У зв‘язку з політичними подіями, що трясуть Україною з кінця листопада минулого року, українське православ‘я, яке завжди було чутливим до будь-яких політичних порухів, переживає не простий час. Цей час може стати як шансом для нових приязних стосунків і навіть об’єднання, але може лише поглибити протиріччя. У найважчому становищі опинилась УПЦ 
Московського Патріархату, яка ще гостріше потерпає від внутрішніх протиріч між проукраїнським і проросійським табором, але також зазнала вагомої втрати. 5 липня 2014 року помер її предстоятель – Митрополит Володимир (Сабодан). Протягом довгих років він умів знаходити баланс між проукраїнським та промосковським курсом УПЦ (МП). Вибори нового предстоятеля призначені на 13 серпня (Про українське православ‘я в контексті обрання нового очільника УПЦ МП читайте вже у вересневому «Патріархаті»). Водночас протягом всіх цих непростих місяців між українськими православними Церквами тривали непрості формальні і неформальні перемовини щодо можливого об‘єднання. Спільної формули знайдено не було. УПЦ КП не влаштовує повернення в лоно Мос- ковського Патріархату задля гіпотетичного отримання автокефалії «десь-колись». УПЦ (МП) не бажає розривати свою єдність із світовим Православ‘ям задля непевного майбутнього. Нижче ми зібрали найбільш характерні аргументи всіх представників українського православ‘я, яке вже роками знаходиться в патовій ситуації. А також два найбільш яскраві коментарі експертів з обох боків перемовин.
ПОВНІСТЮ СТАТТЮ ЧИТАЙТЕ В ДРУКОВАНІЙ ВЕРСІЇ ЧАСОПИСУ
