- Складовою частиною Церкви є вірні, без яких не існує Церква.
- Вірні апелюють до Владик УКЦ респектувати їхню волю, як інтегральної частини Церкви тим більше, що їх воля покривається у справі Патріярхату УКЦ із двосторонніми зобов’язаннями, які випливають із Берестейської Унії, що зобов’язує також Апостольську Столицю, яка визнала за Митрополією УКЦ патріярші права, а за УКЦ її помісність. Декрет про Східні Церкви Вселенського II Ватиканського Собору зрівняв права Верховного Архиєпископату із правами Патріярхату. З ідентичности прав Верховного Архиєпископа із правами Патріярха випливає логічно-правний висновок, що обидва уряди це те саме, і з цього погляду прийняття титулу Патріярха це самозрозуміла справа форми, а не змісту.
- Творення Патріярхатів Собором або Папою не має відношення до УКЦ, бо Собор перерішив справу Патріярхату УКЦ, зрівнявши Верховний Архиєпископат УКЦ із Патріярхатом.
- Ніхто не може заборонити священикам і єпископам згадувати Блаженнішого Йосифа в Богослужениях як Патріярха.
Ніхто не може заборонити Патріярхові-Мученикові вживати титулу Патріярха визнанням його Верховним Архиєпископом і волею християнського люду, вірних УКЦ та законами Української Держави минулих часів.
- Митрополита Василя Липківського рукоположили священики й вірні благодаттю Св. Софії Київської і для нас — православних і католиків — він наш законний Митрополит із волі Божої і з волі української нації-мученика за Христову правду.
Патріярх Йосиф І є для українців-католиків законним Патріярхом, якого вони визнають, йому підкоряються й закликають усіх священиків та зокрема Владик УКЦ респектувати волю Божого люду, Берестейську Унію, Декрет про Східні Церкви Вселенського Ватиканського II Собору.
Вірні відмовляються визнати диктоване політичними мотивами — тобто актуальною співпрацею Ватикану з безбожницькою Москвою і лжепатріярхом, захисником народовбивчого атеїстичного російського комуністичного режиму Піменом, рішення сучасного Ватикану про заборону згадувати Блаженнішого Йосифа в Богослужбах, як Патріярха.
- Ми згідні з Папою Пієм XII у його оцінці безбожницького комунізму, але ми незгідні із сучасною політикою Ватикану.
Сучасний Ватикан не став в обороні нашої Церкви, наших мучеників-в’язнів, напр., о. В. Романюка, В. Мороза, Ю. Шухевича, наших жінок-страдниць, але став прилюдно в обороні комуністичних ув’язнених злочинців у вільному світі.
- Ми за екуменізм з катакомбними Церквами УКЦ і УАПЦ, але не з совєтською «церквою» Пімена.
Ми — українці — є вірні воюючим нашим Церквам — УКЦ і УАПЦ — вірні Христові і Його учням-мученикам, але не маємо довір’я до тих, хто співпрацює із кремлівськими злочинцями на чолі з Брежнєвими й Піменами.
- Ми, вірні, узалежнюємо свою підтримку тим Владикам, які досі неприхильно ставилися до Патріярха й Патріярхату, від визнавання ними Блаженнішого Кир Йосифа Патріярхом УКЦ. Патріярхат УКЦ є необхідною потребою УКЦ й українського народу в його боротьбі за українськість нашої Церкви й суверенітет нашої нації – божої інституції.
Хай буде заощаджена всім, хто відступав від захисту Патріярхату і Патріярха, доля відступників різних часів нашої історії.
За згідність Президія УПСО
Рим, 19. 7. 1975 р.
