«Я зрозуміла всі свої ходи, всі невдачі та випадковості, повороти долі і те, що я вважала трагедіями. Переді мною в один момент постав їхній сенс. Я зрозуміла роль Бога у своєму житті, роль чоловіка і тих великих людей, яких судилося знати: Шептицького, Чарнецького…» – так кілька днів перед смертю оповідала найближчим Марта Цегельська. Наче в одну картину вклалося життя дружини о. Артемія Цегельського, вірної їмості, свідомої українки, тієї, що стала продовжувачкою надзвичайної спадщини талантів, мудрості, патріотизму, гідності визначних українських священичих родів. Анастасія‑Марта Цегельська (Скобельська), дружина ісповідника віри о. Артемія Цегельського, народилася 24 березня 1920 року в сім’ї надрадника Краєвого суду в м. Золочеві Атаназія Скобельського і Анни з дому Бачинських. Початкову освіту здобула в «Рідній Школі», приватній українській гімназії та філії Львівського Музичного інституту ім. М. Лисенка, де опанувала гру на фортепіано. Сідала за інструмент навіть у важкі останні дні свого стражденного життя. У спогадах занотувала: «Три рази на тиждень, коли я приходила на лекції музики, на фортепіано лежали для мене букетики пахучих конвалій» – це був дарунок Артемія Цегельського, молодого викладача по класу скрипки (паралельно з навчанням у семінарії Артемій студіював у Вищому музичному інституті ім. М. Лисенка у Львові). З ним Марта поєднала свою долю, щоби згодом стати надійною підтримкою під час жахіть війни та підпілля.
Повну версію статті читайте в журналі
