Ось цей винятковий день у році, що називається День Матері, повинен нам не тільки пригадувати один день в році, коли належить скласти матері доземний поклін, але ми повинні пам’ятати, що за наших матерів, живучих і померлих, треба ввесь час молитись за їх дбайливість, доброту й любов. Водночас належить також пам’ятати і за неї молитись, — матір-Україну — і Небесну Матір, Пречисту Діву Марію, що нас держить у своїй опіці й нагороджує Божими ласками.
В цей День Матері скажімо: «Дорога Мамо, прийми мій доземний поклін, у який вкладаю якнайглибший зміст моїх почуттів, моєї вдячності за Твою материнську невинну любов і багато, багато іншого, що не можна всього висловити і вичислити, бо ж немає слів, якими можна все схопити, висловлюючи велику вдячність і любов. Бо ж свідомий я, що моє життя було змістом і суттю Твого материнського життя. Хто ж може сказати, скільки турбот, страждань і безконечних переживань Ти, дорога Мамо, перейшла тільки для мого щасливого життя.
Дорога Мамо, хоч Ти вже мене не чуєш, але я все буду говорити, я все буду шептати і голосити, що Ти для мене, братів і сестер, для нас усіх все безжалісно, все, все, що мала, нам дала. Чи пригадуєш Ти, Мамо, ось ці поетичні знаменні слова розпачу:
«Мамо, чи чуєш мене Ти, мамо?!
Мамо, я хочу до Тебе прийти.
Мамо, я рвуся до Тебе, мамо,
Але не пускають колючі дроти!
(Це слова вірша нам невідомого автора, який перебивав далеко на засланні, за дрогами).
Вони, ці слова, так спонтанно зривались з глибокою і безмежною любов’ю до Тебе. Мамо, і летіли крізь широкі лани і далекі простори, бо ніхто не був у силі їх зупинити. Пригадуєш. Мамо, ось ці страшні, здавалось, навіть непоборні часи — безоглядна тюрма народів, що проковтнула безчисленні мільйони людських життів за любов свободи думки і ось це вільне слово, про яке говориться на Христове Воскресіння (за Єв. Іваном): «На початку було Слово і Слово було в Бога і слово було Бог…». Не було сили це Слово вдержати ні зупинити. Ці слова виривались понад колючі дроти, щоб тільки принести вістку для Тебе, Мамо, що я Тебе не забув.
Тут появлялась сила Небесної Матері всього людства, яка ж сама пройшла страждальний шлях свого єдиного Сина Ісуса Христа, якого віддала для спасіння людства. Небесна Мати, складаємо Тобі наш доземний поклін за те, що вислухала наших довгих, довгих і щирих молитов, усунула колючі дроти, щоб тільки по довгому, довгому часі «усміхнулась заплакана Мати» і послала українському терпеливому народові, Матері-Україні свободу. Це ж була і залишилась безмежна Божа ласка. Це ж сталось чудо чудес кінця двадцятого сторіччя. Непомітними залишились непереможні танки, атомові бомби і ракети, царство антихриста, яким був «непобідимий» Радянський Союз, зник, мов миляна банька, без пролиття крови і жертв.
Прости нам, Небесна Божа Мати, що не всі Твої діти тут, на землі, відчули і зрозуміли Твою безмежну дбайливість і материнську любов і сьогодні безсоромно просяться повернутись до царства антихриста, до тих «колючих дротів», що нас огороджували й ізолювали від Тебе, Пречиста Богородице Діво Маріє. Вони, нікчемні, бажають не тільки самі, але нас усіх повернути до сталінського голодомору і м’ясорубки української інтелігенції і до брежньовського російського шовінізму і русифікаторства. На жаль, це ті, нікчемні, не зрозуміли Твоїх, Пречиста Божа Мати, небесних знаків.
Чи є на світі мама, яка б не простила своїм дітям провини, навіть тоді, коли вони не все просять материнського прощення. Бо ж кожна мама — це взірець втілення безмежної доброти і любови.
Дорога Мамо-Україно, і Ти прости своїм тим синам, що народились і виросли на Твоїй землі і кормляться хлібом насущним, що виріс на Твоїй землі, бо ж вони, ці нікчемні сини, що є видючими, але не бачать, слухають, але не чують, бо вони не знають, що роблять. Прости їм за те, що вони Тебе, Україно, розпинають, як Христос простив своїм убивцям, бо вони не знали, що вони роблять.
Мати Божа, Ти єдина добре знаєш всі слабощі своїх дітей. Наша надія на Тебе, Пречиста Діво Маріє. Допоможи нам усім, щоб ми все пам’ятали своїх матерів не тільки в самий День Матері та віддали нашу пошану й любов. Підносимо наші щирі молитви до Небесної Божої Матері за наших живих і мертвих Матерів і за Матір — Україну, щоб вона нас кормила своїми не тільки фізичними, але й духовними плодами, щоб ми у поклоні нашим матерям співали славу Твою, Пречудесна Божа Мати, на славу Божу, нашу страждальну Церкву і добро українського народу.
Співаймо гимн нашим Матерям.
М. Г.
