«Освяти тих, що люблять красу дому Твого…»

День 25 жовтня, остання неділя місяця цього року, був для української католицької парафії в Лондоні, Онтаріо, далеко не лише днем звичного, щорічного празника у день патрона Церкви, Царя-Христа. Це був справді винятковий та неповторний день, бо оце парафія посвячувала із радістю та вдоволенням новий додаток до свого храму, прекрасний кивот.

Церкву в Лондоні здвигнули парафіяни своїм трудом та жертвенністю впродовж довгих років, ще в 1958 році. Старання в цьому напрямі, діяльність численних попередніх отців-парохів та будівельного комітету завершив остаточно покійний вже сьогодні тодішній парох о. Мирослав Байрак. Йому теж завдячує лондонська церковця проект скромного, але незвичайно стилевого іконостасу. З додатком запрестольного образа та помісних ікон роботи мистця Теодора Куфаса, що їх придбав був о. крил. Василь Дзюрман, нутро церковці творить справді милу мистецьку цілість. Не можна не звернути уваги і на розкішні вишивки, дари запопадливих парафіян, а ще більше парафіянок, головно під проводом незабутньої пані добродійки Марії Куссої.

Впродовж трьох із половиною десятиліть чимало людських молитов полинуло із цієї святині до стіп Всевишнього, чимало радісних та болючих хвилин прожили парафіяни в її мурах. Та в гармонійній картині затишного Дому Божого зразу кидалась в очі вбогістю Святої Святих — кивоту.

І ось о. парох Ігор Хабурський, обійнявши рік тому опіку над парафією, став зразу шукати засобів, щоб надолужити цей недолік. Подав парафії і цю ініціятиву та підшукав мистця, Е. Тележіна, який запроектував великий кивот у формі п’ятибанної церковці з багатими різьбами та позолоченнями, такий, як ми звикли бачити по найкращих церквах нашої діяспори.

Кошти виконання нового кивоту погодився покрити, на пропозицію о. пароха, місцевий відділ ЛУКЖ під проводом своєї неструдженої, довголітньої голови, п. Марії Тягур. Відділ заявив готовість покрити всі кошти в сумі $10,000, а сума ця зменшилася тільки на кілька сотень — особисто датками кількох ревних парафіян.

Почесним гостем врочистости посвячення нового кивота був о. д-р Степан Гарванко, довголітній близький співробітник бл.п. Патріярха Йосифа Сліпого у Римі, а тепер парох сусідньої парафії у Четем. Він і виголосив під час Святої Літургії відповідну до нагоди вдумливу проповідь.

Після Богослужби та торжественного посвячення кивоту всі засіли у церковній залі до святкового обіду, який приготовили, як завжди, невтомні трудівниці та фундаторки кивота — пані з відділу ЛУКЖ.

Програмою святочної трапези кермував уміло голова парафіяльної ради Михайло Фуревич. Привіти виголосили від відділу ЛУКЖ голова Марія Тягур та культурно-освітня референтка Леся Щур. Від місцевого відділу КУК привітав приявних із цим великим днем голова д-р Є. Рослицький, запрошуючи рівночасно всіх взяти участь у недалекому відзначенні століття поселення українців у Канаді.

Заключне слово та кінцева молитва-подяка припали, як годиться, отцеві-парохові Ігореві Хабурському. Говорячи, він не міг здержати сліз зворушення із-за завершення в парафії такого великого діла. Парафіяни, з отцем парохом на чолі, зробили, що було в їх спроможностях, щоб створити гідне приміщення для Необ’ятого Гостя. Хоч нема земних засобів, щоб належно пошанувати велич мешканця цієї скромної обителі. Але віримо щиро, що Господь зглянеться на добру волю і жертвенність слуг своїх та, як говориться при закінченні нашої Літургії, «освятить тих, хто дбає про красу дому Його», благословляючи всіх їх задуми й почини.

Leave a Reply

Your email address will not be published. Required fields are marked *

You may use these HTML tags and attributes: <a href="" title=""> <abbr title=""> <acronym title=""> <b> <blockquote cite=""> <cite> <code> <del datetime=""> <em> <i> <q cite=""> <strike> <strong>