Відсвяткувавши 90-ліття, упокоївся в Бозі 6 липня 1995 р. у баварській місцевості Ґрайнбах біля Розенгайму великий приятель українців і доброчинець нашої Церкви о. Іван Петерс. Покійний народився 28.02.1905 р. в Зідлінґсгаузен у Вестфалії. Після закінчення богословських студій в Лювені і Мюнхені вступив до манастиря оо. Студитів в Уневі, вивчив українську мову і в 1947 р. склав чернечі обіти, а 21.11.1987 р. прийняв рукоположення від Митрополита Андрея. Протоігумен чину, о. Климентій Шептицький іменував його ігуменом і доручив вести бібліотеку чину. 1939 р. польський уряд наказує о. Петерсові залишити Польщу. Митрополит Андрей висилає його до Відня як душпастиря при церкві св. Варвари. Після розвалу Польщі повертається до Кракова як зв’язковий між Греко-католицькою Церквою і урядом генерального губернатора. 1941 р. повертається з тими самими завданнями до Львова. За перевоження протестних листів Митрополита Андрея проти вбивання жидів до шефа Гестапо Гімлера в Берліні о. Петерс був заарештований в грудні 1942 р. і засланий до кацету в Дахау, з якого був звільнений після закінчення війни. Отець Петерс повертається до душпастирської праці серед українців Вестфалії: організує манастир оо. Студитів в Буке, здобув у Крефельді приміщення для церкви, організує дім сеньйорів, засновує в Ксантені українську гімназію. Об’їжджає скитальські табори, відправляючи Служби Божі, ініціюючи суботні школи та допомагає матеріяльно потребуючим без огляду на віровизнання. Його великою заслугою є заснування Українського Християнського Робітничого Руху, як прибудівки до німецької католицької профспілки «КАБ» з централею в Ессен.
За постійну матеріяльну піддержку Мелхітської Греко-католицької Церкви в Єрусалимі іменує його Патріярх Максімос 1981 р. почесним архимандритом, а 1987 р. в оцінці його заслуг в соціяльній ділянці наділяє його президент ФРН Ріхард фон Вайцзекер хрестом заслуги на стяжці. До кінця свого богоугодного життя був непохитним подвижником екуменізму, беручи собі за приклад Великого Митрополита Андрея і його брата-ісповідника архимандрита о. Климентія.
В навечір’я похорону 10.07.95 відслужив Владика Платон заупокійну св. Літургію з Панахидою і виголосив шанувальну проповідь.
Похоронні обряди довершив на українській частині вальдфрідгофського цвинтаря в Мюнхені мелхітський архиєпископ Єрусалиму Лягам Лютфі в сослуженні 8 священиків і 4 монахів-Студитів й виголосив прощальну проповідь, назвавши Покійного видатним сином німецького народу. Покійного прощали від мюнхенської парафії о. Мирон Мольчко, Студитської Лаври в Уневі архимандрит Севастіян, Центрального Представництва українців в Німеччині Степан Костюк і «Круга приятелів оо. Студитів в Пріні над Хімзее» Петер Вендель. Після похорону відбулась тризна з участю багатьох німецьких душпастирів, приятелів і земляків покійного та співв’язнів з Дахау. Під час тризни промовляв ще голова УХРуху в Німеччині Степан Сп’єх, підкресливши діяльність покійного серед українського робітництва і Богдан Шарко, попрощавши мецената «Патріярхального Т-ва». Вічна і славна пам’ять доброчинцеві нашої Церкви і її Божого Люду.
Б. Ш.
