синові з родинами, внукам і правнукам висловлюємо глибоке співчуття. Хай пам’ять про Наталію Качмар іде з роду в рід. Вічна їй пам’ять.
Микола Галів
