Вже від кількох років за ініціятивою Наукового гуртка істориків Ґданського Університету, Українського Християнського Братства св. Володимира в Ґданську відбуваються наукові конференції, присвячені українській проблематиці. Чергова конференція, яка відбулася 19 і 29 квітня 1991 p., була присвячена Берестейській унії та її наслідкам. Її співорганізатором у цьому році було теж Об’єднання Українців у Польщі та Воєвідський Осередок Культури в Ґданську. Брали в ній отже численну участь різні представництва, як українські, так і польські.
Конференцію без перебільшення можемо зарахувати до знаменних подій. Вона вперше після війни явно поставила це питання, віднеслася, на мою думку, об’єктивно до Берестейської унії, як факту історичного, глибоко пов’язаного з релігією, політикою, історією культури й філософії. Можливо теж започаткує загальні святкування чотирисотліття унії, яке припадає на 1996 рік.
В згаданому форумі брали участь українські й польські дослідники, прихильники й противники унії, українці греко-католицького і православного віроісповідання, теологи і представники світських вищих шкіл. У конференції брав участь чималий гурт молодих дослідників. Були також присутніми польський і український владика Іван Мартиняк.
З 16 передбачених програмою, виголошено 13 доповідей. В них здебільшого підсумовувався цей знаменний факт, яким була Берестейська унія. Маємо тут на увазі доповідь о. мгра М. Скірки «Унія і розвиток української культури. Між Сходом і Заходом», о. мгра Г. Сосни «Берестейська унія, її основа і перебіг», д-ра В. Мокрого «Берестейська унія в процесі синтезу візантійсько-української і латинсько-польської культури». Інші зосередилися на більш вузькій тематиці, окремих фактах, зв’язаних з унією. Ксьондз д-р К. Станецький зосередився на головних архітекторах унії, проф. В. Серчик у контексті Берестейської унії представив власну думку про толерантність («Берестейська унія, рефлексії про толерантність»), др З. Опацький простежив справу ліквідації унії, а студентка Й. Доманська — ситуацію уніятів у Польському королівстві XIX ст. Про неоунійну акцію в міжвоєнному часі говорив М. Копидловський, а про польську католицьку шляхту і її відносини до унії — мгр Е. Кізік. Три доповіді були присвячені унії на Підляшші (о. мгр Р. Пєнтка, д-р М. Рощенко, мгр Ю. Гаврилюк).
Після доповідей велась оживлена дискусія, але не завжди мала вона відповідний рівень, іноді зводилася до промов за або проти унії без належного умотивування. Лишається висловити щиру подяку організаторам конференції — Науковому гурткові істориків Ґданського Університету і зокрема членам Українського Християнського Братства св. Володимира, які займали в організації цієї конференції центральне місце.
д-р Ярослав Грицков’ян
