Ділимося болюче-сумною вісткою, що у понеділок, 20 липня 1992 p., у Чікаґо, після важкої невиліковної, недуги, передчасно, на 64 році життя, помер визначний і провідний священик о. Маріян Бутринський. Невблаганна смерть перервала нитку життя одного з найбільш активних і динамічних священиків. Без найменшого сумніву слід підкреслити, що о. Маріян Бутринський належав до винятково відданих, працьовитих і талановитих священиків. В першу чергу він був незаступимим парохом церкви свв. Ольги і Володимира, яка була найбільш динамічною парафією. Він жив життям парафії, надавав їй творчого християнського духа, що жила як одна велика родина. Не багатьом це вдається осягнути. Для цього покійний о. Маріян віддав всю свою енергію, працю і зусилля на протязі всього творчого життя. Покійний жив Церквою, і Церква, як Христова інституція, була для нього всім, тому він на її звеличення, розбудову, ріст і розвиток поклав своє життя. Це було його глибоке переконання і життєва візія, і тому в Покійного все виходило природньо й успішно.
До речі, колись дослідник, який буде писати історію парафії свв. Ольги і Володимира, яка є унікальною у нашій Помісній УКЦеркві, української діяспори, не зможе поминути ім’я о. Маріяна Бутринського. Отець Михайло Гаврилів, колишній православний, а згодом підпільний священик УКЦеркви, написав свої спогади, назвавшим їх «Кожна людина — це історія», якщо так підійти до покійного Маріяна Бутринського, то належить підкреслити, що він — це не тільки велика, але й світла історія. Без сумніву, для Маріяна Бутринського Церква — Божий Виноградник, у якому він так дбайливо працював, мав також глибокі національні виміри і коріння. Його розуміння Христової Церкви мало виразне національне обличчя.
Таке його глибоке богословське і національне розуміння Церкви визначувало його творчо-життєвий шлях як священика і великого українського патріота. Тому покійний о. Маріян Бутринський був таким великим подвижником ідей Патріярх Йосифа, а зокрема його ідеї патріярхату. Для о. Маріяна з хвилиною проголошення патріярхату Блаженнішим Києво-Галицьким Митрополитом Йосифом Сліпим, який потвердив бажання мирян, Патріярхат існував й існує на чолі з першим Патріярхом Йосифом і його наслідником Патріярхом Мирославом-Іваном. Отець Маріян не бавився еквілібристикою, він ішов згідно з правилами й законами Церкви. Покійний був свідомий того, що нашу Помісну УКЦеркву трактують по-мачушиному, і тому все ставав у її обороні.
Покійний о. Маріян був справді священиком з покликання. З цього випливала його незрівняно велика відданість, посвята і служіння для своїх парафіян, він жив з ними і він жив для них і так творив міцне звено Христової Церкви на землі. Він записував книгу свого життя Богу угодними ділами. Всевишній Господь напевно прийме свого відданого трудара о. Маріяна та примістить у своїх безмежних оселях. Хай пам’ять про о. Маріяна Бутринського йде з роду в рід, а його прикладне священиче життя буде для наслідування. Віддаймо наші щирі молитви за спокій душі нашого взірцевого священика о. Маріяна.
М. Галів
