Свіжий номер

1(501)2024

Час ставати сильнішими

Стати автором

Передчасно помер провідний член мирянського Руху д-р Мирослав Навроцький

Передчасно й несподівано, у вівторок, 7 листопада 1978 р. під час лікування на серце у шпиталі відійшов у Божу вічність, колишній голова Крайової Управи Товариства за Патріярхальний Устрій Помісної УКЦеркви д-р Мирослав Навроцький. Ця сумна й болюча вістка про смерть Мирослава Навроцького сколихнула українською громадою, а зокрема Т-вом за Патріярхальний Устрій Помісної УКЦеркви й Товариством Свята Софія, якого покійний був скарбником. Мирослав Навроцький у нашому громадсько-політичному й церковному житті належав до виняткових осіб. Ще в юнацькі роки був пов’язаний з націоналістичним рухом на західних українських землях. В час німецько-більшовицької війни в 1941 р. Мирослав Навроцький, як багато молодих націоналістів помандрував на східні українські землі. М. Навроцький був свідомий свойого, дуже ризиковного завдання, але він його сповняв солідно і з посвятою. За це йому довелось заплатити ув’язненням і побувати в німецькому концентраційному таборі. Революційна боротьба не була йому чужою.

Після другої світової війни Мирослав Навроцький почав студії медицини в Австрії. З хвилею еміґрації за океан приїжджає до США і поселюється у Філядельфії. Він дальше працює над своїми студіями, які успішно закінчує. В тому часі не мав можливості активно включитись в суспільно громадську працю, але все ж таки слідкував за розвитком українського життя по цей і той бік залізної занавіси. Він брав активну участь у професійній організації лікарів. Коли постав і розвинувся мирянський рух за Патріярхальний устрій Помісної УКЦеркви він включається в його ряди. В працю Товариства Мирослав Навроцький поринув всеціло. На початку сімдесятих років М. Навроцького вибирають на голову Крайової Управи Товариства за Патріярхальний Устрій Помісної УКЦеркви і на цьому пості він був повних дві каденції, себто чотири роки. Слід підкреслити, що М. Навроцький здобув собі велике довір’я у Патріярха Йосифа. Без сумніву праця на пості голови Крайової Управи вимагала багато часу і посвяти, чого для цієї справи покійний М. Навроцький ніколи не жалів. Крім цього, він у багатьох випадках вкладав чи мало своїх власних грошей. Покійний не тільки відчував, але був свято переконаний, що справа за яку Товариство за Патріярхальний Устрій змагалось є свята і конечна для збереження і продовження існування нашої Церкви в діяспорі. Він кожне своє слово, свою ідею, свій почин підтверджував конкретним ділом. Під тим оглядом в нього не було найменшого вагання.

На цьому місці слід буде згадати, що він був організатором і душею Святої Софії Релігійного Товариства для українців католиків в США,якого завданням було здобувати фінанси для вдержання патріярших надбань, це значить зорганізувати фінанси для вдержання Українського Католицького Університету з його філіями в різних країнах вільного світу, вдержання патріяршого двору, храму Св. Софії, Музею, видавничої діяльности в Римі й інші надбання Патріярха Йосифа. Це надзвичайно важливе завдання, яке по своїх силах і спроможностях з відданістю й посвятою сповняв покійний Мирослав Навроцький.

В особі д-ра Мирослава Навроцького українська зорганізована громада втратила активного громадського і політичного діяча, зорганізований мирянський рух у діяспорі втратив провідного свойого члена, який для цієї святої справи вклав чи мало праці й часу, Свята Софія Релігійне Товариство в США втратило відданого, одного з перших ініціяторів, реалізаторів та ентузіястів, близькі співробітники втратили друга в праці, а дружина вірного й відданого мужа. Невблаганна, несподівана й передчасна смерть перервала нитку, ще повного плянів життя д-ра Мирослава Навроцького.

Похоронні відправи за упокій душі Мирослава Навроцького відбулись в п’ятницю, 10 і суботу, 11 листопада 1978 р. В п’ятницю при численній участі громадянства Філядельфії й околиці була відправлена Панахида архимандритом монашого чину Студитів о. д-ром Любомиром Гузаром в сослуженні о. мітрата Володимира Андрушкова, о. пароха Канавана о. Лева Любинського і о. Т. Лончини. Після Панахиди прощали покійного Мирослава о. мітрат Володимир Андрушків, д-р А. Черник від Товариства лікарів і д-р Зиновій Ґіль.

В суботу, в церкві Христа Царя о. д-р Любомир Гузар в сослуженні о. мітрата В. Андрушкова о. М. Канавана і о. Т. Лончини відправив Службу Божу під час якої виголосив глибоко змістову проповідь присвячену св. п. Мирославові Навроцькому. Після похоронних відправ у церкві довга, довга кавалькада авт відпровадила покійного М. Навроцького на кладовище Факс Чейс. Тут знову пронеслись благальні молитви за душу покійного Мирослава і на закінчення пролунало безсмертне вічная пам’ять. Над могилою прощав покійного з рамени політичних в’язнів ред. Василь Пасічняк. Також прощав по українськи й англійськи д-р Леонід Рудницький. Так закінчилась туземна мандрівка св. п. Мирослава Навроцького, який перенісся в той світ, світ Божої вічности, залишивши для нас надбання праці своїх рук. Занесім наші щирі молитви за його душу і збережім світлу пам’ять про нього.

М. Г.

Поділитися: