«Холмок-городок під небеса висок» – ця споконвічна приповідка місцевого люду вміщає всі три аспекти величі й значення Данилової (Замкової, Кафедральної) гори в Холмі: як природної домінанти навколишнього краєвиду, як княжо-королівського осідку й осердя холмського містотворення в минулому та як релігійного центру (різних конфесій) колись і дотепер. Висока на 237 метрів, гірка притягає зір не лише туристів і художників, але й археологів, істориків, інших науковців. Практично з початку ХХІ століття там провадять археологічні (насправді ж інтердисциплінарні) дослідження, результатом яких стала низка публікацій (як наукових, так і популярних) і конференцій, останню з яких провели у Холмі 27 – 29 вересня 2018 року під назвою «Кафедральна гора в Холмі. Між сучасністю, історією та археологією».
Триденний захід зібрав археологів, істориків, священнослужителів (РКЦ, ПАПЦ і УГКЦ), географів, істориків мистецтва, реставраторів, музейників. Знадобилося місце й для фахівця з фотограмметрії (чи може, в даному випадку – стереофотограмметрії). Засідання першого дня відбувалися в актовому залі (колишній домовій церкві) архиєрейського палацу на Горі, а відтак – у конференційному залі модерної Холмської публічної бібліотеки ім. М. П. Орсетті. Головними організаторами заходу були римо-католицька парафія Різдва Пресвятої Діви Марії (нинішня господиня сакрального ансамблю на Горі) та Інститут археології й етнології Польської академії наук. Ціллю конференції (яка повинна бути першою з циклу) було зробити підсумки досліджень, які вели ще з 2001 року на так званій Високій гірці (де був Данилів замок), а пізніше і в підземеллях холмського собору (базиліки). Розкопки Високої гірки вже завершили, а роботи в підземеллях собору триватимуть ще й у 2019 році. Рівночасно конференція була нагодою для довгожданої для багатьох людей події: 28 – 30 вересня стали доступними для відвідувачів підземелля собору (точніше їхня вже до цього підготовлена частина)1. Там же розміщені й посилання на сторінку з аудіозаписами доповідей. Отож, кожен може самостійно заглибитися в деталі конференції і розширити свої знання. Через якийсь час доповіді вийдуть окремою книгою, а на сайті базиліки має появитися не лише добірка світлин, але й «віртуальна екскурсія» холмськими криптами, які (про це було повідомлено пізніше) з листопада мають відчиняти для відвідувачів принаймні раз на місяць – допоки не закінчаться дослідження і підземелля не будуть готові до постійного приймання туристів та прочан. Тому не буду подавати тут окремих доповідей, а зосереджуся на висновках із побаченого і почутого.
Безперечно, Холм у ХХІ столітті став чи не наймасштабнішим археологічним проектом у Польщі – особливо коли згадаємо й розкопки, які вели в Холмі поза Горою та у селі Стовп’є з його таємничою вежею. Очевидно, дослідження провадили і перед Першою світовою війною (археолог П. Покришкін), і після Другої світової – у ПНР (тут можна згадати професора В. Зіна). Однак вони ніколи не мали такого обсягу і тривалості, як тепер, ніколи досі не були міжнародними. Нині, окрім низки студентів і дослідників з інших країн, досліджувати минуле Холма взялися спільно поляки та українці, причому українська сторона (Благодійний фонд Петра Порошенка) зробила в ці дослідження вагомий фінансовий внесок. Масштаб і міжнародний характер досліджень позначився на двох взаємопов’язаних аспектах, а саме заплодоносив високим науковим рівнем і відсутністю національної інструменталізації. Дослідження не проводили з метою доказати, що польська правда істинніша за українську чи навпаки, а просто заради кращого пізнання минулого. Заради тої звичайної істини, яка не має національності. Це ніби банальність, але наш досвід показує, наскільки в реальному житті буває далеко, зокрема в малих містах етнічного пограниччя, до такого підходу. Холмська конференція показала, проте, що такий підхід уповні можливий і що, наприклад, Холм не відпаде від Польщі внаслідок того, що дослідники остаточно покінчать з маревом «ранньоп’ястівського городу Х століття» на Високій гірці, доводячи, що Данило Романович у ХІІІ столітті таки фундував свій замок на порожньому місці. В часах, коли по обидва боки кордону зростають націоналістичні настрої, холмська конференція з її атмосферою може сприйматися як ковток холодної води в спекотний день.
Які будуть результати багаторічної праці науковців? Окрім поширення нашого знання про минуле Холма, Галицько-Волинської держави, Православної та Уніятської (Греко-Католицької) Церков, має відбутися привернення пам’яток, які досі були під землею, до обігу в суспільстві, очевидно вже як музейних артефактів. На початках це має бути залучення знахідок з Гори до виставкової діяльності Холмського музею. Довголітній керівник досліджень у Холмі та селі Стовп’є професор А. Буко з огірченням зауважив, що археологічна виставка цього музею до болю стандартна і нічим по суті не відрізняється від аналогів у інших малих музеях регіону. А прецінь розкопки принесли кількасот тисяч (!) знахідок, з яких принаймні кілька тисяч (!) дуже цікавих і вартих музейного показу. Це архітектурні деталі, різні металеві предмети. Але не тільки – в криптах собору напрочуд добре збереглося чимало менш тривких артефактів, зокрема літургійних риз та іншого одягу. Тому включення знахідок у виставки Холмського музею ніяк не достатньо. Планується відкрити окремий музей для цих предметів на самій Горі, у приміщеннях єпископської палати або василіянського монастиря. Ще не вибрали, котрий саме з цих будинків ремонтуватимуть із метою адаптації під музей.
