Кілька думок до статті Дарії Кузик — розмова з православним
Прочитавши статтю пані Дарії Кузик в «Патріярхаті» з жовтня ц.р. «Розмова з православним» в мене зродились думки з якими бажаю з ними поділитись з нашим загалом. По-перше той, як пані Кузик називає православний приятель, на мою думку не є вже таким душевним приятелем, бо вживає вислову «вашій Церкві» і що він нам співчуває і нашому Патріярхові, то в тому і біда. Думаю, що було б більше по приятельськи, якби він вживав вислову наша Українська Католицька Церква і щиро молився за єдність, бо співчування тільки ослаблюють характер. Нам усі чомусь співчувають, що, ми якісь виродки, чи що! Ми ж християни!! Нам не треба співчувати, нам треба по християнськи відважно допомагати!!
Отже я відповіла б йому таке: а може мій дорогий брате православний українська еміґрація має Богом призначену місію, щоб об’єднати всі наші українські віроісповідування в одну Церкву під проводом нашого мученика Патріярха Йосифа і влитись в течію вселенської церкви та стати потугою для своєї страдальної Церкви на рідній землі. Потугою, яку ніхто не в силі буде подолати, бо ж в ній єдність буде напувати, яку сам Христос буде своєю рукою — любови міцно тримати. Адже ми завжди молимось, як в православних храмах, так і в католицьких за ту ж єдність, а як тяжко нам зробити перший крок на практиці. А здається, що це мусіло б бути дуже легким, бо ж ми всі християни… Чи не так? Мої дорогі чи не так?
Та чи ми ними є і чи наші молитви є щирі, на це вже кожний хай щиро у серці відповість собі. Особливо тепер з наближенням 1000 річчя ювілею хрещення Руси. Бо ж Володимир був один і віра християнська одна, як мало ще виросла за 1000 років наша душа, коли ми того іспиту зрілости не можемо здати. Як сумно, як тужно, що ми духом такі ще малі! Ну що ж зате москалі вже засновують комітети для святкування хрещення Руси, щоб світові звіщати, що Русь, це вони! Ну а ми українці будем між собою за той час сваритись, а ми ж браття в Христі. Це лиш кілька моїх скромних думок, може знайдуться християнські душі, що подумають над ними.
Мотря Фаринич
Листопад 1979, Гамільтон, Канада
