Колишній парох св. Юра в Нью Йорку о. д-р Юліян Катрій ЧСВВ, який під сучасну пору перебуває в Чікаґо мав цього року передвеликодню місію в церкві св. Юра. На закінчення місії, в неділю, першого квітня ц. р. мав проповідь під час Служби Божої в 12 годині дня, яка своїм змістом, виразністю форми і актуальністю порушених питань заслуговує на окрему увагу.
о. Юліян Катрій у своїй проповіді навів факти з античної Греції. Греція сама по собі не була великою країною. Вона розросталась і для її населення не було місця на материку. Тому греки були примушені шукати інших місць поселення. Вони поселювались на північному побережжі Середземного моря й інших місцях. При цьому був цікавий і важливий момент. В той час в Греції горів вічний вогонь. Ті греки, що покидали материк перед відходом, чи від’їздом вони запалювали смолоскипи від вічного вогню і його переносили на нові місця свого поселення. Ось цей вогонь все їм пригадував їх материк, пов’язував їх, робив їх нерозривними з своїми братами й сестрами що остались жити в Греції. Вони так жили століттями, задержавши грецьку культуру, звичаї й обичаї. Цей вогонь вічно горів у їх серцях. Вони повністю задержали грецьке «я», яке виявляли формою і змістом свого життя.
Ми українці, як покидали нашу батьківщину брали з собою глибоку віру і любов до своєї Церкви й народу, яку ми несли і зберігали у наших серцях. На жаль ще заледве не повне століття, як в загальному перебуваємо на чужині, але серед багатьох з нас вже погасла ця любов і віра до своєї Церкви і народу, які нам пригадували нашу окремішність та нас так сильно в’язали з нашим незамінним і вічно дорогим материком у релігійному й національному значеннях. Це до краю болючий факт.
Проповідник окремо підкреслив красу нашого східнього обряду і що Христова Віра ішла з сходу на захід, а не навпаки, що почитання Богоматері прийшло з сходу, що краса обрядів поставала на сході і цього ми не повинні забувати. В східних обрядах і почитаннях є більше цього внутрішньо-духового християнського змісту. Це вже сьогодні стверджують західні богослови, а відчувають самі , миряни латинського обряду. Навів кілька прикладів з власного досвіду в Чікаґо, де самі миряни латинського обряду приходили і дальше приходять до нашої церкви, бо кажуть, що в наших Службах Божих відчувають справжній дух Христа-Бога. Деякі навіть забажали собі повінчатись в нашому обряді. В той сам час деякі наші втікають від своєї церкви, ідуть до латинської або взагалі стають не практикуючими. Багато з нас не знає, який цінний скарб окривається в обряді нашої Церкви.
О. Катрій сказав — ви збудували чудовий храм Божий, але тепер треба подбати щоби мури цього храму не світили пусткою, щоби він був все заповнений, як сьогодні. Збережім наш чудовий східний обряд у нашій Церкві, про який була мова й на Вселенському Соборі Ватиканському II. Це наш скарб і пильнуймо його.
Вірні з великою увагою й інтересом прослухали дбайливо опрацьованої проповіді о. Юліяна Катрія. Якщо б це було сталось не в церкві, а на якомусь публичному форумі то о. Ю. Катрій був би одержав виняткову овацію, вияв захоплення і вдячности.
Поруч з тим насувається два істотні питання: 1. Було б добре, якщо б о. Юліян Катрій дав відповідні виклади про обряд і про цей вічний вогонь віри й любови в пов’язанні з материком своїм єрмонахам ЧСВВ, бо деякі з них зовсім призабули і самі уводять латинський і щоби також держались староцерковної або української мови в Богослужбах і не вводили англійської, це було б зроблено багато. Далекий від того, щоби зробити цей закид тільки Отцям Василіянам, бо знаємо, що некращими, а може гіршими під тим оглядом, Отці Редемптористи, як також світські священики. Було б добре, якщо в тому відношенні був зроблений зворт до старих традицій й обряду. Для цього не стоїть нічого на перешкоді тільки треба мати добру волю. Ось в Нью Йорку можна б почати від церкви в Асторії, якою провадять Отці Василіяни, де впроваджується англійська мова.
Друге питання, це справа самих проповідей. Напевно на цьому скористала б Церква в цілому, а миряни найбільше, якщо б наші священики солідніше приготовлялись до своїх проповідей. Треба підкреслити, що не раз проповіді є відстрашуючими для вірних, бо вони такі низькі рівнем, слабенькі змістом, без найменшої підготовки, що аж страх бере. В найкращому випадку ще раз нам переповідять, що було сказано у євангелію. Слово, це важлива зброя, якщо його правильно, з підготовкою і знанням вживати, о. Юліян Катрій під тим оглядом показав, як належить користуватись словом і як його посилати в народ. Всі ми добре знаємо: «На початку Було Слово і Слово було Бог…» Якщо священики будуть правильно з увагою вживати з церковної амвони і не тільки з амвони Боже слово то в наших серцях буде горіти вогонь любови й віри до Церкви і народу.