Холм – місто з цікавою середньовічною історією, в якому, однак, досі на поверхні землі не видно жодної пам’ятки Середньовіччя. Всі споруди – пізніші, якщо, звичайно, не рахувати мізерних залишків вежі в Білавині (поза історичним містом). Тому черговий проект – видобути з-під землі останки мурів замку короля Данила на Високій гірці і, провівши відповідні заходи із захисту від нищівного впливу стихій, зробити там свого роду археологічний заповідник. Враховуючи монументальний характер залишків замку, це був би великий атракціон для відвідувачів.
Про третій проект, над яким уже працюють, я згадував. Це постійний доступ до крипт під собором. Місце цікаве для туристів і важливе для прочан. Дослідники знайшли кістки кількох сотень людей різного віку, статі, станової приналежності та часів земного життя. У тому числі найбільш для них цікаві поховання ХІІІ століття. Не знайшли самого короля Данила, проте човноподібний саркофаг зі скелетом молодого чоловіка, можливо, є похованням одного з Данилових синів (Шварна? Романа? – дослідження ще тривають). Чудово збереглася труна холмського уніятського єпископа Атанасія Пакости (помер у 1625 р. ), яку вже можна оглядати. Ідентифіковані й поховання деяких інших владик. Збережені літургійні ризи та відзнаки є цінними пам’ятками нашої релігійної культури, а поховання визначних єрархів мали б притягати не лише туристів, але й прочан.
Отож плани та наміри грандіозні. З огляду на наукову цінність знахідок слід сподіватися, що й фінансування вдасться роздобути. Для міста втілення цих проектів – слава, реклама, відвідувачі та прибутки. Для місцевих жителів і тих, кому дорога історична спадщина Холма і Давньої Русі, – важливе джерело пізнання минулого та привід для гордості тих, що вважають себе спадкоємцями цієї історії.
Чи на цих моментах закінчиться суспільна значущість цих проектів? Надіюся, що ні. Сподіваюся в першу чергу на те, що місто Холм як місцева спільнота людей зуміє по-новому ставитися до руської та східнохристиянської спадщини своєї землі. Не як загрози нинішній «польськості» Холма, а як великого багатства, а може, «тільки»… чогось просто свого. Що з духу, який принесли туди поважні дослідники і який був відчутний на конференції, щось істотне перейде на загал нинішніх холмців. Є певні паростки, які вселяють надію. Після років старань-клопотань Данило Романович удостоївся в місті не якогось головного проспекту свого імені, а скромного скверика, де в назві його деградували з короля на князя. Та досі не було й цього. Можливо, коли руські пам’ятки Данилових і пізніших часів будуть доступні всім, це матиме вплив на ментальність людей. Одна авторитетна в Холмі особа (про це розповідав професор А. Буко, я не називатиму її прізвища) на початку розкопок на Високій гірці дуже боялася можливих «затій українських націоналістів» з цього приводу. Та коли ця ж особа на власні очі побачила Данилові мури, то сама запропонувала не прикривати їх землею, а залишити на виду. Ось як може діяти на людину контакт із залишками величного минулого!
Справа, проте, має ще один вимір. Як знаємо (першим, мабуть, озвучив це спостереження Б. Гук), найкраще вдається всяка багатокультурність і діалог, коли «меншинні» культури та конфесії представлені пам’ятками архітектури і музейними предметами. Гірше, коли за такими культурами та конфесіями стоять живі люди, тим паче коли історія їхніх взаємин з нинішньою більшістю (яка не завжди і не всюди була більшістю в минулому) позначена конфліктами, а то й злочинами. Чи, на відміну від Перемишля, Холм зможе стати позитивним прикладом діалогу не лише з пам’ятками, але й із живими спадкоємцями етносу та східнохристиянської традиції Давньої Русі? Чи проектований на Холмській горі «Центр діалогу культур і релігій» (якщо постане) зможе відіграти свою роль у цьому?
В цьому питанні я обережний оптиміст. Свого часу був ініціатором і залишаюся однією з дійових осіб скромної, але тривалої та постійної форми «діалогу і співпраці» РКЦ і УГКЦ на Холмській горі – щорічної божественної літургії, яку з 2004 року служать у соборі-базиліці люблінські греко-католики в День пратулинських мучеників (23 січня). З цієї перспективи вважаю, що питання Холмської гори як місця для діалогу та співпраці є перш за все викликом для УГКЦ як у Польщі (тут зокрема для митрополичої єпархії), так і в Україні. Потрібно, щоби не тільки люблінське середовище виявило зацікавлення й ініціативу. Слід такого чекати від Перемишля, Києва, Львова, Луцька… Якщо ми дійсно шануємо великих предстоятелів нашої Церкви – Андрея Шептицького і Йосифа Сліпого, то продовжуймо їхню справу (mutatis mutandis) і в аспекті піклування про те, що залишилося з давньої Холмської єпархії.
диякон Петро Сивицький
Редакція журналу «Патріярхат» висловлює щиру вдячність редакції українського тижневика «Наше Слово» (Варшава), де було вперше опубліковано цю статтю, за дозвіл на її передрук!
- Завдяки інтернету ті, що не змогли відвідати холмські крипти особисто, зможуть подивитися фоторепортаж на сайті http://bazylika.net/index. php/krypty-pod-bazylika.
