Коли книжники і фарисеї зажадали від Ісуса ознаки на доказ правдивости його слів, Спаситель відповів їм; «Рід лукавий і перелюбний шукає ознаки — та ознаки йому не дадуть, окрім ознаки пророка Йони (Мт. 12:39). Ознаки пророка Йони — триденного перебування в пітьмі смерти… Три жахливі дні і ночі ув’язнений власною слабодуховістю пророк Йона мав до роздуму про страшні наслідки втечі від Божого провидіння (Йона 1-2). Три нескінчені доби сповнилися непрониклого мороку, перетворилися на суцільну ніч. Ніч людини, полишеної сам на сам із муками власного сумління, зі своїм гріхом. Ніч розлуки з Богом.
Переживаючи нині зустріч із воскреслим Христом, перемогу любови над ненавистю, світла над темрявою, пам’ятаймо про суворий досвід пророка Йони. Людство вже пізнало його науку, коли пережило страшні дні, котрі ділять воскресіння з жертовною смертю на хресті. Однак, з якою легковажною самовпевненістю нехтуємо плодами цього досвіду, знов і знов кидаючись слідом за пророком Йоною зі спасительного ковчегу Христової Церкви у вир гріховного мороку! Добровільно прирікаємо себе на смерть, замикаючись у нетрях власного егоїзму, оточуючи себе стіною ворожнечі й підозріливости, відштовхуючи інших образливим словом і насупленим поглядом. Відсторонюємося від людей і забуваємо, що немає інших шляхів наближення до Бога поза любов’ю до ближнього.
Церква Христова поєднала в єдине містичне тіло всіх, хто прийшов на поклик любови, омив у спасительній купелі хрещення скверну гріхів і прийняв благодатний дар Святого Духа. Ми є надто різні. І ніхто з нас не має права вимагати від іншого самопожертви, судити його людські вади, узалежнювати свою братню любов від ставлення до нас самих. Власне в тім і полягають випробування цього світу, щоб попри всі перешкоди виплекати в собі досконалу любов, яка «довготерпить, … милосердствує, не заздрить,… не шукає тільки свого, не рветься до гніву, … все зносить, вірить у все, сподівається усього, все терпить» (1 Кор. 13: 4-6). Лише тією всепереможною любов’ю ми здатні розірвати тенета самозакоханости, вийти поза запону Йониної в’язниці й піднестися до таїнственного спілкування з Богом.
Чисту християнську любов, щирість, взаємну довіру, внутрішню дисципліну маємо зробити головними засадами життя в громадах, покликаних поєднати нас у спільнім пориві до вдосконалення, а вже через плоди дії в нас, грішних, благодаті Святого Духа явити Христову правду світові. Любови, прощення, доброти чекас від нас і довколишній світ. Світ часто ворожий, непримиренний, де цинічні політики намагаються перетворити Святу Церкву на іграшку в своїх руках, де й досі в храмах господарюють крамарі, а православних священнослужителів не допускають до шкіл, на радіо й телевізію. Христос прийшов кликати до покаяння саме цей світ, і ми до нього, попри всі перешкоди, звертаємо свій заклик.
Найперше молімося, щоб світло Христового воскресіня явило правдив) путь для тих, кого сліпі проводирі намагаються зіштовхнути на шлях розбрату й ворожнечі, щоб на їхніх кістках збудувати Вавилон оновленої радянської імперії. Молимося й благаємо Переможця смерти Христа, аби дав нам, визволеним із пітьми, гріха Ного смертними муками й славним воскресінням, тієї сили слова, яку здобув визволений з неволі Иона пророк, коли спонукав до покути й навернення жителів Ніневії.
Хай же радісно лунає над світом незгасна звістка про воскресіння, запалюючи серця щастям, любов’ю та непереможною надією на звільнення від кайданів гріха й на поєднання в Тім, Кого знов і знов вітаємо й славимо.
Христос воскрес! —
Воістину воскрес!
Харків, Свято-Дмитрівська церква
+ Ігор
єпископ Харківський і Полтавський
