Українська католицька церква св. Покрови у Пармі, Огайо, величаво відсвяткувала бенкетом і святочною програмою Ювілей 100-ліття від народження Патріярха Йосифа. Вранці, в неділю, 16 лютого 1992 p., о. парох Михайло Крупка відправив у наміренні Патріярха божественну Службу Божу і Панахиду та виголосив відповідно до хвилини проповідь. Співав церковний хор під дириґентурою інж. Зенона М’якого. На початку о. парох М. Крупка привітав присутніх отців обох віроісповідань, гостей з України, голову УЗО в особі мґра Василя Ліщинецького та численно зібраних присутніх.
Хор відспівав молитву «Отче наш» — Вербицького, а ціла заля повстанням з місць її набожно вислухала. Дальше маленькі діти і молодь парафії виконали монтаж «В поклоні Патріярхові». Оформлення та підготова дітей належить невтомній і знаній виховниці Олі Кость. Зворушливими сценками були вручення квітів Патріярхові та сама поява Патріярха Йосифа в двох креаціях, як страдника, каторжника на засланні, а потім уже на волі, як унікального велетня. Діти і молодь продеклямували групово і індивідуально текст опрацьованого монтажу.
В опрацюванні Люби Мичковської заповідачем був Богдан Кріслатий, а троє молодих людей в особах Лесі Голубець, Міці Захарий та Михайла Ковальчика деклямували уривки із Завіщання Патріярха Йосифа. Всі вони гарно вив’язалися зі свого завдання.
Святочне слово виголосив д-р Ярослав Крив’як. У своїй вичерпній і дуже змістовній промові він накреслив життєвий тернистий шлях Патріярха Йосифа. Його виняткову талановитість ще в студійних роках, опісля як визначного науковця та ректора Богословської Академії у Львові. По смерті Митрополита Шептицького, 1 листопада 1944 p., і згідно з його завіщанням ректор Сліпий перебрав керму Галицької митрополії. Вже в квітні 1945 р. комуністична влада арештувала його і всіх наших владик та засудила на каторжні знущання у сибірську тайгу. В нелюдських умовах Блаженніший прожив у неволі 18 років. Мимо знущань і тортур Блаженніший Йосиф не заломився. Вже на волі, знеможений на здоров’ї, проявляє просто неймовірну силу духа і динаміку. Енерґічно проводить душпастирські візитації в діяспорі та зустрічається з високопоставленими світовими достойниками.
Надхненний Божою візією і поставою, Блаженніший Йосиф зрушив оспалість нашого народу в діяспорі. Він вперто закликав нас до єдности. Плоди його праці є надзвичайні як у духовному, так і матеріяльному аспектах. Хоч би згадати Український Католицький Університет св. Климентія з його філіями в діяспорі, собор Св. Софії, Патріярший Двір, церкву свв. Сергія і Вакха, Дім Студитів «Студіон» і т.д. На жаль, не всі розуміли його великі діла й ідеї і то дехто з наших владик. Д-р Крив’як згадав також, що Патріярх Йосиф посвятив наріжний камінь під будову нашої церкви, а потім особисто і саму церкву. В серпні 1992 p., плянується перенесення тлінних останків Патріярха з Риму на У країну та скласти їх в підземеллях катедри св. Юра у Львові. Це було бажання Патріярха в його Завіщанні. Зі Львова його світлий дух і ідеї промінюватимуть на всю нашу вже Самостійну Україну та будуть блищати цілющою, духовою наснагою для майбутніх поколінь.
У мистецькій програмі Марта Малюца віртуозно і з великим відчуттям виконала на скрипці Сонату Адур Сейзара Франка і Речітативо 1, «Фантазію», 2 «Аллегро» при вмілому акомпаньяменті Шарлін Микелвей. Шостою точкою був виступ Люби Гурко-Боднар. Вона деклямувала з чуттям вірш Романа Завадовича «Владика нескорених». На закінчення програми церковний хор виконав пісню «Пречистая Діво Мати нашого краю» — музика Кошиця. Програмою проводив о. Крупка. По молитві слідувала смачна трапеза. Молитвою закінчено цю виняткову імпрезу.
