Високоповажані Пані і Панове!
Дорогі в Христі Браття і Сестри!
Мені надзвичайно приємно привітати Вас — учасників Світового Конгресу Мирян Помісної Української Греко-католицької Церкви у Львові після довгих десятиліть переслідувань і страждань. Дійсно, Бог виявляє нам свою особливішу опіку, що можемо тут, у нашому Львові, відбудовувати церковне і національне життя самостійної України.
Другий Ватиканський Собор виразно нас поучає, скільки завдань стоять перед мирянами Церкви, і слід відмітити, що в останньому часі український мирянський рух значно посилився на поселеннях. Сьогодні треба зактивізувати наших мирян не лише в Галичині, але й по всій Україні і в інших країнах Східньої Европи. Отож уважаю, що важною є ідея створення Українського Світового Мирянського Руху, в якому об’єднувалися б всі найкращі сили наших мирян в Україні й на поселеннях.
Донедавна в більшості наш мирянський рух боровся насамперед за визнання патріярхату Української Греко-католицької Церкви. Сьогодні ввесь наш єпископат в Україні й на поселеннях стоїть на цій позиції, і ми докладаємо зі своєї сторони всіх зусиль, щоб врешті Римський Архиєрей остаточно визнав нашу Церкву як патріяршу. І хоча ми будемо дальше змагатися до того благословенного визнання аж до успішного кінця, перед усім Українським Божим Людом — отож перед єпископами, священиками, монахами, монахинями і в першу чергу перед мирянами — стоїть завдання морально і матерільно оздоровлювати український народ, а це значить здійснювати соціяльну науку Церкви.
При тій нагоді хочу ще раз з признанням відмітити, що наукова конференція про Папську Енцикліку «Сотий Рік», яка відбулася у Львові при Лісотехнічному Інституті у червні ц.р., була надзвичайно успішною і про це знає Святіший Отець. Тепер треба нам примінювати соціяльну науку Церкви в нашому щоденному житті. Це значить, що як Церква ми не можемо лише обмежуватися до літургійного життя і до проповідування Божого слова, а ми маємо бути всюди, де наш народ є у потребі.
Ми хочемо бути у шпиталях-лічницях, в університетах, у школах, у сиротинцях, у старечих домах; ми бажаємо розв’язувати болючі етичні, соціяльні а то й економічні питання. А зрозуміло, що цього всього ми не зможемо ніяк зробити без мирян. Нам треба відданих науковців-професорів і вчителів, ми не зможемо поставити на християнських основах наші лічниці, якщо у них не працюватимуть лікарі зі свідомим християнським світоглядом. Нам потрібно людей відданих, фахівців в усіх ділянках, соціяльних діячів, працівників на народній і харитативній ниві. Миряни в першу чергу повинні підходити до влади України і здобувати належні пільги і допомоги для покращання життєвої стопи нашого народу.
Все це — широке поле діяльности Українського Світового Мирянського Руху. Лише тим ми здійснимо це гасло, яке Ви поставили за головну тему Вашого Конгресу — «За Християнську Україну». Україна стане знову християнською тоді, як Божа наука буде панувати в усіх установах і галузях її життя, коли молитва і пошана до Закону Божого пануватиме в усіх наших родинах.
Коли ми як Церква разом з нашими мирянами будемо присутніми у всіх галузях життя України, тоді поступово вирівнюватиметься і міжконфесійне питання, бо наш народ бачитиме, що ми працюємо для прослави Бога і добра всіх людей доброї волі, чого так дуже бажав Слуга Божий Митрополит Андрей Шептицький і покійний Патріярх Йосиф Кардинал Сліпий.
Отож гаряче закликаю Вас застановитися над цим питанням і намітити присутність мирян України у різних галузях нашого життя і спільно з ієрархією, духовенством і монашеством будувати краще завтра Української Церкви і народу.
Благословення Господнє на Вас!
Львів, 26 серпня 1992 р.
