Папська булля «Еа семпер»
Змагання за належні права Української Помісної Католицької Церкви на американському континенті мають вже свою довгу історію і тернистий шлях за собою. Нинішні факти пригадують нам минулі. Папські буллі, які отримав коадьютор М. Любачівський з правом наслідства Блаженнішого Патріярха Йосифа, пригадали нам буллю «Еа семпер» з дня 14-го червня, 1907 року, яку одержав був єп. Сотер Ортинський і якою створено було українське Греко-Католицьке єпископство для наших вірних на терені ЗСА і в котрій з’ясовано було права та обов’язки першого українського єпископа в ЗСА. Богато старань робили наші священики — піонери разом з представниками вірних, наших перших поселенців. Богато доводилось поборювати перешкод, щоб добитись своїх прав.
Дослідник нашої еміграції в Америці — Юліян Бачинський в своїй книзі: «Еміграція в З’єдинених Державах Америки» (Львів, 1914) згадує про З’їзд священиків і делегатів греко-катол. громад в Гарісбурґу, 26 березня, 1902 року так: «Учасники З’їзду зажадали між іншим основання самостійного греко-католицького єпископства в Америці, при чому єпископа мали вибирати священики і делегати церковних громад. Сам єпископ мав бути залежним безпосередньо від Папи, а не від Конґреґації для Поширення Віри. Вкінці З’їзд зажадав основання Греко-кат. Патріярхату, котрому підлягали б всі греко-католицькі єпископи в старім і новім краю!»
Подивляти треба свідомість та відвагу ревних наших священиків-піонерів, котрі 78 років тому, так ревно обороняли історичні права нашої Церкви. Належить підкреслити, що «Конґреґації для Поширення Віри» ми підлягали до 1917 року, а після опіку над нашою Церквою переняла «Священна Конґреґація для Східніх Церков». Повертаючись до буллі, варто відмінити, що в цитатах задержаний давній правопис і термінологія.
Історія першої для нас, на терені Америки, буллі — сумна. Згідно з її постановами і приписами Преосвященний Сотер не одержав самостійної єпархії, а став помічником єпископом усіх латинських єпископів, в єпархіях котрих знаходились наші вірні. Він потребував від кожного латинського єпископа окремих повновластей.
З буллі виходило, що рукоположені були лиш безженні або вдівці. Обсаджувати наші парафії нашими священиками мають латинські єпископи. Уділювання Св. Тайни Миропомазання священиком заборонено і неважне!? і так дальше.
«Нива» — журнал для греко-католицького духовенства в Галичині, річник 1907, ст. 645-647 писала: «Вже 20 літ домагаються єпископа для Америки. Домагався Митрополит Сембратович, а вже окремо Митр. А. Шептицький і йому вдалося згадані інтенції замінити в діло. Однак найбільш болюче, що у всіх тих зарядженнях (буллі) руський єпископ є цілком зависимий від латинських ординаріїв, в дієцезіях котрих находяться руські вірні… Юрисдикція нашого американського єпископа є так обмежена, що мусить старатись о дозвіл кількадесяти лат. єпископів».
Преосв. Сотер Ортинський в свойому привітальному слові на американській землі сказав, що його номінація наступила проти волі всіх римо-католицьких єпископів в Америці і 12 кардиналів в Римі. Коли він був в Римі, домагались від нього дотичні власти (з Римської Курії), щоб він зрезиґнував з єпископа.
Він звернувся до своїх приятелів в Галичині, які порадили йому не резиґнувати. Він монах і не має нічого до страчення, а двері монастиря все стоять для нього відкриті. Єп. Ортинський привіз зі собою любов до своєї рідної Церкви і свойого бідного народу, а маючи у своїй натурі рішучість і святу завзятість — взявся до зорганізування дієцезії. Серед духовних і мирянських кругів в Америці і в Галичині булля «Еа Семпер» викликала тривогу. Народ називав її «ґуля».
«Нива» з 1908 р. ст. 60 писала: «Єп. Ортинський і ціла кат. американська Русь з найбільшою радостью повитають вість, що галицько-руське духовенство готовить мемориял до Ап. Престола в ділах руского обряду в Америці і в справах звісної буллі». «Діло» з З липня 1912 р. писало: «Як відомо всім, жалем та огірченням наповнились серця американських українців, коли дізнались про буллю «Еа Семпер», котра то булля понизила нас, нашого єпископа і наше духовенство, а обряд наш виставила на сміх перед другими віроісповіданнями. Коли настало нечуване замішання в нашій закріпощеній Уніятській Церкві, то джерела треба шукати в сій буллі. Права й привілеї нашої Церкви свого часу затвердила Апостольська Столиця і ми прийняли Унію як рівні з рівними, як сестри одної матері. Тимчасом булля «Еа Семпер» права нашої Церкви по части обмежує, а по части зовсім касує. Вона нищить Св. Унію».
Та найцікавіше, як застосувався і що сказав про буллю сам єп. Ортинський. Він прибув до ЗДА 27 серпня, 1907 року. Булля датована 14 червня, 1907 р. Сім місяців він її не проголошував. 11 січня, 1908 р. він видав Пастирський Лист до духовенства і вірних в якім заявив:
«Вийшла папська булля в справі греко-кат. Церкви в Америці — булля гірка, тяжка, понижуюча нас немилосерно.
За таку буллю, яка вийшла з Риму для американських Русинів, я нічого не знав ні в краю, ні в Римі, ні в Америці аж до хвилі, коли по місяцю вже мого побуту в Америці завізвав мене Делєґат Апостольський до себе і про ню мені сказав. Розвідався я тілько приватно від Ректора руської Колєґії в Римі, що давне розпорядження кардинала Лєдуховського дотично Миропомазання мають ввести в життя і проти сего я вніс протест.
А що сю буллю уважав я за кривдячу нашу Церкву і наш нарід, тому відразу запротестував я проти неї і не оголосив єї ні священству, ні народови.
Та булля нас не настрашить, бо вона не є жадним доґматом, а лише звичайним розпорядженєм…»
Цитати говорять самі за себе. Читачеві легко зробити собі свої висновки. Українське католицьке духовенство в ЗСА внесло 29 січня, 1908 р. протест проти буллі до Римської Курії через Апостольського Делегата у Вашінґтоні. Протест підписали 73 священиків угорських і галицьких. («Нива», 1908 ст. 160.)
Шість років після видання буллі Апостольська Столиця рішенням з дня 28-го травня, 1913 р. наділила єп. Ортинського повною і звичайною юрисдикцією над усіми вірними греко-католицького обряду в ЗСА і створила незалежну від латинських єпископів еґзархію під опікою Апостольського Делегата у Вашінґтоні.
