Хто ж не пам’ятає і знає тут, у діаспорі, і багато в Україні нашого національного свята Першого Листопада? Це свято ніби відносилось виключно до західніх земель України, але воно мало загальнонаціональний соборницький характер. Так укладалась доля нашого народу, який у ці пам’ятні 1918 роки на руїнах імперій пробував і ставав до нового власного життя. Подобається це кому чи ні, але місяць листопад, а зокрема Перший Листопад після 1918 року став нашим загальнонаціональним святом. Перший Листопад став святом боротьби українського народу за свою незалежність, за вільне життя, за державність цілого українського народу — соборну незалежну Україну.
Пригадаймо, скільки ми в це відзначення вкладали наших зусиль, емоцій і надій з сильною вірою і перспективою, щоб вічно жила ця свята ідея боротьби за життя вільного народу Першого Листопада. Не забуваючи, все молились за тих, що впали у боротьбі не тільки на бруках Львова, але й Києва, і за всіх, що поклали свої голови за Батьківщину, за її незалежність. Для відсвіження і віднови нашої пам’яти улаштувались окремі вечори, святочні академії, співаючи болючі слова пісні «… що стільки народу лягло за свободу, встоятись не було сили»… (Можливо, у цих словах є неточність, але цитую з пам’яти). Треба ж сказати, що Перший Листопад, це була в історичній перспективі тільки мить — з’ява синьо-жовтого прапора на Львівській Ратуші і далі слідувала боротьба… Це тільки один дуже короткий український історичний фільмовий кадр.
Щоб сильніше замаркувати і поглибити наш український Перший Листопад, Всевишній Господь покликав до себе, саме цього Першого Листопада, який став нашим національним символом боротьби за українську соборну і незалежну державу, князя нашої страждальної Української Католицької Церкви, а можна сказати без прикметника, а просто Української Церкви, Митрополита Слугу Божого Андрея Шептицького. І так Першого Листопада 1944 року осиротіла Святоюрська Гора, що була твердинею українського народу. Це була Божа воля, яка ще сильніше скріпила нашу пам’ять Першого Листопада.
Перший Листопад залишився для нас святим і неповторним, який позначений сильною вірою у Божу справедливість. На протязі десятиліть наш народ боровся і змагався за свою свободу і незалежність, за державність. Здавалось, що наші мрії ніколи не здійсняться. І знову треба собі пригадати й утвердити нашу віру у Всемогучого Триєдиного Господа Бога, що чуда бували не тільки у далекому минулому, вони є і сьогодні, але їх треба бажати бачити. І ось на наших очах сповнилася ідея Першого Листопада — постала українська соборна і незалежна держава. Це вже не мить і не з’ява, але тривала дійсність, якої ми ще не зуміли як слід проаналізувати, оцінити і скласти наші щирі подячні молитви. Ця дійсність української незалежности зрошена ріками української крови, але у кінцевому періоді завершилась без кровопролиття.
Ідея Першого Листопада стала незаперечною дійсністю. На українських землях виростає з попелу-руїн духовних і фізичних, оживає українське національне і релігійно-духовне життя. Ми сьогодні навіть не здаємо собі з цього справи, що Україна стояла перед проваллям, перед повною затратою українського «я». Ми стояли перед злиттям націй, а творцем тієї страшної дії була атеїстично-комуністична партія на чолі з ідолом Леніним.
У всіх місцях України замість церков і хрестів стояв ідол людства Ленін. Таких пам’ятників начислялось 56 тисяч. Хіба ж у цьому не Божа рука, що цього ідола поволі змітають з лиця землі.
Чи не належало б нам піднести прапор Христової перемоги над світом темряви і зла. Цей прапор Христової перемоги повинні у першу чергу піднести Українські Церкви в Україні, включно з Українською Православною Церквою, якої ієрархія діяла чи була на услугах атеїстично-комуністичних вождів. В дусі покаяння і всепрощення повинні всі разом стати і подякувати Всевишньому, що воскресив християнське життя на Україні, і сказати собі, що у тому дусі всепрощення і покаяння ми повинні прямувати до того Божого «щоб усі були одно». Щоб ми у наших молитвах шукали того, що нас усіх єднає, бо це є найбільш істотним для Всевишнього Триєдиного Господа Бога і молодої української держави. Ідея Першого Листопада при Божій допомозі завершилась, а тепер працюймо для її утвердження у різних ділянках нашого українського релігійно-християнського, економічного, політичного і культурного життя.
Подякуймо ще і ще раз Всевишньому за всі ласки і тепер вже не займаймось символікою, але берімось практично і активно утверджувати державне життя в Україні. Якщо будемо так працювати, то підтвердимо ідею Першого Листопада і 22 Січня, які з гідністю завершено.
М. Г.
