Українці вже давно не сільська нація. Україна – країна міст, причому не як епічна Русь-«Гардарикі» скандинавських саг, а дійсно демографічно, економічно, політично і культурно. Процеси урбанізації та їхні наслідки були для духовної аури нашого народу драматичні, часто трагічні. Втім ми вистояли, і духовність значної більшості сучасних українців міська. З огляду на ці реалії, аналізу яких можна присвятити книгу, для нас – християн – особливої актуальності набуває образ міста у Святому Письмі та рефлексія над ним з огляду на сучасні умови.
Отож хіба не з міста Харана вийшов Авраам, будучи ще Аврамом (Вих 11,31)? Хіба не в місті закликали до навернення пророки? Чи не донькою Господньою стало місто – Єрусалим (Міх 1,13 та ін.)? Чи не у кожне «місто й місце» призначив Ісус 72 своїх помічників перед тим, як іти туди (Лк 10,1)? Хіба не міським громадам Рима, Коринта, Ефеса та іншим адресували послання апостоли? Христос сказав: «І в яке місто ви не ввійшли б, і вас приймуть, їжте, що поставлять перед вами; оздоровляйте в ньому хворих і кажіть їм: Наблизилося до вас Царство Боже» (Лк 8,12). Євангеліст Іван у «Одкровенні» описує небесний Єрусалим – місто: «…житло Бога з людьми» (Одкр 21,3). Слід погодитися з тим, що й фраза Ісуса про «жнива великі» (Лк 10,2) у світлі сказаного – далеко не буквалізм. Бо це також «жнива у місті» – глобальному місті, жителі якого в наші дні часто досі не чують отого благословенного «Мир домові цьому!» (Лк 10,5).
Володимир Мороз
