Так уже увелось у наше цивілізоване життя, що у чудовому весняному місяці травні віддаємо пошану і відзначаємо День Матері. Це справді гарна традиція хоч один день у рік особливо згадати свою маму, яка віддала для нас не один день, не один тиждень, місяць чи рік, але роки свого життя. Вдумаймось над цим, що наше буття було її, нашої матері, життя. Здасться, що немає більшої любови над материнську. Це с чиста, безкорислива любов, яка для нашого щастя, нашого безтурботного радісного життя готова на все. Здасться, немає нічого такого, щоб мати своїй дитині щось відмовила. Вона, мати, якщо б тільки могла, то готова б нам неба пригнути. Вона у своїх щоденних молитвах просить для нас у Матері Божої, що стала Матір’ю всього людства, всіх Божих ласк і її заступництва. Тому в цей День Матері стараємось пом’янути свою матір, відвідати її, принести китицю квітів, а що найголовніше — дати їй відчути, що про неї пам’ятаємо. А якщо наша мама вже перенеслась у Божі засвіти, підносім наші щирі молитви за спокій її душі і просім Всевишнього Триєдиного Господа Бога і небесну Матір, щоб її примістили у своїх просторах у небесних оселях. Для матері найціннішим є ось ця щира пам’ять про неї та благальні молитви. Ось це те, що матері дає радість і насолоду, що віддана її праця і посвята для своїх дітей приносить добрі плоди, що життя, яке вона прожила, дало добрий слід.
І так, згадуючи свою маму, ту, яка привела нас на світ, не можемо не згадати Небесної Мами, що є нашою заступницею, яка є для нас прикладом найбільш відданого материнства. Тому ми присвячуємо Матері Божій цілий весняний місяць травень. Правда, у нашій УКЦеркві східнього обряду Богородичні празники припадають на осінні місяці, це є Успіння Пресвятої Богородиці, що припадає на 28 серпня, у вересні маємо Різдво Пресвятої Богородиці, у жовтні — Покров Пресвятої Богородиці, а у січні, на другий день свят Різдва Христового, маємо велике Богородичне свято, Собор Пресвятої Богородиці. Властиво, це ці місяці особливого почитання Божої Матері. Як бачимо, у весняному місяці травні немає Богородичного празника. Але наша Українська Католицька Церква запозичила собі цю традицію від сусідів-поляків і увела травневі Молебні. До речі, ці травневі Молебні дуже прийнялись на західніх українських землях. Можна сказати, що це є добра практика травневих набоженств до Пречистої Діви Марії. До речі, вірні УКЦеркви були навіть дуже прив’язані до цих травневих Молебнів. Пригадуємо собі, що у нас ці Молебні відправлялись без «комерції» — за живих і мертвих матерів, але був вечір молитви до Матері Божої, а кожний зокрема вибирав, у якому наміренні буде молитися.
Добре, що наша Церква прийняла травневі Молебні, їх належало б ще більше осмислити, поглибити і утвердити, бо маємо за що молитись до Матері Божої. Ці травневі Молебні мають вже свою традицію, вони стали невід’ємною часткою Богородичних молитов у нашій УКЦеркві. Ми знаємо з нашого щоденного життя, зокрема з наших дитячих і юнацьких років. Не раз ми бажали щось мати, одержати якийсь дозвіл чи щось зробити, на що все треба було мати дозвіл батьків, то ми все скоріше йшли до мами, а вона все заступалась за нас і, що треба, випросила у батька.
Таку Покровительку, Заступницю і Опікунку всі ми маємо у Матері Божої. Нам все треба до Неї звертатись, Її просити і благати, щоб нас нагородила своїми щедрими материнськими ласками і випросила їх у небесного Отця. Той, хто звертається, просить і молиться до небесної Божої Матері, Пречистої Діви Марії, ніколи не буде залишений.
Тому ми під час травневих Марійських набоженств молімось за наших земських матерів і тих, що перенеслись у Божу вічність, але також щиро молімось за нашу воскреслу Українську Церкву, щоб вона переможно вилизалась із довголітніх ран, яких їй завдав атеїстичний комунізм. Молімось, щоб у нашій Українській Католицькій і в Українській Православній Церквах запанував мир і спокій, щоб наші Церкви жили у справді християнському дусі, щоб вони змагали до того євангельського «щоб усі були одно». Щоб це було не тільки на словах, але у щоденному житті. Щоб католики і православні знаходили спільну мову і все шукали тих передумов, які нас з’єднують, а не навпаки. Цього чекає наш нарід. Молімось за наших владик, щоб вони не були адміністраторами, щоб вони не були володарями удільних князівств, але справжніми слугами для свого народу, своєї Церкви, як Ісус Христос, що прийшов на землю не володіти, а послужити, і приніс спасіння для людства. Просім Пречисту Діву Марію, щоб випросила для нас у Всевишнього Господа Бога, щоб ми одержали дар прощати, щоб ми були здібні простити нашим вчорашнім кривдникам. Забути, що було вчора, а бачити те світле, що нас веде до світлого майбутнього завтра. Уклінно просім, щоб Мати Божа, Пречиста Діва Марія вислухала наших щирих молитов.
М. Г.
